Напередодні чергового раунду американо-українсько-московських переговорів, що відбулися в Женеві 17–18 лютого 2026 року, масово висловлювалися думки про те, що переговорний процес зайшов у глухий кут, що зрештою й підтвердилося.
Попри певні зрушення в суто військових питаннях, Зеленський коротко оцінив політичні результати переговорів: «Помітного прогресу немає». Переговори проходили на тлі масованого вкиду в західні медіа інформації про те, що Трамп тисне на Україну з метою якнайшвидшої згоди на умови Москви, яка, за словами Трампа, «готова до угоди», хоча Кремль явно затягує війну.
На це вказують дані про те, що Путін готовий воювати ще два роки, а також повернення до переговорів одіозного демагога Мединського. Усе це відбувалося на тлі певних успіхів Сил оборони України, які на низці ділянок фронту переходять у контрнаступ, звільняючи землю від окупантів.
Крім того, стало відомо, що Москва намагається залучити США якимись «грандіозними економічними прожектами» на 12 або навіть 14 трильйонів доларів, а особисто Трампу та його оточенню пропонують хабар у вигляді частки в цих «прожектах» в обмін на зняття санкцій.
Попри те, що обидві сторони та медіа оцінюють переговори як провальні, а деякі європейські лідери, зокрема канцлер Німеччини Мерц, вважають нинішні переговори з Москвою взагалі безглуздими, у Трампа продовжують піар-риторику на тему нібито позитивних підсумків цих нескінченних і безрезультатних переговорів.
Тезово й коротко охарактеризувало ситуацію видання The New York Times: складні переговори дали майже нульовий результат.
Трамп хоче покласти край убивствам і здобути дипломатичну перемогу до проміжних виборів у США в листопаді, але до мирної угоди ще далеко, оскільки двома головними перешкодами залишаються питання територій і майбутніх гарантій безпеки для України після війни.
Вашингтон тисне на Україну, вимагаючи передати Росії контрольовану Україною частину Донбасу. Зеленський за підтримки європейських лідерів відмовляється. За лаштунками українські, російські та американські переговорники нібито висували ідею створення демілітаризованої зони в цьому районі Донбасу, але ознак компромісу немає.
Україна наполягає на розміщенні в регіоні міжнародних миротворчих сил, Москва проти будь-яких іноземних військ в Україні. Кремль погоджується на демілітаризовану зону, якщо її патрулюватимуть російська поліція або національна гвардія, але тут проти Україна. Причому така угода також вимагатиме складної програми моніторингу на предмет проникнення російських військ у цивільному одязі або поліцейській формі, з гарантіями безпеки з боку Європи та за підтримки США.
Як завжди, залишається незрозумілим настрій самого Трампа, який коливається від звинувачень України «в розпалюванні війни» до «розчарування в Путіні», а потім назад. Зеленський стверджує, що Трамп несправедливо вимагає поступок від жертви, а не від агресора. Європа обіцяє продовжувати підтримку України, але в неї немає власної стратегії припинення війни.
Трамп може посилити дипломатичний і економічний тиск на Путіна, але поки що лише продовжив санкції, запроваджені указами президентів США з 2014 по 2022 роки, що Трамп робив у 2025 році.
Водночас Трамп затягує голосування щодо двопартійного законопроєкту про санкції проти Росії, стверджує видання Semafor.
Поки що в активі Трампа лише санкції проти московських нафтових компаній «Лукойл» і «Роснефть», а також розпочата боротьба з російським тіньовим танкерним флотом, який перевозить нафту в обхід санкцій.
The New York Times допускає, що ближче до виборів Трамп «може відійти від проблеми».
«Іноді краще дозволити їм самим розбиратися», — сказав він у червні.
І все ж, попри те що і Москва, і Україна фактично визнали переговори провальними, прессекретар Білого дому Керолайн Левітт заявила, що на переговорах у Женеві з обох сторін було досягнуто суттєвого прогресу, аби «росіяни й українці не втрачали життя, а американські платники податків — кошти, які були витрачені раніше», тобто за часів Байдена.
