Вітчизняний оборонпром останнім часом трясе не по-дитячому і безперервно! Спочатку - низка корупційних скандалів за участю оточення Порошенко. Потім був скандал навколо спроби продажу авіадвигунобудівельного підприємства «Мотор Січ» і вкрай нервова реакція на це США, про що вже доводилося писати нещодавно .
І ось знову «Укроборонпром» привернув небезпідставну увагу публіки: мало того, що оборонну промисловість очолили два таких «великих фахівця» у військово-промисловій справі, як іноземний громадянин Абромавічус і відставний журналіст-депутат-єврооптиміст Найєм, так її ще й контролюватимуть американці, будуть проводити аудит та давати рекомендації.
Цікаво було б побачити серед керівників американської оборонки громадян інших країн, скажімо, навіть союзної Британії, а інспектування щоб проводили представники Гондурасу!
Якщо ж серйозно, то Україна вже має сумний досвід ядерного роззброєння під диктовку Заходу, перш за все США, які свого часу домовилися з Москвою. Мова про так званий Будапештський меморандум, згідно якого ми знищили зброю стримування, а нас «кинули» саме в той час, коли Москва напала. У підсумку, маємо втрату Криму і значної частини Донбасу, тисячі жертв, величезні руйнування, а також нескінченну війну на Донбасі, в даний момент, повільну, але виключити ескалацію конфлікту не може ніхто.
Тепер ситуація може повторитися з тими залишками оборонної промисловості, які Україна поки що має в своєму розпорядженні і які дозволяють їй стримувати агресію. При пособництві всіх цих «найемних Абромавічусів» і при цілковитому потуранні Зеленського і Кабміну, які, схоже, взагалі нічого не розуміють в промисловості, промисловій політиці, тим більше в оборонній промисловості, американці можуть убити нашу оборонку, щоб наявні у нас поки що технології та розробки не дісталися Китаю, глобальному конкуренту Америки, з яким вона все сильніше входить в клінч.
Оскільки дієвої допомоги Заходу і конкретно США чекати не доводиться, як стало зрозуміло за результатами московської агресії, Україна в результаті такого американського керівництва реально ризикує залишитися беззбройною перед Кремлем. Не кажучи вже про те, що навіть ту мізерну військову допомогу, яку Америка надає зараз Україні, нинішня адміністрація Трампа постійно призупиняє, використовуючи ці призупинення як шантаж з тим, щоб Зе-влада давала компромат на колишнього віце-президента Байдена, головного конкурента Трампа на майбутніх президентських виборах.
«Найемний Абромавічус» зливає оборонку янкі
Що оборонку зливають американцям, стало ясно ще влітку, коли генеральним директором концерну був призначений Айварас Абромавічус, який до цього був головою Наглядової ради концерну. «Укроборонпром» в цей час стрясав корупційний скандал, відомий як «свинарчукгейт» по імені Свинарчука-Гладковського, – замішаного в корупції давнього друга Порошенко. Скандал цей не затих до цього дня, 10 директорів зняті з посад, за фактами корупції і розкрадання заведені близько 500 кримінальних справ. Концерном в момент до приходу Абромавічус керував замішаний в «свінарчукгейті» Павло Букін, якого призначив Порошенка.
Призначення Абромавічуса на пост керівника було абсолютно незаконним, оскільки не проводився необхідний в такому випадку конкурс, а сам він є громадянином Литви.
У своє виправдання Абромавічус заявив, що владу слід брати в свої руки негайно, оскільки почався розвал концерну, а конкурс обов’язково буде проведено. Щоправда, невідомо коли.
Факт наявності литовського громадянства Абромавічус ніколи особливо не приховував, а відмовлятися від іноземного паспорта наміру не виявляв.
До речі, за деякими даними, в Литві до Абромавічуса також є претензії, оскільки він займає державні посади в іншій країні без дозволу литовської влади, як того вимагає законодавство Литовської республіки. За повідомленням литовського видання « Lietuvos Rytas », ряд авторитетних політиків і правознавців Литви вважають, що Абромавічус за це повинен бути позбавлений литовського громадянства.
