Нинішній посол Італії Фабріціо Романо - напевно, один з найвідкритіших і найприємніших у спілкуванні дипломатів, які працюють у нашій країні. Наприкінці серпня закінчується термін його каденції. У своєму прощальному інтерв'ю він розповів про настрої Італії та італійців щодо Криму та РФ, інвестиції в економіку України і проблеми запровадження безвізового режиму.
Запитання: Наразі Ради чотирьох італійських регіонів (Венето, Лігурії, Ломбардії, Тоскани) ухвалили резолюції із закликом до уряду Італії визнати Крим частиною РФ, засудити політику ЄС щодо Кримського півострова та зняти антиросійські санкції ЄС. На черзі – П’ємонт та Емілія-Романья. Немає сумнівів, що вони приймуть те саме рішення (через зростання збитків, яких зазнає ваша країна останнім часом). Невже уряд проігнорує волевиявлення регіонів?
Відповідь: Регіони не є суб’єктами міжнародного права. А кампанії щодо кримського питання та проти антиросійських санкцій проходять не тільки в Італії, а й в інших країнах ЄС. У деяких навіть на національному рівні. Те, що відбувається, – це частина політичної діалектики в Західній Європі, і тут немає нічого особливого. Проте наш уряд чітко дотримується політичної лінії ЄС щодо санкцій та анексії Криму.
З: Тобто аналога Brexit в Італії не буде?
В: Я не експерт у британській політиці, а згідно з нашою Конституцією, проведення референдуму з питань зовнішньої політики є неможливим. Таку компетенцію має лише уряд.
З: Однак Ви не станете заперечувати, що Італія, дотримуючись політики ЄС, завдає відчутних втрат власній економіці. Адже регіони, що вже ухвалили відповідні резолюції, – це промислові, сільськогосподарські області, на які припадає понад 1/3 ВВП країни. Лише у Венето втрати за 2015 р. склали €600 млн…
В: Звісно, втрати є. Щодо збитків, то цифри називаються різні. Наприклад, €3,5 млрд з початку введення санкцій. Згідно з даними Confindustria (Союз італійських підприємців), із серпня 2014 р. по липень 2015 р. наш експорт до РФ скоротився на 36% порівняно з таким же попереднім періодом. Загалом італійський експорт упав на 25%, якщо порівнювати з 2015 р.
Також наші галузі зазнали значних збитків унаслідок контрсанкцій РФ. Найгірші показники – в автобізнесі, сфері металопродукції та легкої промисловості (одяг), а також торгівлі продуктами харчування. У I триместрі 2016 р. втрати склали ще майже 14% порівняно з 2015 р. Постраждав меблевий бізнес, ще гіршим є становище в галузі механіки – зниження на 37% (ця ніша мала 1/3 італійських продажів в РФ). Тому для Італії бути вірними політичній лінії ЄС коштує дуже дорого. І досі ми поводилися послідовно.
З: До сьогодні ваша країна була вірним «провідником» позиції ЄС щодо РФ. Та зараз дедалі частіше схиляється до не підтримки антиросійських санкцій. Про це в березні 2016 р. заявляв голова МЗС Джентілоні, вельми красномовним був візит прем’єра Ренці на червневий ПМЕФ, його зустріч із Путіним й укладання контрактів між Італією та РФ на $1,3 млрд. Та й весь італійський бізнес зовсім не радий санкціям. До того ж політологи погоджуються, що ваша країна зіграла не останню роль у тому, що санкції проти РФ продовжено лише на півроку…
В: Голова італійського МЗС не говорив про те, що наша країна проти антиросійських санкцій. Позиція Італії – таке важливе питання треба обговорювати на політичному рівні, а не на економічному. І все має відбуватися на рівні міністрів закордонних справ, а не чиновників ЄС. Щодо нашого прем’єра, так, він був у Петербурзі, однак там був присутній і голова ЄК Юнкер.
Ми не можемо ігнорувати той факт, що РФ – не останній гравець на світовій політичній арені, і питання з нею потрібно обговорювати. З іншого боку, Італія досі не заперечувала незаконну анексію Криму й дотримувалася політики санкцій. Навіть більше, наша держава не входить до країн, що критично ставляться до Угоди про Асоціацію з Україною.
Якщо говорити про економічну частину питання, то, за останніми даними ISTAT, спад товарообміну 2015 р. зафіксовано на позначці 20,2% порівняно з 2014 р. – на суму €21,3 млрд. Однак це не може залежати тільки від обмежувальних заходів ЄС. Насправді, значною мірою все пов’язано з рецесією російської економіки (скороченням ВНП на 3,7%), падінням ціни на нафту, девальвацією рубля й уповільненням зростання економіки Китаю.
З: У яких цифрах обчислюються збитки Італії від російського продуктового ембарго за останні два роки?