Як бачимо, окрім типових піар-казок про те, що все добре, коли насправді все погано, знову впадає в око властиве Трампу та його адміністрації зрівнювання України, яка захищається від нападу агресора, з агресором, який розв’язав цю бійню і поки не має наміру її припиняти. Заодно нам розповідають про «Америку, яка сильно постраждала», хоча вона непогано заробляє на зброї, яку, до речі, не здатна виробляти в достатній навіть для нашої війни кількості через деіндустріалізацію останніх десятиліть.
Погляньмо на переговори й ситуацію детальніше…
Заява Кремля про те, що московську делегацію на переговорах у Женеві очолить Володимир Мединський, уже сама по собі налаштувала на песимістичний лад. Мединський відомий своєю демагогією та розлогими лекціями про «первинні причини війни, що сягають у глибину століть».
Раніше Зеленський заявляв, що включення Мединського до складу переговорної делегації свідчить про те, що Москва «несерйозно ставиться до переговорів».
При цьому Мединський часто перекручує історію, роблячи спірні заяви про Північну війну, російсько-турецьку війну 1877–1878 років і Першу світову війну, а також приписуючи Отто фон Бісмарку та Наполеону вигадані цитати.
Участь Мединського раніше критикував і генсек НАТО Рютте, якого також обурило «зачитування історичних довідок». Після переговорів за участю Мединського в червні 2025 року генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявляв, що на Україну чинився тиск, «щоб вони направили серйозну делегацію до Стамбула, і Україна це зробила, але росіяни прийшли з якимось істориком, який почав пояснювати історію Росії з 1250 року».
На переговорах, що відбулися на початку 2026 року в Абу-Дабі, російську делегацію очолював глава ГРУ Ігор Костюков. Коментуючи зміну складу російської делегації, колишній український чиновник, який консультує офіс Зеленського, заявив Politico, що змінився тон переговорів із боку Росії. Він зазначив, що Костюков і ще один учасник переговорів із ГРУ Олександр Зорін не схильні читати лекції про «первинні причини»: «Російські розвідники працювали професійно, заглиблюючись у практичні деталі».
Той факт, що Росію представляв не Мединський, був «добрим знаком», писав також політолог, старший науковий співробітник Університетського коледжу Лондона Володимир Пастухов. «У Мединського тверда репутація керівника “бюро ритуальних переговорних послуг”. Його поява в Абу-Дабі на будь-якому етапі означала б, що й цей етап переговорного процесу близький до відспівування», — підкреслював Пастухов.
Повідомлялося, що на попередніх раундах в Абу-Дабі сторони досягли широкої згоди щодо того, як визначати припинення вогню і як може виглядати демілітаризована зона, однак питання про те, якою буде карта України після завершення війни, а також про присутність західних військових, залишилися невирішеними.
Поява Мединського була не єдиною причиною скепсису напередодні переговорів у Женеві.
Заступник глави ворожого МЗС Рябков знову заявив, що московська делегація діятиме «в рамках розумінь Анкориджа». Про що насправді Путін і Трамп домовлялися в Анкориджі, ніхто не знає, але медіа повідомляли, що вони нібито домовилися про завершення війни після виведення ЗСУ з Донбасу.
Очевидно, у Москві розраховували, що Трамп натисне на Зеленського, і питання буде вирішено. Але Зеленський тиску не піддається, а Трамп не надто тисне, можливо, через те, що проти цього виступає не лише Європа, а й багато представників Республіканської партії.
Ще один заступник глави ворожого МЗС, на прізвище Галузін, раптом згадав про торішню пропозицію Кремля щодо введення в Україні зовнішнього управління під егідою ООН. Мовляв, під зовнішнім управлінням Україна проведе вибори, а Москва погодиться припинити вогонь лише в день виборів. Словом, абсурдна заява, але Галузін, який її озвучив, був включений до складу делегації в Женеві.
Сумніви щодо успішності переговорів масово висловлювалися в медіа, зокрема у виданні The Economist.
Зазначається, що після переговорів в Абу-Дабі, де з московського боку брали участь прагматичні представники військової розвідки, з’явилася певна надія.
Однак публікація у виданні The Financial Times, у якій ішлося про плани проведення швидких виборів в Україні під тиском США, викликала ажіотаж у Києві.
Про подробиці істерії навколо «виборів під час війни» детально йшлося у публікації інтернет-видання «Економічні Новини» під однойменною назвою «Вибори під час війни: черговий напад істерії».