Питання про литовське громадянство Абромавічуса підняв нардеп від «Слуги народу» Дубинський, якого вважають людиною Коломойського. Крім того, Дубинський і Абромавічус відчувають особисту неприязнь, і з’ясування відносин між ними стали надбанням громадськості. Але навіть незважаючи на те, що в наявності звичайні бізнес-політичні розборки між «БЕНЯтами» і «СОРОСятами», публікуючи офіційну відповідь дипломатичного відомства Литви про те, що Абромавічус залишається громадянином Литви, Дубинський правильно ставить питання про грубе порушення закону, тим більше що мова йде про оборону країни і державну таємницю.
«Це означає, що він не має права працювати в урядових і оборонних структурах. Більш того, не може мати доступу до державної таємниці. І повинен бути звільнений в дотримання законів України», – пише Дубинський в соцмережах.
В СБУ, напевно, теж це розуміють, на момент написання даного тексту не було даних про те, що Абромавічус пройшов спецперевірку і отримав доступ до держтаємниці. А тому взагалі незрозуміло, як він може керувати Оборонпромом! У той же час, Абромавічус розвинув бурхливу діяльність, зокрема, щодо зміни керівництва оборонних підприємств.
Однак куди цікавішим і обурливішим є той факт, що про проблеми оборонки і про необхідність проведення аудиту критично важливої під час війни галузі Абромавічус доповідав … раднику президента США з питань військово-промислового комплексу якомусь Дональду Вінтеру, про що, “нічтоже сумняшеся”, повідомив сайт «Укроборонпрому ».
Ні, ну добре, звичайно, що це був все ж радник Трампа, а не Путіна, але погодьтеся, що виникають питання навіть не до Абромавічуса, а до вищого керівництва країни, звичайно, якщо останнє можна таким назвати.
Результатом обговорення проблем вітчизняної обороної промисловості з представником іноземної держави стало рішення про те, що аудит «Укроборонпрому» буде проводити філія британської компанії Baker Tilly в Україні, а вартість цієї роботи складе 29 млн гривень. І знову питання до адекватності держави, яке дозволяє ритися в оборонній галузі іноземній, та ще й приватній фірмі! Тобто свої секрети ми розкриємо за свій же рахунок.
Чи не менше запитань викликає той факт, що Абромавічус вирішив призначити собі річну зарплату в розмірі 18 млн гривень. Якщо не помиляємося, то у президента США вона трохи нижче …
Така зарплата в сукупності з величезними витратами на аудит викликає тим більше питань, що фінансовий стан холдинга є вельми сумним. Недофінансовані багато статей витрат від розробки озброєнь до зарплат, причому на деяких підприємствах зарплатні борги тягнуться вже 4 роки.
У порівнянні з призначенням Айвараса Абромавічуса (на фото праворуч), куди більш гучний резонанс викликало призначення з 11 листопада його заступником такого колоритного персонажа, як Мустафа Найєм . Найголовніше питання: чим там буде займатися відставний журналіст і депутат, але вічний єврооптиміст, точніше амеріканооптіміст, оскільки є, за чутками, частим і бажаним гостем американського посольства в Україні, а також давно пов’язаний з грантовими організаціями.
Відповідь може бути тільки одна: можливо, це агент впливу Вашингтона, оскільки він не володіє ніякими іншими якостями для того, щоб працювати заступником генерального директора «Укроборонпрому».
Свої завдання в зазначеній посаді Найєм охарактеризував так.
«Я не буду займатися виробництвом і продажем зброї. У концерні для цього достатньо професіоналів, а я цілком адекватний, щоб розуміти свою роль і завдання.
Також в коло моїх обов’язків не входить виключно боротьба з корупцією. Так, я хочу, щоб це стало наслідком моєї роботи, але в цілому це завдання департаменту безпеки, уповноваженого з антикорупційної діяльності та правоохоронних органів.
Моє основне завдання – допомагати компаніям-учасницям концерну в їх комунікації з органами влади, в тому числі з регуляторами, правоохоронними органами та основними держзамовниками. Здебільшого це робота в юридичній площині і в частині координації різних департаментів і підприємств державного Концерну.
З понеділка буду вам розповідати у # ХронікахУкроборонпрома – що у нас відбувається, куди ми йдемо, якою бачимо компанію в майбутньому, а ще дякувати тим, хто нам допомагає, і робити відомими тих, хто чинить опір і заважає.
