Українці нині готуються до того, що, ймовірно, ця зима стане найскладнішою в новітній історії країни. В умовах, коли Росія програє на полі бою, Кремль вдався до тактики тотальної війни і намагається знищити цивільну енергетичну інфраструктуру України. Десятки мільйонів людей стикаються з перспективою тривалого відключення електроенергії та потенційно фатальних перебоїв у забезпеченні життєво важливих послуг водо- та теплопостачання.
Це остання і найбільш екстремальна ескалація в довготривалій енергетичній війні Володимира Путіна проти Заходу. Роками російський диктатор використовував енергетику як зброю у своїх зусиллях підкорити Україну та розділити Європу. Тепер він сподівається заморозити українців, а також використати скорочення поставок для тиску на європейських лідерів, щоб змусити їх відмовитися від підтримки України. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Atlantic Council.
Найближчі місяці визначать наслідки енергетичної агресії Путіна. Якщо він досягне своїх цілей, Україна зіткнеться з жахами тривалої російської окупації, а Кремль отримає безпрецедентний політичний та економічний вплив на Європу, який може тривати десятиліттями. З іншого боку, якщо Росія зазнає рішучої поразки, загроза з боку Москви швидко відступить, а Європа значно зміцниться. Перемога в енергетичній війні створить основу для майбутньої європейської безпеки і процвітання.
Залежність Європи від російських енергоресурсів існувала ще до Путіна і простежується з часів розпалу холодної війни. У 1972 році радянські поставки становили близько 4% європейського споживання газу. До 2021 року Росія забезпечувала майже 40% європейського газу. Оскільки частка Москви на ринку поступово зростала, зростала і її здатність маніпулювати цінами і провокувати кризи. Більшість європейців сьогодні визнають, що така залежність від Росії є великою стратегічною помилкою. На щастя, вона не є незворотною.
Досвід України за останні вісім років може запропонувати деякі цінні орієнтири. У 2014-16 роках українська влада досягла значних успіхів у зменшенні залежності енергетичного сектору країни від Москви. Впровадивши прозорі ринкові тарифи та адресні субсидії, Київ зміг підтримати найбільш вразливі верстви населення. Український уряд також заохочував енергоефективність, запроваджуючи пільгові тарифи на обмежені обсяги та пропонуючи фінансову підтримку для заходів з енергоефективності. Протягом двох років Україна змогла скоротити споживання на 20%.
Україна також поклала край багатомільярдним корупційним схемам в енергетичному секторі, які тривалий час слугували збагаченню українських олігархів, пов’язаних з Кремлем. До Революції Гідності 2014 року Україна була одним з найбільших імпортерів російського газу. До листопада 2015 року прямий імпорт російського газу в Україну повністю припинився. Ці кроки дозволили Україні зменшити важелі впливу Росії та частково роззброїти енергетичну зброю Путіна. Тепер Європа має вжити таких же радикальних заходів.
Перш за все, Європа повинна розробити плани щодо можливого обмеження енергоспоживання та взаємодопомоги для подолання дефіциту енергопостачання, що насувається. Європейські лідери повинні домовитися про єдину відповідь на короткострокові енергетичні виклики, що стоять перед континентом. Всі члени ЄС повинні бути готові допомогти один одному за допомогою взаємних перетоків у разі необхідності.
Необхідні також стратегічні заходи для подолання структурних недоліків. Європейський “зелений” енергетичний перехід має один великий недолік: він занадто сильно залежить від імпорту російського газу. Для того, щоб адаптуватися до нинішніх реалій енергетичного сектору, вимоги до декарбонізації промисловості мають бути на певний час послаблені, а видобуток нафти, газу та вугілля відновлений. Це вже відбувається в Німеччині, Нідерландах та Франції. Інші мають наслідувати цей приклад.
Необхідно впроваджувати податкові стимули, особливо для розробки глибоких свердловин. Подібний підхід дозволив Україні значно збільшити власний видобуток газу у 2015-19 роках. ЄС також має відновити роботу, принаймні тимчасово, вугільних ТЕС. Австрія та Німеччина готові до цього.
До початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року атомні електростанції виробляли близько 55-60% електроенергії в Україні. З 1991 року ці атомні станції працювали без інцидентів. ЄС має визнати, що ядерна енергетика є безпечною, недорогою та екологічно чистою. Іншим ключовим завданням є розвиток відновлюваних джерел енергії. Тут лідером є Німеччина, де частка відновлюваної енергії в національному споживанні має досягти 80% до 2030 року, а 2% земельних ресурсів зарезервовано під сонячні та вітрові електростанції.
На додаток до забезпечення альтернативних джерел газу, Європа повинна також посилити енергетичну диверсифікацію шляхом підвищення здатності континенту приймати поставки скрапленого газу. Цей процес вже йде повним ходом і зараз отримує додатковий імпульс через вторгнення Росії в Україну і все більш відкриту мілітаризацію Кремлем експорту газу до ЄС.
Будівництво LNG-терміналів у Польщі вже дозволило країні відмовитися від російського газу. Два LNG-термінали будуть введені в експлуатацію в Німеччині цієї зими. Тим часом Іспанія має шість LNG-терміналів, які забезпечують максимальну потужність, що значно перевищує внутрішні потреби країни, а також ведуться переговори щодо будівництва можливого трубопроводу до Німеччини.
Головним енергетичним пріоритетом Європи залишається запобігання енергетичному колапсу в Україні і, відповідно, уникнення низки негативних наслідків, таких як масовий наплив біженців. Україна потребує термінової європейської допомоги для відновлення енергетичної інфраструктури країни після російських авіаударів. Це так само важливо, як і надання посилених можливостей протиповітряної оборони, і має відбуватися паралельно. Також вкрай важливо вжити заходів для забезпечення достатньої пропускної спроможності на кордоні для поставок вугілля, яке не може пройти через частково заблоковані морські порти України.
Ця зима буде важкою для всіх європейців, незалежно від того, чи зіткнуться вони з відключенням електроенергії і бомбардуваннями, чи з проблемами опалення і захмарними рахунками за енергоносії. Путін сподівається використати зиму як зброю і змусити Європу капітулювати, але поступка Кремлю буде катастрофічною як для України, так і для ЄС. Замість цього Європа повинна прийняти виклик капітального ремонту всієї своєї енергетичної системи. Це єдиний спосіб розірвати виснажливу залежність континенту від російських енергоносіїв і забезпечити рішучу поразку Путіна в енергетичній війні.