The Economist зазначає, що насправді поки що немає жодних чітких календарних строків проведення виборів, і команда Володимира Зеленського не має наміру форсувати виборчий процес.
Однак цієї історії виявилося достатньо, щоб змусити оптимістів, які очікували угоди, зайняти оборонну позицію і уповільнити переговори. Тим часом у Москві Кремль несподівано повернув Володимира Мединського, демагога зі схильністю до історичних фантазій, на чолі переговорної команди. Ці події свідчать про діяльність деструктивних елементів в обох таборах.
The Economist відтворює поширену західними медіа інформацію про те, що в оточенні Зеленського виникли розбіжності: одне крило вважає, що інтереси України найкраще забезпечить швидка угода з Москвою за посередництва США і побоюється, що вікно можливостей може скоро закритися, але інше крило значно менш схильне до цього, а Зеленський балансує між ними.
Оптимізму не додала й інформація про те, що Кремль вирішив вимагати від НАТО «на папері» відмовитися від розширення на схід, про що заявили в посольстві Росії в Бельгії. Також, за словами представника дипмісії, російська влада наполягає на скасуванні рішення Бухарестського саміту 2008 року, на якому країни НАТО погодилися, що Україна і Грузія мають стати членами альянсу в майбутньому.
Як аргумент знову наводиться заяложений міф про те, що ще під час об’єднання Німеччини у 1989 році лідери країн НАТО нібито обіцяли керівництву СРСР, що планів розширення альянсу на схід немає, причому документальні підтвердження цього нібито зберігаються в державних архівах західних країн, але навмисно не публікуються, підкреслили в російському посольстві.
Про те, як Москва порушила низку не міфічних, а цілком реальних міжнародних договорів, напавши на Україну, у Кремлі воліють не згадувати.
Ситуацію додатково загострила інформація про те, що Путін нібито готовий ще два роки воювати за Донбас. Про це, зокрема, повідомило видання The New York Times з посиланням на джерела в західних розвідках.
Як повідомляється, Путін упевнений, що виграє війну, і готовий продовжувати її, щоб отримати повний контроль над Донбасом.
За словами співрозмовників NYT, навіть якщо захоплення Донецької області потребуватиме ще 1,5–2 років, Путін переконаний, що кожен день бойових дій і бомбардувань української інфраструктури та житлових будинків лише посилює його перевагу.
Путін готовий продовжувати війну, попри втрати і вкрай повільні темпи просування армії. За минулий рік, за підрахунками CSIS, генералам Генштабу РФ вдалося встановити контроль лише над 0,8% території України (4831 кв. км), а роком раніше — над 0,6%. При цьому загалом із лютого 2022 року армія втратила 1,2 млн осіб, з них 325 тисяч — убитими. Це у 17 разів більше, ніж втрати радянської армії в Афганістані, у 11 разів більше, ніж під час обох чеченських воєн, і у 5 разів більше, ніж у всіх війнах, у яких брали участь Росія і СРСР після 1945 року.
Підтвердженням готовності Москви продовжувати війну є також інформація Інституту вивчення війни (ISW) про те, що Путін готує суспільство до нової «часткової мобілізації».
Повідомляється, що Кремль створює «інформаційні умови» для відновлення примусового часткового призову резервістів для поповнення армії, яка зазнає втрат в Україні. Про це свідчать ухвалені наприкінці минулого року закони, що дозволяють задіяти 2-мільйонний мобілізаційний резерв, а також той факт, що приплив контрактників перестав покривати фронтові втрати. За оцінками західних розвідок, у січні вербувальна кампанія принесла армії на 9 тисяч осіб менше, ніж генерали втратили на полі бою.
Хоча влада заявляла, що резервістів направлятимуть лише для «охорони» критичних об’єктів, у законі передбачена можливість їх використання за межами Росії, зазначає ISW. Крім того, з листопада військкомати в Росії ведуть цілорічний призов, а в грудні Путін підписав закон про збори для резервістів, нагадують експерти інституту.