І так, це правда, що ми активно готуємося до корпоратизації і зміну бренду – незважаючи на гарне втілення, щит головної оборонної компанії країни поки ще трохи дірявий», – написав Найєм у соцмережі.
Важко втриматися від коментарів цього спічу, в тому числі по частині адекватності.
Те, що він буде займатися своєю улюбленою справою, а саме тріпати язиком за великі гроші, це зрозуміло. Але «Укроборонпром» – це не «Українська правда» і не Верховна Рада. Тут не про все можна і потрібно, пардон, «триндіти», та ще під час війни з ядерним агресором! Тому ідея про «ХронікиОборонпрому» повинна викликати питання, перш за все у відповідних органів, що мають піклуватися про збереження державної таємниці. Зміна бренду – це бла-бла, що відволікає увагу від серйозних проблем, знову ж таки підкреслимо, під час війни з Москвою. Корпоратизацію також слід розглядати як вельми неадекватний і несвоєчасний крок при нинішньому розвалі і корупції в умовах війни.
Що стосується планів Найєма щодо «надання допомоги в юридичній площині», а також контактів з державними і регулюючими органами, то і тут його заяви викликають подив, що переходить в істеричний сміх. Як видатний юрист він поки не прославився, і в країні є куди більш сильні юристи. Найєм ніколи не працював в органах державної влади і управління, а тому неясно, чому саме він може допомогти «у встановленні контактів з державними та регуляторними органами», якщо концерн сам по собі є державним і підлеглим безпосередньо уряду.
Повторимо, єдина роль Найєма, так само як і Абромавічуса, це бути «смотрящім» від американців, для чого вони і були пролобійовані в оборонку через наскрізь грантоїдський уряд при потуранні Зеленського, які демонструють дедалі кричущу некомпетентність, навіть невігластво, в питаннях промислової політики, особливо в нинішній ситуації різкого скорочення промислового виробництва. Тим більше це відноситься до такої специфічної галузі промисловості, як оборонпром, особливо – знову підкреслимо – в умовах агресії, та ще й зі сторони ядерної держави і під керівництвом Путіна.
Ревізія заокеанських кураторів
А закордонні куратори «найемних Абромавічусів» не забарилися про себе нагадати, відвідавши «Укроборонпром» з інспекцією, спрямованою на постановку української оборонки під прямий контроль Вашингтона.
З 11 по 21 листопада в Україні перебували представники Інституту оборонного аналізу США, який вважається структурою Пентагону. До складу інспекційної групи увійшли керівник проектів по Україні Мартін Неіл, член групи з питань індустрії Ральф Блекберн і науковий співробітник Інституту оборонного аналізу США Террел Сджостром. Зазначені американські діячі вважаються авторитетами, і від їх позиції нібито залежить ставлення Вашингтона до України і її оборонпрому, хоча широкої громадськості у нас вони досі не були відомі. Зокрема, є інформація, що політика США щодо військової допомоги Україні нібито дуже залежить від думки Мартіна Неіла.
Приймали їх по вищому розряду. Особисто Абромавічус (який до цього часу не має допуску до держтаємниці!) особистим розпорядженням наказав надавати американцям всіляке сприяння і показати все, що вони забажають. Щоправда, із застереженням на закон про держтаємницю, але хто у нас закони дотримується …
В ЗМІ з’являлася інформація, що подібні американські делегації і раніше відвідували оборонні підприємства України, а Букін, колишній керівник концерну часів Порошенко, їздив в Америку з доповіддю про стан та перспективи оборонпрому України (атас!).
За десять днів американські фахівці відвідали практично всі найважливіші підприємства оборонної промисловості України, включно з авіаційними, бронетанковими, радіотехнічними та іншими. Стало відомо, що американці відвідали київські підприємства «Генератор», НДІ «Квант» і «Квант-Радіолокація», завод автоматики, КБ «Луч», завод 410 цивільної авіації, Жулянський машинобудівний завод «Візар», завод «Меридіан ім. Корольова», завод «Артем», бронетанковий завод,«Укроборонсервіс»,«Імпульс »та інші. Також були удостоєні уваги Львівський радіоремонтний, бронетанковий, авіаремонтний заводи; Харківський завод імені Малишева, КБ приладобудування, бронетанковий, механічний заводи, машинобудівний завод ФЕД і інші.