В: Різке зменшення імпорту товарів Made in Italy в Росію торкнулося галузей, проти яких уведено ембарго від 6 серпня 2014 р. (овочі, сири, м’ясо, ковбасні вироби, риба та інші продтовари сільського господарства). На спад імпорту також вплинуло загальне зниження споживання й знецінення рубля, що робить менш доступними імпортні продукти. До непрямих збитків, що торкнулися товарів сільського господарства і що, за даними Російської митної служби, за 2015 р. становлять €346 млн, треба додати непрямі збитки, що виникли через втрату іміджу та ринку (через поширення в РФ імітованих товарів). Ці дані реалістичні лише частково, бо враховують тільки прямий вплив браку експорту через нещодавно оновлені санкції та обмеження. А також через вплив загального уповільнення імпорту продуктів, яких ембарго не торкнулося.
Насправді треба зважати на непрямий вплив ембарго та санкцій, про що важко судити з точністю. Однак цей вплив, безумовно, ширший і викликає тривогу. Зроблено вже багато заяв про непрямі наслідки цих заходів. Скажімо, компанія Сoldiretti інформує, що в період 2014-15 рр. санкції ЄС і російські обмежувальні заходи коштували €1,5 млрд. Але ця цифра відображає результати не тільки експорту Італії в РФ, що не відбувся, з втратою частки ринку, а й наслідок збитків, яких зазнали цілі напрямки агропромисловості через перевиробництво та подальше зниження цін на відповідні товари внаслідок їхнього надлишку на внутрішньому ринку.
З: Україна надзвичайно чутливо сприймає неузгоджені поїздки європейців до анексованого Криму. У середині травня до Криму прибуло п’ять італійських сенаторів для зустрічей з офіційними особами. Під час візиту екс-депутат ЄП К’єза заявив: «Позиція влади України щодо цього нас не хвилює. Нам не подобається ні нацизм, ні «євромайдан». Це було проти демократії, і Україні не місце в Європі». Якою є позиція влади Італії щодо подібних дій і висловлювань?
В: Італійський парламент – незалежний орган, і його сенатори мають право здійснювати поїздки в будь-яку точку світу. Усі висловлювання, зокрема К’єза, – це особиста думка. Наш уряд не має права тиснути на парламент і політичних діячів. Ми ж демократична країна. Не існує правових інструментів, щоб перешкоджати італійським депутатам відвідувати Крим. Проте політика уряду Італії є незмінною курсу ЄС. І візит, про який Ви запитуєте, не стосується уряду та його політики невизнання Криму частиною РФ.
З: За інформацією Кримської митниці, ваша держава, поряд із Польщею, Ізраїлем та іншими, з 2015 р. торгує з Кримом. У квітні італійська бізнес-делегація брала участь у Ялтинському МЕФ: інвестори з Італії підписали папери на будівництво буйволячої ферми та виробництво моцарели в Криму. Також планується створити агропромисловий парк і залучити туди десятки італійських компаній. Офіційний Рим якось реагує на таку активність?
В: Італія – вільна країна, у якій немає диктатури, і наші громадяни мають право чинити так, як вважають за потрібне, зокрема в бізнес-питаннях. Якщо є заборона на торгово-комерційну діяльність з Кримом, отже, підприємці, які порушили її, будуть оштрафовані.
З: Рік тому партії «Ліга Півночі», «5 зірок» і частина партії Берлусконі порушили у Верхній палаті парламенту питання про референдум щодо повернення країни до ліри, зібравши 200 тис. підписів італійців. Якою є доля референдуму сьогодні?
В: У нас, як я казав, демократична країна, і кожен має право висловлювати свою думку. Справді, на рівні економістів дискусії про доцільність такого кроку були. Однак вони були не тільки в Італії. Поки курс уряду залишається незмінним, хоча після несподіваних результатів англійського Brexit нічого цілком певно не можна стверджувати.
З: Після Майдану, початку конфлікту на Сході та економічної кризи іноземні інвестори стали тікати з України. І Ваша країна, на жаль, не виняток. У 2015 р. обсяг інвестицій з Італії в нашу економіку становив лише 2,2% обсягу іноземних інвестицій в Україну – $972,4 млн. А з початку 2016 р. скоротився ще на $26,7 млн. Чому італійські ділові кола втрачають інтерес до України?
В: У 2014-15 рр. прямі італійські інвестиції в Україну, справді, зменшилися порівняно з попереднім періодом. За останні два роки падіння склало майже 24%. Криза дуже збентежила наших підприємців (в основному дрібних і середніх), які вже працювали в Україні. Деякі з них зазнали істотних збитків: навіть були змушені залишити заводи й устаткування в Криму, на Донбасі (через військові дії).
Іншим важко далі вести діяльність у країні через корупцію, надзвичайно тривалі бюрократичні процедури та через недосконалість законів, що перешкоджають експорту або реінвестуванню накопичених капіталів. Поки ці питання не будуть врегульовані, італійцям буде вкрай складно вести бізнес в Україні.
Проте ми запропонували нашим підприємцям дивитися на інший бік кризи і розглядати Україну не як «країну, що переживає війну», а як «країну великих можливостей». Це звернення до італійських бізнесменів озвучив і міністр Джентілоні (під час засідання Міжурядової комісії з економічних питань 27 жовтня 2015 р.).
З: Хто є основними італійськими інвесторами нашої економіки на сьогодні?