Попередній раунд мобілізації — у вересні 2022 року — викликав різку хвилю невдоволення і втечу за кордон від 700 до 900 тисяч осіб, пише ISW. Путін, як підкреслюють експерти, побоюється повторення подібного сценарію, хоча нинішні темпи набору контрактників дозволяють лише підтримувати чисельність армії стабільною, а з 300 тисяч мобілізованих у 2022 році на фронті залишилося лише 78 тисяч (станом на травень минулого року).
Зазначається, що російська стратегія війни на виснаження тримається саме на постійному поповненні армії, але можливості притоку контрактників наближаються до вичерпання у 2026 році, йдеться у звіті інституту.
«Зусилля Кремля з підготовки російського суспільства до нового часткового призову резервістів свідчать про те, що Путін стоїть перед важким вибором», — пише ISW.
Додатковий песимізм викликала інформація про те, що для просування домовленостей із Вашингтоном щодо переділу сфер впливу у світі, для тиску Білого дому на Україну, для зняття санкцій та інших цілей Москва готова вдатися до підкупу американського бізнесу, а також Трампа і/або його оточення.
Про цю скандальну історію вже йшлося у публікації інтернет-видання «Економічні Новини» під заголовком «План Дмитрієва» на 12 трильйонів доларів — підкуп Трампа Москвою за рахунок України» з посиланням на матеріал агентства Bloomberg.
Нещодавно тему продовжила розгорнута публікація у виданні The Economist, у якій інформація про підкуп підтверджується, але з уточненням, що йдеться про проєкти обсягом не 12, а 14 трильйонів (!) доларів.
Зазначається, що протягом останнього року паралельно з переговорами про завершення війни в Україні Росія і США обговорювали питання бізнесу.
З квітня минулого року глава РФПІ Кирило Дмитрієв щонайменше дев’ять разів зустрічався зі спецпосланником Трампа Стівом Віткоффом. Особи, близькі до родини Трампа, вели переговори про придбання часток у російських енергетичних активах. США пропонувалися угоди щодо видобутку нафти і газу в Арктиці, розробки родовищ рідкісноземельних металів, створення центру обробки даних із ядерним енергопостачанням і будівництва тунелю під Беринговою протокою. Під час зустрічі з Трампом в Анкориджі Путін запропонував повернути активи на 5 млрд доларів, вилучені у нафтової компанії Exxon Mobil у 2022 році.
Посланців Трампа найбільше приваблює можливість отримання часток у мегапроєктах, здатних змінити світові сировинні ринки, пише The Economist.
За деякими даними, у США опрацьовуються сценарії скасування санкцій. Значний обсяг підготовчої роботи щодо пакета можливих домовленостей уже виконано. У листопаді представники великих західних нафтових компаній зустрічалися зі своїми колишніми російськими партнерами на конференції ADIPEC в Абу-Дабі.
Західні експерти вкрай скептично оцінюють реалістичність отримання прибутків у розмірі 12–14 трильйонів доларів, що еквівалентно шестикратному річному обсягу російської економіки. До того ж на російські ресурси давно претендує Китай і має на це значно більше підстав, ніж Сполучені Штати.
Але якщо Білий дім «клюне на цю наживку», зазначає The Economist, решта Америки марно чекатиме фінансового дива, натомість політичні ризики лише зростатимуть. Розширення торгівлі та інвестицій дозволить російській економіці відновитися, створюючи умови для нової війни.
Як стверджує видання, Кремль пішов ще далі і запропонував родині Трампа частки в енергетичних активах в обмін на зняття санкцій.
Зокрема, довірені особи, пов’язані з главою Білого дому, можуть отримати участь у проєктах з видобутку нафти і газу в Арктиці, розробки родовищ рідкісноземельних металів, створення центрів обробки даних із ядерним енергопостачанням і будівництва тунелю під Беринговою протокою.
Причому така фактична передача вигоди вже почала реалізовуватися на практиці: близький до Трампа інвестор повідомив про таємну угоду з «Новатеком», пише The New York Times.
Як зазначається, пов’язаний із родиною Трампа техаський інвестор Джентрі Біч заявив, що восени 2025 року таємно підписав угоду з російською компанією «Новатек» щодо розробки родовищ природного газу на Алясці. Видання підкреслює, що це, ймовірно, перша угода громадянина США з великою російською компанією після того, як Кремль почав пропонувати адміністрації США відновити економічну співпрацю.
