У Великій Британії 83-річна Норма Шоу та її чоловік Ієн, який помер 2021 року, за 38 років взяли на виховання 74 підлітки. Про це пише Daily Star.
Жінка, яку прозвали “супермамою”, стверджує, що почуття гумору вкрай важливе під час виховання підлітків. Пенсіонерка з Портсмута (Англія), яка працювала адміністратором у психіатричній лікарні, не могла мати власних дітей через те, що в дитинстві страждала на туберкульоз хребта, внаслідок чого провела сім років у лікарні.
Коли у віці 42 років вона вийшла заміж за свого чоловіка Ієна, вони вирішили стати прийомними батьками. За роки свого шлюбу вони подарували будинок для 74 підлітків.
“Ви маєте бути послідовними, не сприймати нічого надто близько до серця і, перш за все, зберігати почуття гумору, тому що воно вам знадобиться. Я б дуже хотіла мати дітей, але через те, що в дитинстві в мене була така страшна хвороба, я не змогла. Мій чоловік казав, що це можна назвати складною роботою, але в ній ніколи не було нудних моментів. Кожна людина індивідуальна, ми влаштовували альтернативні вечори в поліцейських дільницях, адже один із наших дітей постійно потрапляв у халепу із законом. Нам обом дуже сподобалося бути прийомними батьками, ми намагаємося показати, що таке нормальна сім’я”, — розповіла британка.
Пенсіонерка зазначила, що багато хто з підлітків були недовірливими спочатку. Вона завжди намагалася показати їм свою турботу і думала, що це могли бути її діти. Норма та Ієн уперше взяли дитину в 1986 році після закінчення річного курсу, на якому їх навчали, як поводитися з підлітками, які порушують закон або вживають наркотики й алкоголь. Їхня перша підопічна, якій було 15 років, коли вона потрапила в їхній дім, досі підтримує зв’язок із Нормою і вже сама стала бабусею.
За її словами, найдовший термін перебування дітей у їхньому домі становив чотири з половиною роки, і іноді вони вдавалися до екстреної допомоги. Норма стверджує, що сім’я завжди була важлива для неї, оскільки в дитинстві, коли вона лежала в лікарні, вона рідко бачила своїх батьків.
“Коли бачиш, як змінюється їхнє життя, це дуже приємно. Ми дали їм стабільний дім, коли багато хто з цих дітей не знав, куди їм іти. У них були сім’ї, що розпалися, алкоголізм, батьки вживали наркотики. Я завжди думала, що якщо не можеш допомогти іншим людям, то який у цьому сенс”, — додала пенсіонерка.