Візити американців аж ніяк не обмежувалися тільки бесідами з керівництвом підприємств. Основний акцент робився на знайомство з виробництвом, обладнанням, кадрами, номенклатурою і характеристиками продукції, що випускається, даними про партнерів підприємств. Відповідне розпорядження було спущено з Києва Абромавічусом разом з наполегливим проханням, щоб в ході візитів всі розмови велися російською мовою, якою хтось із американців, очевидно, володів, на відміну від української.
Як головне завдання візиту була заявлено вироблення і видача американцями українській стороні деяких консультативних рекомендацій, щось на зразок цінних вказівок і порад. Що корисне вони можуть сказати працівникам нашої оборонки, зрозуміти важко, але Абромавічусу з Найємом, звичайно, видніше.
Негласно різного роду анонімні джерела, наближені до оборонпрому, висловлювалися в ЗМІ в тому сенсі, що метою аудиту є взяття галузі під контроль і супровід американцями. Надалі вони будуть вирішувати, яким галузям в Україні можна вижити, а які слід в тому чи іншому вигляді знищити, щоб вони не дісталися супротивникам США, перш за все Китаю, а згаданий вище скандал навколо купівлі Китаєм «Мотор Січі» став каталізатором процесу.
Наслідки американського кураторства оцінюються по-різному.
Є версія, що оборонпром спробують корпоратизувати і приватизувати так, щоб він потрапив в руки лояльних Америці бізнесменів, а не, наприклад, китайців. А заодно американці отримають доступ до деяких наших напрацювань, які їм цікаві. Уявімо собі, що оборонкою буде володіти умовний Пінчук … І це вже не смішно навіть!
Можливий варіант незначної фінансової підтримки американцями підприємств з тим, щоб небезпечні для них технології не «розповзалися» по світу.
Все це зайвий раз підтверджує, що в Україні відсутня скільки-небудь грамотна і продумана державна політика в сфері оборонної промисловості. Замість того, щоб, за прикладом ракетно-космічної галузі, налагодити взаємовигідне співробітництво з Америкою і розвивати таким чином оборонний потенціал України, провладна команда просто «зливає» оборонку американцям.
До того ж, щодо розпорядження Абромавічуса про надання іноземної делегації максимуму інформації по оборонпрому, виникають питання в кримінально-процесуальній площині.
«На таке розпорядження «Укроборонпрому» по-хорошому мала б відреагувати СБУ, оскільки мова йде про режимні об’єкти, відвідування яких суворо регламентовано, і про державну таємницю. Детальні плани таких заходів повинна також узгодити Служба безпеки. Що будуть дивитися іноземні фахівці на українських військових підприємствах, які «рекомендації» давати і головне – яку інформацію вивідувати. Розголошення державної таємниці може кваліфікуватися як держзрада, за яку, за законодавством, може загрожувати довічне ув’язнення », – справедливо зазначив відомий адвокат Ростислав Кравець.
Закінчимо дуже влучною характеристикою ситуації, даною блогером Олексієм Романовим :
«М’яка колонізація України Заходом докотилася до військово-промислового комплексу. «Укроборонпром», куди входять всі підприємства ВПК України, взяли під контроль агенти іноземного впливу – грантоїди Абромавічус, Найєм та інші «щирі» українці.
Після того як іноземні агенти захопили контроль над міністерствами освіти, охорони здоров’я, фінансів та економіки, дане досягнення вже не вражає. А даремно.
В українській «оборонці» є кілька критичних технологій, які дісталися у спадок від СРСР, які дуже знадобляться структурам НАТО (ті ж «Кольчуги»). І не обов’язково вони їх будуть використовувати для себе.
Досить, щоб ці технології не дісталися Китаю – стратегічного суперника Європи і США. Ну а нам, аборигенам, заплатять за наш ресурс як завжди: намистом і дзеркальцями. Вікові колоніальні традиції нітрохи не змінилися.
1626 року голландець Пітер Мінуїт придбав у індіанців острів Манхеттен за жменю біжутерії вартістю 24 долари. Тепер Манхеттен коштує 50 мільярдів”.