За словами Біча, його мотивували виключно бізнесові інтереси, а не політика. Водночас він відмовився розкривати деталі, пояснивши це тим, що проєкт перебуває на початковому етапі і стикається з серйозними перешкодами. Компанія «Новатек» підтвердила переговори щодо можливого використання своєї технології виробництва скрапленого природного газу на Алясці, але не підтвердила укладення повноцінної угоди.
Як зазначає газета, цей проєкт покликаний вирішити проблему реалізації природного газу, який видобувається біля узбережжя Північного Льодовитого океану на Алясці. Передбачається, що він повторить підхід «Новатека», який застосовується для транспортування газу з російської Арктики.
Джентрі Біч — керівник хедж-фонду і колишній однокурсник Дональда Трампа-молодшого. В інтерв’ю NYT він заявив, що його знайомство із сином президента США не відіграло ролі в угоді, він «не мав жодних ділових справ із Трампами», а його домовленість не пов’язана з переговорами між Москвою і Вашингтоном. Водночас, за його словами, про проєкт відомо «на найвищому рівні» як у Москві, так і у Вашингтоні.
Біч також назвав себе «борцем за мир» і заявив:
«Настав час усім нам працювати разом».
Ця угода, як пише NYT, свідчить про те, що Трамп починає повертати Росію до західної економіки, попри збереження санкцій і відсутність ознак того, що Путін готовий припинити наступ в Україні. Вона також демонструє, що заяви Кремля про величезні економічні можливості починають знаходити відгук у США.
Американо-українсько-московські переговори в Женеві тривали два дні — 18–19 лютого, але вже наприкінці першого дня з’явилися повідомлення, що вони зайшли в глухий кут.
Першим про це повідомив журналіст Axios Барак Равід із посиланням на джерела.
Причиною називалися позиції, озвучені Мединським.
Джерело російського агентства «Інтерфакс» назвало зустріч «дуже напруженою». Вона тривала близько шести годин і проходила у форматі російсько-американських, російсько-українських і тристоронніх переговорів.
Зеленський в інтерв’ю Axios пояснив, що Мединський, як і Путін, схильний до розлогих міркувань про «історичні корені» війни.
«У нас немає часу на все це лайно. Ми повинні ухвалювати рішення. Ми повинні завершити цю війну», — заявив Зеленський.
Він доручив українській делегації домовитися про його особисту зустріч із Путіним, оскільки вважає прямий діалог найкращим способом вирішення територіального питання.
За його словами, він готовий обговорювати виведення українських військ із Донбасу, але лише за умови дзеркального відведення російських сил. Одностороння передача Донбасу Росії викликала б різке неприйняття серед українців.
«Емоційно люди цього ніколи не пробачать. Ніколи», — сказав він.
Водночас Зеленський зазначив, що громадяни України можуть підтримати на референдумі фіксацію нинішньої лінії фронту.
Одразу після переговорів Зеленський заявив, що «помітного прогресу немає».
Про це також свідчить той факт, що другий день переговорів тривав лише дві години, тоді як перший — шість.
Глава російської делегації Мединський заявив, що переговори були «важкими». Його пресбрифінг тривав лише кілька хвилин, і більшість запитань залишилися без відповіді.
На зустрічі обговорювалися питання сходу України та «інфраструктурних об’єктів», повідомив Зеленський, натякаючи на долю Донбасу і Запорізької АЕС.
«Конструктивним», за його словами, був військовий блок переговорів.
«Сторони загалом розуміють, як може бути організований моніторинг припинення вогню і війни за наявності політичної волі», — сказав він.
Контроль, за словами Зеленського, «точно буде за участю США», що є «позитивним сигналом».
Було заявлено, що переговори незабаром продовжаться, але конкретні строки не названі.
Посилаючись на джерела, медіа повідомили про деякі закулісні подробиці переговорів, насамперед щодо територіального питання, пише The New York Times.
Як повідомляється, Москва вимагала передати під її контроль частину Донбасу, яка перебуває під контролем України, як умову припинення війни, але Україна відмовилася від одностороннього відведення військ, заявивши, що поступки територіями підштовхнуть Росію до нових нападів — в Україні або деінде. Київ вимагав гарантій безпеки, щоб стримати Москву від порушення режиму припинення вогню.
