Ми всі розуміємо радощі цифрового світу: зв'язки, контакти, інформація, емоції. Однак людство тільки починає замислюватися, якою ціною це дається. Одними з перших забили на сполох єретики Силіконової долини - екс-співробітники Facebook, Google та Apple. Як ніхто інший, вони знають хитрощі творців технологій і запевняють, що Інтернет формується довкола вимог рекламної економіки.
Поширення смартфонів привело світ до епохи безпрецедентного зв’язку: люди тепер постійно зв’язані з далекими друзями й мають доступ до майже необмеженої інформації та нескінченних розваг. Ще десять років тому було неможливо уявити такий постійний зв’язок.
Американські дослідники називають страхітливі цифри: власники смартфонів взаємодіють зі своїми гаджетами в середньому 85 разів на день (зокрема, відразу після пробудження, перед сном і навіть серед ночі), 91% ніколи не виходить з дому без телефону, а 46% кажуть, що не можуть жити без них. Гаджети дають усе, що тільки може запропонувати пов’язаний світ через пристрій, який може вміститися в долоні.
Гаджети спровокували глибоке зрушення у відносинах між споживачами і технологіями. За всю історію людства більшість інновацій обмежувалися виконуваними функціями та місцями, де живуть люди. Смартфони подолали ці обмеження й стали нашими постійними супутниками.
Завдяки своїй значній ролі в житті мільярдів споживачів у всьому світі вони мають величезний потенціал для впливу, як позитивного, так і негативного.
Основним предметом занепокоєння став психологічний вплив технологій на людей. У 2016 р. група дослідників підрахувала, як часто люди торкаються екранів своїх смартфонів. Середня кількість взаємодій становить 2617 разів за день, а для найактивніших користувачів цифра подвоюється до 5427 натискань за день! За рік це 1-2 млн дотиків.
Залежність від соцмереж і гаджетів здається непорівнянноюї з наркоманією чи алкоголізмом. Однак в основі всіх залежностей лежить єдиний механізм, пов’язаний із виробленням дофаміну – «гормона задоволення».
Синтез дофаміну відбувається під час досвіду, що викликає через особисті відчуття людини задоволення та втіху, чи то секс, смачна їжа або наркотик. Це своєрідна система заохочення мозку. У взаємодії з гаджетами працює той самий принцип дофамінової винагороди. Поступово мозок звикає й адаптується, і почуття задоволення зменшується, що потребує збільшення дози. Постійний «сплеск» дофаміну зрештою може призвести до залежності.
Поява смартфонів підвищила ставки за увагу споживача, тому особливості людської психіки компанії використовують повною мірою. Хитрощі фахівців призводять до того, що, зазирнувши на хвилинку в соцмережу, користувач не виходить звідти годинами.
Тонкі трюки, наприклад адиктивний дизайн, розвивають потрібні звички. Червоний колір значка повідомлення у Facebook та інших соцмережах змушує натиснути на нього аж ніяк не випадково. Крім того, що колір небезпеки привертає увагу, вмикається й принцип варіативності нагороди (аналогічний тому, що робить такими спокусливими азартні ігри). Поки не натиснеш на значок, не дізнаєшся, що чекає: вподобайки, повідомлення чи спам.
На цьому принципі засновано й механізм pull-to-refresh для оновлення контенту в Twitter. Очікування, поки завантажується інформація та крутиться барабан ігрового апарата, мозок сприймає аналогічно.
Для розширення своєї мережі LinkedIn використовує психологічну потребу людини відреагувати на ініціативу іншого; Snapchat стимулює безперервне спілкування серед підлітків через адиктивну функцію Snapstreaks; YouTube та Netflix позбавили глядача вибору, запровадивши самозапуск наступного відео.
На думку дослідників, окрім власне звикання, у користувачів розвивається стан, що дістав назву «тривала часткова увага». Він значно знижує здатність зосереджуватися та погіршує когнітивні функції. Мозок так перевантажено, що з’являються втома, пересичення, нудьга, зміни емоційної чутливості, невміння розслабитися, підвищена тривожність. Ще більшою мірою це стосується дітей, а надто підлітків.
Професор психології університету Сан-Дієго Джин Твенг, що 25 років досліджує відмінності між поколіннями, у своєму матеріалі для видання The Atlantic називає сучасних підлітків поколінням iGen. Воно сформувалося смартфонами та посиленням впливу соцмереж. Народжені після 1995 р. не знають часу без Інтернету. Коли з’явився iPhone, найстаршим було 12 років. Крім впливу на стійкість уваги дітей, смартфони цілком змінили життя дітей: від суті соціальних взаємодій до психічного здоров’я. Підлітки стали емоційно виснаженішими й уразливішими, про що свідчать показники депресії та суїциду.
Одними з перших забили на сполох ті, хто сам був причетний до створення технологій. Екс-співробітники Facebook, Google та Apple об’єднали зусилля для боротьби із загрозою зростання залежності від гаджетів і соцмереж у підлітків, заснувавши «Центр гуманних технологій» (Center for Humane Technology).
На думку одного з учасників групи Роджера Макнеймі, величезні статки, що заробили засновники Google та Facebook на рекламі, спотворили їхню початкову благородну місію. І компанії не зможуть впоратись із заподіюваною шкодою, якщо не відмовляться від наявних рекламних моделей.
Змусити їх це зробити може, на думку Макнеймі, державне регулювання, засноване на моральному імперативі. У такий спосіб обмежуються законами дії тютюнових компаній. Проблема є такою нагальною, що потребує термінового втручання. Вона вже змінює людські стосунки, здатність спілкуватися та навіть політичну систему.