В: Офіційно в Україні близько 300 наших компаній (з італійським капіталом і/або відсотками). Стабільно присутніх – близько 150 (з них не більше 20 представників великого бізнесу). Це представництва, підприємства, зареєстровані відповідно до українського законодавства, із 100%-м італійським капіталом або АТ з місцевими засновниками. Решта – заморозили свою діяльність або збираються йти з українського ринку.
Велика частина сьогоднішніх інвестицій (хоч і непрямих) спостерігається у фінансовому секторі. Це банки Unicredit, Intesa SanPaolo. Однак через погіршення основних економічних показників країни Unicredit та Intesa S.Paolo намагаються вийти з українського ринку: Unicredit на початку 2016 р. продано російській групі Альфа Банк, а Intesa S.Paolo запустив план реорганізації з метою знайти потенційних покупців у 2017 р.
Також основна частка італійських інвестицій припадає на продовольчий сектор (Ferrero e Campari), сектори будматеріалів (MAPEI – герметики, e Zeus Ceramica – плитка), текстилю та взуття (INBLU), проектування, виробництва, продажу металургійного устаткування та установок (DANIELI), енергетики (ENI). Компанія ENI з 2011 р. працює в енергосфері України. 2012 р. вона придбала 50,01% української компанії «Вестгазінвест», також має 9 дослідних блоків «shale gas» у Львівському басейні (площа близько 3800 кв. км). А ось договори з пошуку нафти в Чорному морі біля Криму – відкладено, з огляду на геополітичну ситуацію. Група FINMECCANICA співпрацює з українськими установами в галузі космосу, зв’язку та безпеки. Сюди входять деякі контракти Selex у сфері повітряного контролю та радарів.
З: А як ідуть справи з українськими вкладеннями в італійську економіку, а надто великими?
В: Велика частина українських інвестицій в Італії здійснюється через кіпрський майданчик. Наприклад, у 2011 р. Group DF українського бізнесмена Дмитра Фірташа придбала під кіпрським контролем акціонерні квоти умбрської компанії Tifast з виробництва титанових сплавів. Також відомі дві українські індустріальні інвестиції в Італію: обидві стосуються Metinvest Holding LLC, 71,25% якої належать SCM Group (власник – Ринат Ахметов). Перша – придбання 2001 р. 40% веронського сталеплавильного заводу Ferriera Valsider (квота, що піднялася до 70% 2006 р.); друга – придбання 2008 р. устаткування з м. Удіне з виробництва листового матеріалу для поїздів Trametal. Останнім часом прикладів нового інвестування немає.
З: Свого часу планувалося до впровадження чимало українсько-італійських ініціатив і проектів (із залученням еврофінансування), спрямованих на розвиток національної енергосистеми та впровадження сучасних технологій у галузі енергетики. Чи готуються вони до запуску?
В: Під час VII сесії італо-української Ради з питань економічного, промислового та фінансового співробітництва (Київ, 27 жовтня 2015 р.) Україна висловила зацікавленість в отриманні італійської допомоги в секторах відновлюваної енергії та альтернативних видів палива. Сторони підтвердили важливість співпраці між Держагентством України з енергоефективності та енергозбереження, SAEE, відповідними інститутами, установами та італійськими компаніями.
Діяльність буде сфокусована на житловому будівництві відповідно до критеріїв високої ефективності, завдяки впровадженню новітніх технологій, пов’язаних з використанням енергії з відновлюваних джерел, зокрема альтернативних видів палива для виробництва теплової енергії (таких як біомаса та геотермальна енергія).
Зараз активно розвивається взаємодія по лінії комунальних підприємств України та Італійської асоціації з питань енергоефективності «Федереско». КП «Київеско» вже розпочало реалізацію пілотних проектів з підвищення енергоефективності будівель у комунальній власності Києва.
Крім цього, Україна виявила інтерес до отримання допомоги із застосування європейського законодавства, що регулює виробництво та споживання електроенергії, а також до інтеграції її енергоринку на європейський. Зокрема, до адаптування української системи до положень III енергопакета. Домовилися про співпрацю в інтеграції електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел (придбання систем моніторингу та аналізу даних з акцентом на сонячних і вітряних джерелах енергії). Також заплановано проведення заходів високого рівня техдопомоги щодо газового ринку.
З: Не можу не запитати про те, що хвилює українців, які очікують можливості їздити до Європи без віз. 10 червня Рада ЄС заблокувала безвізовий режим для України. Ініціаторами були Німеччина, Франція, Італія. У чому аргументація вашої країни?
В: Тимчасове зупинення надання безвізового режиму стосується не тільки країн, які планують його отримати, а й тих, хто вже має таке право. Значною мірою такий захід пов’язаний із напливом біженців у ЄС і прийняттям нових правил про зупинення або скасування безвізового режиму для третіх країн. Як довго триватиме ця пауза, знають лише в Брюсселі. А Італія, Франція та Німеччина, навпаки, прагнуть оптимізувати європейське законодавство з питання надання безвізового режиму не членам ЄС, зокрема Україні.
