Найманці не здатні захопити будь-яку територію Польщі, але це не означає, що така приречена атака не принесла б Прігожину політичну користь.
Коли в Білорусі Аляксандр Лукашенка заявляє, що найманці «Вагнера» в його країні відчайдушно прагнуть напасти на Польщу, він може здатися блазнем. Але не варто сприймати це як порожню погрозу.
По всьому світу стратегія «Вагнера» полягає в тому, щоб робити несподівані і обурливі речі для досягнення короткострокових цілей. В Африці ПВК відправляла невеликі підрозділи для пограбування територій і фактичного захоплення урядів. У Росії вона відправила свої сили на Москву в ході невдалого заколоту.
«Невже так важко уявити, що ПВК може зібрати невеликий загін, щоб перетнути кордон з Польщею?» – пише в статті для The Telegraph експерт з хімічної зброї полковник Геміш Де Брентон-Гордон.
Він підкреслює, що метою таких дій, звісно, не буде завоювання Польщі. У найманців просто не вистачить сил. Але вони можуть спричинити хаос і розширити поточні конфлікти, як це відбувається в інших частинах світу. Після провального бунту проти режиму Владіміра Путіна ватажок «Вагнера» Євгєній Прігожин мало виступав публічно. Але той факт, що він не копає сіль на Уралі або не лежить на глибині двох метрів під землею десь поблизу Москви підкреслює слабку позицію, в якій зараз опинився російський президент.
«Це також відкриває двері для Прігожина, який намагається маневрувати, щоб повернутися в російську політику. Адже Путін і його генерали знатимуть, що будь-який напад на Польщу призведе до швидкого і жорстокого кінця режиму. НАТО може бути втягнуте у війну на боці Києва і, маючи перевагу в силах і передові технології, швидко розтопче російську армію», – пише британський військовий.
Путін також знає, що «Вагнер» все ще має військову міць і достатню мотивацію для того, щоб вдатися до крайніх заходів. Найманці будуть глибоко незадоволені, спостерігаючи за швидким просуванням українських військ у Бахмуті, місті, яке було куплене кров’ю «Вагнера». Ця битва тривала криваві 10 місяців, але некомпетентність регулярної російської армії може призвести до того, що місто буде втрачене приблизно за 10 тижнів. У поєднанні з очевидним прагненням Прігожина відновити власне становище, напруженість, що призвела до походу на Москву, готова знову закипіти. Цього разу, замість того, щоб повернути на схід, «Вагнер» міг би повернути на захід.
Будь-який наступ на Польщу буде приречений на провал. Сили «Вагнера» в Білорусі, схоже, налічують кілька тисяч бійців, забезпечених легким озброєнням. У них немає танків чи важкої артилерії. Вони не становили б жодної загрози для грізної польської армії, яка за останні роки модернізувалася і поповнилася сотнями танків. Це якщо б справа дійшла до бою на землі. Але без адекватної протиповітряної оборони або власних винищувачів найманці «Вагнера» були б легкою здобиччю навіть для невеликих повітряних сил.
«Але Прігожина такі факти не хвилюють. Він посилатиме своїх людей на бійню, як він це робив в Україні, заради негайної особистої вигоди. Він, швидше за все, з радістю спостерігатиме, як б’ють на сполох у штаб-квартирі НАТО, де розглядатиметься застосування статті 5. Навіть така перспектива буде ефективною зброєю: Путін буде прагнути зупинити будь-які подібні плани до того, як кошмарний сценарій стане реальністю», – йдеться в статті.
Це гра з високими ставками, але це все, що розуміє Прігожин. У міру того, як влада Путіна слабшатиме, угруповання, що відкололися від нього за часів його президентства, ставатимуть ще більш нерозсудливими. Ризик для Заходу полягає в тому, що може виникнути катастрофічне непорозуміння, яке змусить Прігожина піти на ризиковану авантюру і перетнути кордон з Польщею.
Брентон-Гордон підкреслює, що найпростіший спосіб уникнути цього – забезпечити перемогу України якнайшвидше. НАТО було б краще озброїти Київ, щоб потім спостерігати, як шакали в Москві пожирають самі себе.
