Двоє українців і громадянка Білорусі, які входили до диверсійної групи, керованої з Росії, були звільнені з-під попереднього арешту і зникли. Їхнє місцезнаходження невідоме. Польські ЗМІ зазначають, що вони “ухиляються” від відбування покарання. Про це пише Rzeczpospolita.
Нещодавнє викриття шпигунської мережі Агентством внутрішньої безпеки Польщі стало його найбільшим успіхом на даний момент.
У грудні минулого року Люблінський окружний суд ухвалив вирок 14 із 16 обвинувачених іноземців за участь у підготовці диверсій у Польщі — група, якою дистанційно керував “Андрій”, найімовірніше, офіцер ФСБ Росії, здійснювала спостереження за аеропортами, планувала вибухи поїздів, зокрема з гуманітарною допомогою для України, і навіть убивства.
Це була найбільша коли-небудь ліквідована шпигунська мережа в Польщі і великий успіх Агентства внутрішньої безпеки. Усі вони — 13 українців, двоє білорусів і один росіянин — визнали себе винними і добровільно підкорилися покаранню. Під час суду двоє з них відмовилися від угоди з прокуратурою — суд над ними продовжиться.
Оголосивши вироки, згідно з якими трьом підсудним призначено мінімальні покарання — від більш як одного року до півтора року позбавлення волі, суд скасував попередній арешт (вони перебували під вартою з березня 2023 року). Виявляється, ніхто з них — Артур М., Ярослав Б. і Марія М. — донині не перебуває в ув’язненні.
Українець Ярослав Б. зник із радарів спецслужб — у січні суд виніс йому припис відбувати покарання, а потім у квітні та травні видав йому нагадування.
Неповнолітнього Артура М. (на момент арешту йому було 16 років) ухвалили доставити до виправної установи. Зникла і білоруска Марія М., яка навчалася у Варшаві — вона подала заяву про умовно-дострокове звільнення, але не прийшла до варшавського суду, який мав ухвалити рішення. Суд також постановив затримати її і відправити до в’язниці.
“Усі інші засуджені відбувають покарання”, — повідомила прес-секретар районного суду Любліна суддя Барбара Марковська.
Яцек Добжинський, прес-секретар міністра-координатора спеціальних служб, повідомив, що 12 засуджених відбувають покарання у в’язницях, 13-го мають доправити до в’язниці наступного тижня. Одна людина зі шпигунської мережі фактично на волі й розшукується.
“Після відбуття покарання їх депортують із Польщі”, — запевняє Добжинський.
Що скоїли троє втікачів і деякі інші фігуранти справи
Згідно з обвинувальним висновком, Артур М. хоч і був наймолодшим, але відіграв значну роль. Він купив камери для спостереження, наприклад, за портом у Ясьонку, станцією в Жешуві та залізничними коліями, а також найняв людей, які мали встановити це обладнання. Він взяв оплату — 19 000 злотих. З огляду на його вік узгодженим покаранням для нього було поміщення в притулок і продовження освіти.
Ярослав Б., 44 роки, працював у Польщі: розвозив продукти. Він надав банківський рахунок, через який переказували оплату за виконані завдання, а також купив і зареєстрував SIM-карти, які шпигуни використовували в камерах, встановлених на маршрутах поїздів. Суд засудив його до одного року і трьох місяців.
Марія М. (зараз 20 років) також дозволила переказувати гроші на свій рахунок для шпигунів. Вона також допомагала розклеювати листівки, спрямовані на розпалювання ненависті проти українців. До арешту вона навчалася у Варшаві. Вирок: один рік і один місяць.
Найбільші вироки отримали Максим Л. і Артем А. — по шість років позбавлення волі кожен (другий вирок було остаточно ухвалено тільки в березні цього року).
В обвинувальному висновку зазначено, що більшість членів шпигунської мережі було завербовано в Україні — вони прибули до Польщі як біженці.
Одразу після набрання вироками остаточної сили суд у Любліні надіслав їхні копії керівнику Управління у справах іноземців.
Колишній високопоставлений офіцер ABW, який займається контррозвідкою, зазначає, що наказ про виїзд із країни та депортація мають відбутися одразу ж після звільнення цих людей. А запис у базі Шенген про те, що вони “небажані”, має бути виданий на невизначений термін. “Польща повинна проявити послідовність у своїх діях у боротьбі зі шпигунством. Для багатьох із завербованих це буде болючим попередженням про те, що двері в Європу для них, безумовно, закриті. Питання про їхню депортацію має набути розголосу, оскільки Росія не поважає слабкі країни”, — підкреслює офіцер.
За даними Агентства внутрішньої безпеки та Люблінського відділу Національної прокуратури, члени зламаної мережі “мали різні знання про реального “куратора”, але усвідомлювали, що діяли в інтересах російського уряду”. Відомі також і розцінки: за розклеювання листівок диверсанти отримували від 5 доларів, за розміщення камери — 300-400 доларів, а за сходження поїзда з рейок — 10 тисяч доларів. Їм платили в криптовалюті.
Група встановила щонайменше шість камер (вони замовили ще дюжину) з незалежним живленням і бездротовим зв’язком дуже високої роздільної здатності для постійного запису транспорту (в них хотіли поставити GPS). Їх також планувалося використовувати для розклеювання листівок із нападками на українців, підпалів будинків, машин і побиття українських біженців. Розслідування показало, що до складу шпигунської групи входило 17 іноземців і близько десятка інших людей, особи яких не вдалося встановити.