Стверджується, що як варіант врегулювання обговорювалася ідея створення демілітаризованої зони, не підконтрольної жодній з армій, де могла б бути створена зона вільної торгівлі. Водночас експерти скептично оцінюють її інвестиційну привабливість через повну руйнацію і ризик продовження конфлікту.
Усе це відбувалося на тлі певних успіхів України на окремих ділянках фронту.
Як зазначає телеканал Fox News, Україна демонструє найшвидші за останні роки успіхи на полі бою на тлі мирних переговорів, скориставшись помилками російського військового командування.
Київ досяг успіхів, повернувши території найшвидшими темпами за останні роки завдяки локальним контратакам на південно-східному фронті. Ці результати стали можливими на тлі збоїв російської системи зв’язку і зміни оперативної ситуації. Такі події можуть зміцнити позиції України, навіть попри тупик у переговорах.
Українські війська за п’ять днів повернули близько 78 квадратних миль території. Це стало найшвидшим просуванням Києва з моменту контрнаступу в Донецькій і Запорізькій областях у 2023 році.
Відставний генерал-лейтенант ВПС США Річард Ньютон заявив:
«У міру того як ця війна затягується, світ надто часто забуває, що рішучість, новаторство і моральна стійкість України є чинниками, які багаторазово посилюють її можливості. Її здатність захищатися від більшого і краще забезпеченого ресурсами противника ніколи не слід недооцінювати. З’являється дедалі більше ознак того, що припущення про непереможність Росії більше не є надійним, особливо в умовах посилення тиску на Кремль і його партнерів».
Бої зосереджені на схід від Запоріжжя, де російські війська поступово просувалися із середини 2025 року. Дані відкритих джерел свідчать, що українські війська просунулися в районі Гуляйполя і прилеглих населених пунктів, хоча аналітики попереджають, що ситуація залишається нестабільною, і частина територій перебуває в сірій зоні.
Водночас аналітики застерігають від сприйняття цих подій як переломного моменту у війні, і постійна військова підтримка Заходу залишається критично важливою для Києва.
Як повідомляє The Telegraph, Росія і Україна домовилися не давати публічних негативних оцінок переговорів.
Провідні європейські розвідки не вірять у можливість мирної угоди між Росією і Україною у 2026 році і вважають переговори «театральною виставою», повідомляє агентство Reuters.
Керівники європейських спецслужб песимістично оцінюють перспективи завершення війни найближчим часом.
Зазначається, що економіка Росії поки не перебуває на межі краху, тому Москва не прагне швидко завершити війну, а використовує переговори для досягнення скасування санкцій і укладення економічних угод. Кремль також прагне усунути Зеленського і перетворити Україну на нейтральну буферну зону між Росією і Заходом.
У західних розвідках сумніваються, що навіть передача залишків Донбасу приведе до миру. Найімовірніше, після цього Москва висуне нові вимоги, зокрема щодо виборів, «нелегітимності Зеленського», демілітаризації тощо.
Також зазначається, що Москва намагається розділити переговори на два напрями — завершення війни і економічні домовленості зі США, які включають можливе зняття санкцій.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив про «найглибше варварство» Росії і назвав переговори з Путіним безглуздими, повідомляє Die RheinPfalz.
«Ми повинні перестати плекати ілюзії: російська влада не може існувати без війни. Вона змушена підтримувати військову машину, тому що не має плану, що робити із сотнями тисяч солдатів, які повернуться з фронту», — заявив Мерц.
За його словами, війна завершиться лише тоді, коли одна зі сторін буде виснажена — «або у військовому, або в економічному сенсі».
«Ні розум, ні гуманітарні аргументи не переконають Путіна. Це гірка правда», — сказав Мерц.
«Повернення до газового партнерства з Росією неможливе, поки Путін веде цю війну», — додав він.
Позиція Мерца перегукується з публікацією видання The Economist, у якій зазначається, що «Путін опинився в пастці, яку сам і створив».
Імовірність того, що Москва досягне в Україні результату, який можна буде назвати перемогою, зменшується. Надії на те, що Трамп змусить Україну погодитися на умови Москви, також стають дедалі менш реалістичними.
