Життя

Подорожник для мосту, подарунок Насірову від НАБУ та «віджим» українських підприємств: про що гуділа блогосфера

Обвал найважливішого шляхопроводу в Києві, арешт голови ДФС Романа Насірова та незліченні багатства Дмитра Медведєва, - блогосфері було про що потеревенити й над чим пожартувати.

Соціальні мережі з радістю зустріли візит НАБУ до голови Державної фіскальної служби Романа Насірова.

Одним з найпопулярніших став коментар Романа Шрайка, який набрав понад шість тисяч уподобань: «Смотрю стрим из феофании. один из пяти адвокатов Насирова говорит: “Насирова привезли на скорой и сейчас его состояние ухудшается.” я б даже сказал – уменьшается).

Відомий політолог Тарас Березовець зазначив, що справа Насірова вкотре продемонструвала, як далеко Україна відійшла від Росії:  «Власне кажучи, після справи Насірова вже зрозуміло, як далеко за ці три роки Україна пішла від Росії. Чим би все не закінчилося, реформи вже незворотні. А Навальний і далі може знімати фільми про корупцію Дмитра Медведєва. Україна це не Росія. І вже не буде ніколи».

Юрій Касьянов також зрадів затриманню: «Ну все. Тепер НАБУ крутіше, ніж “Правий сектор”. Якщо завтра раптом заарештують Петра Олексійовича, то імена детективів щодня згадуватимуть у молитвах, і в кожному селі поставлять героям пам’ятники за життя. …Нагадайте мені, коли день народження в Гройсмана?.. А в Гонтаревої?.. У Кононенка?..»

Народний депутат Мустафа Найєм так прокоментував затримання Насірова:  «Ажіотаж навколо можливого затримання НАБУ Романа Насірова має стати тривожним сигналом як для решти правоохоронних органів, так і для всього керівництва країни. Таку хвилю радості, що межує із захопленням, не викликали ні справи проти Андрія Клюєва, ні затримання Олександра Єфремова, ні навіть допит Віктора Януковича.
Звичайно, одне не виключає іншого – карати треба як колишніх злочинців, так і нинішніх. Але якщо затримання чинного голови фіскальної служби підтримується суспільством більше, ніж переслідування злодіїв і вбивць колишнього режиму, то, очевидно, суспільство незадоволене тим, що відбувається зараз, і йому важливо, чи здатна держава боротися з порушниками при владі, а не в підручниках історії.
Тим часом сьогоднішні події ще раз доводять правильність створення НАБУ. Так, хлопці можуть помилятися; так, у них мало досвіду (йому й нізвідки взятися на нинішньому етапі). Але Роман Насіров – близький соратник керівної команди й один із ключових гравців системи перерозподілу та контролю потоків. І сам факт можливості збирання інформації, документування та реалізації справ такого рівня дає привід сподіватися на незалежність і самостійність правоохоронного органу.
До того ж нагадаю, у НАБУ досі немає права на самостійне зняття інформації з каналів зв’язку (прослуховування), а створення антикорупційного суду саботується з ентузіазмом, гідним кращого застосування»
.

Не залишилося без уваги й те, що дуже багатьом затриманим представникам влади різко стає дуже погано. Таку незвичайну реакцію організму на затримання прокоментували безліч користувачів:

«Ну скільки можна у владу таких хворобливих обирати?! Ну ніякого різноманіття. Навіть не цікаво далі глядіть. Крісло, каталка, соплі, серце, – всі ізвєрги, нелюди, прямо в лікарню, іх бін бальной», –   пише користувач Євген Будерацький.

Керівник ГО “Антикорупційний штаб” Галина Янченко на своїй сторінці в соцмережі висловилася досить категорично: «Саме час увести відповідальність лікарів за фальсифікацію діагнозів корупціонерам».

Крім того, соцмережі посміялися над коментарем популярного блогера Антона Ходзи:

Також у мережі познущалися над корупціонером Дмитром Медведєвим, розслідування щодо якого минулого тижня опублікував опозиціонер Олексій Навальний. Виявилося, що в «Дімона» є дорогі будинки, квартири та виноградники.

Користувач з ніком «Представься, мразь» дотепно прокоментував новину: «Такими темпами скоро всі дізнаються, що Путін – маріонетка Дмитра Анатолійовича».

«Чому грошей немає, тепер зрозуміло. А от як тепер триматися – невідомо», – написав коментар користувач з ніком «Усы Пескова».


Ще одна тема, яка дуже розбурхала користувачів мережі, – обвал одного з головних шляхопроводів столиці на Шулявці.

Роман Шрайк обурився повільними та непродуманими діями столичної влади:

Невлаштованість, непродуманість, захаращеність Києва справляють враження тимчасової транзитної бази. Тут ніби збираються не жити та ростити дітей, а перебитися якийсь час і рвонути далі. Часовий горизонт у п’ять років здається нескінченно далеким, три – вже багато. А раз так, які великі проекти? Про метро на Троєщину в нас уже довгі роки розповідають, як про політ на Марс. Утім, Ілон Маск про політ на Марс говорить цілком предметно та впевнено.

Ремонт-реконструкцію злощасного Шулявського шляхопроводу робитимуть два роки. Для порівняння: шанхайське метро, в якому зараз 364 станції за протяжності 588 кілометрів (у Києві – 52 станції на 70 км), до 2020 року планується довести до 800 кілометрів, додавши до нинішніх чотирнадцяти ще чотири повноцінні гілки та продовживши наявні. У нас на той час, якщо нічого не зірветься, якраз розкупорять Шулявку…”

Олександра Михельсона подія надихнула на написання вірша:

«В найбільшім з українських міст

Успішно обвалився міст.

А отже, не лише на фронті

Хтось підзаробить на ремонті».

Важлива тема, яку не могли оминути фахівці в соціальних мережах, – націоналізація українських підприємств на Донбасі. Блогери та журналісти обговорювали, якими будуть наслідки, зокрема для економіки України.

«Ситуація з націоналізацією підприємств Ахметова – це агонія всього нашого олігархату. Вони петляли, петляли й допетлялися. Не слухали розумних людей, знищували середній клас своїми монополіями, вимели всю країну, а коли ресурсів стало бракувати, то почали жерти один одного. Спочатку у 2008, потім у 2010-2013, а з новою силою після старту війни. Наша олігархія не хотіла змінюватися, тому весь час відкладала необхідні рішення, навіть коли 2014 року дзвін дзвонив щосили. Але думали, що не про них подзвін. Про них, рідних. Тепер цугцванг у всіх», – пише на ФБ Юрій Романенко.

Крім того, користувачів дуже хвилює питання 8 березня: ще відзначають чи вже ні?

Инна Погрибная