Телефонна розмова між президентами Сполучених Штатів і України, яка відбулася майже відразу після того, як Вашингтон та в столиці країн-членів НАТО відреагували на російський ультиматум, який, по суті, вимагає позбавлення України суверенітету і права приєднуватися до північноатлантичного Союзу став, можливо, найбільш сенсаційним за усіх телефонних перемовин між Байденом і Зеленським.
Поруч з офіційною інформацією про те, як говорили президенти і якою була тематика їхніх розмов, зявилася неофіційна. Звісно, тематику можна було передбачити ще до того, як ця розмова почалася. Але з’явилася неофіційна інформація про ці перемовини від телевізійної компанії CNN, яка стверджувала, що розмова президентів Сполучених Штатів і України пройшла не так просто, і що Байден і Зеленський не погодилися щодо вірогідності можливого нападу Російської Федерації на Україну. Байден, мовляв, стверджував, що напад є неминучим, а Зеленський говорив, що такої неминучості немає. По це заявив у своєму відеоблозі відомий український журналіст Віталій Портников.
У Раді національної безпеки Сполучених Штатів навіть були змушені спростовувати повідомлення телевізійної компанії та підкреслювати, що американський президент не говорив про неминучість нападу Росії на Україну. Він говорив про вірогідність такого нападу. Телекомпанія CNN також підкреслювала, що американський президент виключав можливість надання Україні високотехнологічних озброєнь і розміщення на її території військ Сполучених Штатів, що навряд чи є сенсацією. Джозеф Байден неодноразово підкреслював, що американських військ на територію України розташовано не буде. Однак з матеріалу телевізійної компанії можна зрозуміти, що це була відповідь на пропозицію Володимира Зеленського.
Отже, за висновками CNN, розмова президентів пройшла не так просто. Однак виникає питання, а на кого ж посилається американська телевізійна компанія? На українські анонімні джерела. Тобто якийсь високопоставлений український чиновник, який був учасником розмови між президентами Сполучених Штатів і України розповів про деталі цієї розмови телевізійній компанії. Звісно, американські журналісти не пригадують таких джерел і про те, що розмова між президентами Сполучених Штатів і України була непростою, і що між Джозефом Байденом і Володимиром Зеленським існують розбіжності в оцінці самої суті російської загрози Україні та самої можливості російського вторгнення в Україну.
Не будемо обговорювати питання: чи точно український чиновник передав подробиці розмови двох президентів. Бачимо, що американські офіційні особи це спростовують. Не буде обговорювати питання, чи правильно цей український чиновник зрозумів головні тези, які викладав президент Сполучених Штатів президенту України. Все ж таки, будемо пам’ятати, що більшість українських чиновників, які оточують Володимира Зеленського, не є професійними політиками й не здатні точно прочитувати ті сигнали, які лунають у закритих для публіки розмовах професійних політиків. І в цьому є величезна проблема. І, звичайно, не тільки з чиновниками, але й самим президентом, який до 2015 року взагалі не цікавився політикою, працював у телевізійному кабаре.
Проблема в тому, для чого анонімному українському чиновнику розповідати на весь світ, що між Сполученими Штатами та Україною існують реальні розбіжності у позиціях, і що президент України не сприймає російську загрозу його країні так серйозно, як її сприймає президент Сполучених Штатів. Адже мова йде про ситуацію, коли загроза є саме для України, тому що Сполучені Штати як держава, не сильно постраждають від ситуації, коли російські війська з’являться на українській території й окупують ще якусь її частину. А Україна постраждає серйозно. Реально. І ми можемо говорити в цьому разі про людські жертви, і про втрати в економіці, та про соціальну та гуманітарну кризу. Все це може бути в Україні, а не у Сполучених Штатах.
І от тоді виникає питання: а хто кого має переконувати у вірогідності наступу? Хто кого має просити про більшу військову та фінансову допомогу в разі такої необхідності? Можна було б зрозуміти, якби Володимир Зеленський говорив Джозефу Байдену, що вважає неминучим російський наступ, а Джозеф Байден казав йому, що не все так погано, що працюють дипломатії, що український президент має врешті-решт заспокоїтися.
Але тут, якщо інформація українського анонімного джерела є вірною, заспокоює той, який не відчує безпосередніх наслідків агресії. А той, який відчує безпосередні наслідки агресії, переконує свого співрозмовника, що такої агресії може не бути. Що він, президент Сполучених Штатів, має заспокоїтися. Алогічно, чи не так? Виникає питання: для чого цю інформацію повідомляти до телевізійної компанії CNN? Очевидно, тільки в логіці, що ми не маємо дратувати не Джозефа Байдена, а президента Російської Федерації Володимира Путіна. Що саме на Путіна, на його реакцію, орієнтуються люди, які працюють в Офісі президента Володимира Зеленського. Що саме на Путіна була розрахована ця інформація анонімного джерела, яку передавала телевізійна компанія CNN.
Ми маємо усвідомити, що у близькому колі Володимира Зеленського дуже мало людей, які можуть бути присутніми під час його розмови з президентом Сполучених Штатів Америки. І що жодний з цих чиновників не розмовляв би з компанією CNN про не дуже хорошу розмову президентів Сполучених Штатів і України, якби він не отримав на це офіційного схвалення на це президента України Володимир Зеленський. І зробімо реальні висновки з ситуації, коли Російська Федерація продовжує нагнітати напруженість на кордонах з Україною. У Пентагоні навіть говорять, що збільшення російських військ поруч з українським кордоном триває. Українським офіційним чиновником хочеться показати, як вони сперечаються зі Сполученими Штатами, як президент України не погоджується із президентом Сполучених Штатів, як в українського керівництва є набагато більш спокійне ставлення до ймовірної агресії Росії проти України й окупації нових українських територій, ніж у керівництва Сполучених Штатів. Це дивовижно!
Цей витік інформації демонструє непрофесійність людей, які відповідають за майбутнє країни у критичний для всіх нас момент. Хотілося б, щоб розмови президента Сполучених Штатів з президентом України продовжувалася. А ось такої спроби, демотивувати наших союзників у цивілізованому світі не було б. Питання навіть не в тому, чи погоджуються між собою президенти Сполучених Штатів і України, чи ні. Питання в тому, наскільки реалістичними вони є у своєму розуміння світу, в якому знаходять.