З 2013 р. учасники «Центру гуманних технологій» намагаються привернути увагу IT-компаній та громадськості, і наразі мають конкретні пропозиції.
Перший проект Центру «Правда про технології» розповість батькам, педагогам та підліткам про небезпеку інтенсивного використання соціальних мереж. Для програмістів Центр складе «Обліковий журнал шкоди» з поясненнями, якого роду технології вони розробляють для своїх компаній, як маніпуляції можуть завдати шкоди чи бути аморальними. Також лобіюватимуть в уряді фінансування досліджень та розробку технічних рішень для того, щоб захистити юних користувачів від небезпечних технологій.
Володимир Співаковський, президент корпорації «Гранд»
Жодної надто шкідливої залежності немає. У кожного покоління свої страхи та паніка. Попередні покоління пережили залежність від радіоприймачів, починаючи від постійного їхнього слухання до незвичайного конструювання. І нічого страшного не сталося. Потім припадали до телевізорів, і теж товарисуспільство «бурчало». Потім дісталося комп’ютерам, які оголошували шкідливими, тепер бурчання перейшло на планшети та смартфони. Причина здебільшого – різке омолодження користувачів, аж до найменших дітей. А тепер увага! Що скажуть скептики, коли все, що зараз є в планшетах, буде вбудовано як чипи безпосередньо в тіло людини, навіть новонародженої дитини? Тоді вже ніхто не говоритиме про «залежність». Бо це буде природним станом. Тож нинішній період – лише підготовчий.
Особисто мені не доводиться докладати зусиль, щоб контролювати час, проведений у Мережі. Скажу по секрету, для мене в соціальних мережах не існує так званого сміття, на яке багато хто скаржиться. Буває, що навіть у непотрібних постах або рекламі виявляються слова або думки, якими зайнятий мій мозок. І вони дають імпульс для розвитку моїх ідей. Я ставлюся до інтернетної інформації, як до руди, з якої мені належить витягнути крихти «золота». От я їх і витягаю. Тож часу зовсім не марную.
І моя велика родина проводить з гаджетами багато часу, від бабусь і дідусів до малолітніх онуків. І це всім нам дає відчуття синхронізації з подіями у світі та з людьми. Ми активні користувачі соціальних мереж, сайтів новин, а також спеціалізованих передплат. Треба йти в ногу з часом, і навіть швидше. Адже в мене 60 тис. передплатників у Facebook, що зобов’язує не лише не відставати від інформаційної епохи, а й писати актуальні й енергійні тексти.
І шкільне навчання вже не може обмежуватися лише роботою вчителів та заучуванням із підручників. Тепер багато знань на уроках треба діставати з гаджетів. Звичайно, має бути чітка установка на те, що гаджети не можна використовувати на уроці не для уроку. Хоча дітям спокуси уникнути складно…
Однак тут є ще один секрет. Я, наприклад, привчив себе до багатозадачності, гадаю, що ця навичка може бути корисною й дітям. Для цього треба проводити спеціальні уроки-кейси, що стимулюють швидке переключення уваги з однієї справи на іншу й назад, включно з філігранним оперуванням гаджетом.
Ірина Венгер, сімейний психотерапевт
Часто співпрацюю з ІТ-фахівцями і можу з упевненістю говорити, що найкращі фахівці багато вчаться самі. Різноманітні онлайн-курси найкращих університетів світу зараз є доступними просто вдома. У будь-який час можна вивчити що завгодно, від іноземної мови до написання коду. Ми отримали світ, повний можливостей.
На жаль, прогрес має і свою ціну. Наш мозок непросто так працює лише на 5%, це влаштовано для того, щоб нервова система відпочивала, щоб вистачало часу «відпроцесити» інформацію та правильно її розподілити в наших власних «сховищах пам’яті». А коли ми відпочиваємо з телефоном у руці, продовжуючи читати, дивитися зображення, ставити вподобання, переходити за посиланнями, то просто не даємо змоги мозку відключитися й попрацювати над уже накопиченою інформацією. Як наслідок – виснажується нервова система, адже мозок і далі працює.
Для дитячого організму це особливо небезпечно. Мозок дитини перебуває в стадії активного навчання, перевантаження призводять до втоми, проблем зі сном, зайвої збудливості, розсіяної уваги та погіршення пам’яті (мозку просто нікуди складати інформацію).
Проте не завжди захоплення соцмережами – це вибір дитини. Іноді це просто спосіб знайти однодумців, коли в реальності спілкуватися немає з ким. Найчастіше дитина охоче змінить гаджет на спілкування та ігри, якщо виявити справжні інтереси.
Не завжди захопленість іграми та соцмережами – залежність, часто це один із способів згаяти час. Також дитині треба «відповідати» нормам, що діють у його соціальному середовищі, і тоді нескінченний перегляд роликів у ютуб – лише данина моді, а не залежність.
Коли ж треба бити на сполох і звертатися за допомогою? Коли дитина/дорослий так захоплений, що пропускає прийоми їжі, не стежить за собою, майже не спить, обирає гру/спілкування в соцмережах замість активності, що раніше були в пріоритеті (похід у кіно, прогулянка, активні види відпочинку, зустрічі з друзями), починає сваритися з близькими, коли просять перерватися, не дотримується домовленості. Не обов’язково, що за наявності всіх цих чинників уже розвинулася залежність, але фахівець допоможе встановити причини такої поведінки та знайти вихід.
З власної практики скажу, що надмірна дитяча захопленість гаджетами здебільшого сигналізує, що або в родині, або в школі, або з друзями щось пішло не так. І тоді робота має йти над тією сферою життя, у якій стався збій. А в дорослих комп’ютерну залежність не завжди треба «лікувати»: можемо втратити геніальних програмістів.
Автор: Оксана Івахненко