Але навіть якщо мирну угоду буде укладено, наслідки всередині Росії можуть створити загрозу економічної і політичної нестабільності, зруйнувавши плани Путіна увійти до числа найвидатніших правителів в історії.
У Другій світовій війні, з червня 1941 року по травень 1945 року, Червона армія просунулася на 1600 км — від Москви до Берліна.
У нинішній, значно довшій війні, російські війська в Донецькій області, де зосереджені основні бойові дії, просунулися лише на 60 км. Росії не вдалося створити достатню військову силу, щоб прорвати українську оборону. Навіть якщо прорив станеться, у неї може не вистачити ресурсів для розвитку наступу.
За нинішнього розвитку подій Путін не зможе кардинально змінити ситуацію. У перші три роки війни Росія нарощувала чисельність армії. Але до кінця минулого року втрати перевищили можливості поповнення.
Армія має низький рівень підготовки, моральний стан знижений, а рівень дезертирства зріс. Starlink позбавив російські війська доступу до нелегальних терміналів, які використовувалися для координації ударів. Крім того, російська влада обмежила використання Telegram, який застосовувався для зв’язку на фронті.
Крім того, завершення війни може саме по собі спровокувати кризу в Росії. Москва спрямувала на війну настільки великі ресурси, що військові витрати досягли 8% ВВП, що негативно вплинуло на інші сектори економіки.
Правова невизначеність і ризик відновлення бойових дій можуть відлякати інвесторів. Перерозподіл ресурсів із військової сфери до цивільної економіки, а також необхідність забезпечення роботою військових, які повернуться з фронту, можуть спричинити серйозну економічну кризу.
Таким чином, ситуація складається так, що Путін не може легко припинити війну, але і її продовження стає дедалі дорожчим.
Видання The Wall Street Journal також звертає увагу на те, що переговори Росії і України перетворилися на «театр для Трампа».
Як зазначається, Москву і Київ об’єднує спільна мета — не створити враження, що саме вони є перешкодою для миру.
Високопоставлений український чиновник заявив, що всі три раунди переговорів цього року були спрямовані на те, щоб переконати Трампа, що Київ не є стороною, яка перешкоджає завершенню війни.
«Ці переговори не наближають нас до завершення війни. Це гра, мета якої — уникнути звинувачень у тому, що Трамп не зміг її завершити», — заявив колишній постійний представник США при НАТО Іво Даалдер.
І Україна, і Росія побоюються, що Трамп може завдати їм шкоди, якщо втратить інтерес до переговорів. Україна залежить від військової допомоги США і Європи, а Росія побоюється посилення санкцій, які можуть серйозно вдарити по її економіці.
Київ відкрито ставить під сумнів щирість Москви на переговорах. Зеленський напередодні написав у соцмережі X, що Росія затягує переговори і що йому «не потрібна історична нісенітниця, щоб завершити цю війну».
За оцінками західних розвідок, Путін веде переговори без наміру досягти миру і використовує їх для досягнення цілей, яких не зміг досягти на полі бою.
У Вашингтоні виходять із припущення, що військові цілі Путіна можуть бути обмежені Донбасом. Але російські чиновники заявляють про значно ширші наміри, включаючи зміну влади в Україні.
За оцінками європейських чиновників, війна може тривати ще від одного до трьох років.
У Вашингтоні деякі чиновники сподіваються, що угоду можна буде укласти до виборів у листопаді, пише WSJ. Але, за словами джерел, Трамп не чинить додаткового тиску на сторони і поступово втрачає інтерес до переговорів, переключаючись на інші міжнародні питання.
Завершальним елементом стали чутки, які поширив кореспондент The Wall Street Journal Боян Панчевський із посиланням на радників Зеленського, про те, що Зеленський нібито заявив про тупик у переговорах і доручив готуватися до війни ще протягом трьох років.
Помічник Зеленського Дмитро Литвин 20 лютого назвав цю інформацію фейком і заявив, що жодних таких доручень не було.
Водночас сам Зеленський у нещодавньому інтерв’ю The Atlantic заявив, що він радше продовжить війну, ніж погодиться на «погану угоду», саме таку, яку пропонує Кремль.
Продовження слідує…