У продовженні інтерв'ю посол Сирійської Арабської Республіки Хасан Хаддур розповів «і» про можливі причини та наслідки втручання Заходу в ситуацію в Сирії.
Удари, завдані 7 квітня США по авіабазі в Сирії, стали справжньою несподіванкою. Такого від Трампа не очікували: ці кроки не збігаються з його передвиборчими тезами. Проте, наскільки ймовірною є зміна курсу політики США щодо Сирії?
Трамп нічим не відрізняється від попередніх американських президентів. Під час передвиборчої кампанії робляться певні заяви, однак це лише слова. А в реальності, як і попередні глави США, Трамп дотримується національних інтересів США.
На вашу думку, які вигоди Ізраїлю, США та інших західних держав у конфлікті із Сирією?
Щоб відповісти на Ваше запитання, треба поглянути на загальний стан справ на Близькому Сході. Починаючи з 2006 р. (з часу операції ізраїльських військ у Лівані), тодішній держсекретар США Кондоліза Райс виступила із заявами про те, що на Близькому Сході почався процес т.зв. організованого хаосу з тим, щоб створити Новий Близький Схід.
Що це означає?
Малося на увазі, що західні країни з 2006-08 рр. були спрямовані на створення розрухи й ослаблення основних гравців у цьому регіоні, щоб знову створити тут структуру впливу та нових гравців, що підкоряються правилам Заходу. А зробити це можна було лише тоді, коли певні опори (механізми) будуть зруйновані. Така головна мета країн Заходу – знищити колишні засади, перекроїти та створити утворення, що вигідні для них у цьому регіоні.
Спочатку планували, що дії з перестановки сил у регіоні будуть тривалішими. Однак після того, як операція в Лівані пройшла не за планом, вирішили прискорити дії. І за рік до того, як почалася війна в Сирії, в одному зі своїх інтерв’ю колишній міністр закордонних справ Франції Ролан Дюма (після візиту до Великобританії) заявив, що рішення про військові дії в Сирії з метою її руйнування ухвалили заздалегідь.
Після початку подій у Сирії, коли люди вийшли на вулиці з вимогою реформ і змін у Конституції, стало зрозуміло, що все це підтримується ззовні. І те, як ситуація розвивалася далі, стало підтвердженням. Тому все, що відбувається в Сирії, Єгипті, Лівії, Тунісі, Алжирі та Ємені, підтверджує, що план Заходу спрямовано на поділ, руйнування та перекроювання Близького Сходу. Отже, як вигідно західним країнам.
З огляду на це, наведу поганий приклад Іраку. Коли США вторглися в цю країну, вони зруйнували її вщент. Однак через певний час тодішній президент США Джордж Буш-молодший визнав, що основною причиною, через яку почалася військова операція в Іраку, був пошук хімічної зброї, яку так і не знайшли. Тобто всю операцію проводили на підставі неправдивої інформації. На жаль, на той час Ірак уже було зруйновано дощенту.
А для чого Захід намагається реалізувати цей план?
Щоб отримати контроль над багатствами регіону, зокрема, нафтою та газом. Надто актуальним це питання стало після проведення досліджень і виявлення об’ємних покладів нафти та газу на території Сирії. Тому ніколи не повірю, що все, що сталося в моїй країні, було зроблено заради реалізації реформ або надання певним верствам населення тих чи інших свобод.
Із самого початку демонстрацій сирійський уряд робив усе можливе для задоволення вимог протестувальників. Зокрема, було внесено зміни до Конституції та інших законів. Не залишилися без уваги вимоги про підвищення зарплат і рівня життя в країні. Проте демонстрації не припинялися, а набували агресивнішого характеру, що ще раз підтверджує оркестрування та підбурювання їх ззовні. Тобто це було не внутрішнє протистояння і не бажання сирійського народу.
Що сталося після того, як протистояння в Сирії увійшло в активну фазу?
Країни Заходу зібрали представників різних терористичних організацій із понад 86 держав світу та надіслали їх до Сирії. Я демонструю Вам фотокопію офіційного рішення Саудівської Аравії про надання засудженим до смерті в Королівстві амністії – в обмін на участь у бойових діях на території Сирії. Сім’ям цих ув’язнених забороняли залишати країну, поки їхні чоловіки воюють у Сирії.
Яка допомога йде від Росії?
Є багато країн, які нам допомагають у боротьбі проти тероризму. Щодо РФ, то вона суттєво допомогла нам вистояти в цій війні. Зокрема, після того, як Росія прийшла на допомогу, Сирія змогла завдати декілька поразок терористам, що зміцнило наші позиції в усіх напрямках.
РФ ввела свої регулярні війська в Сирію тільки після офіційного звернення сирійської влади. А щоб зрозуміти масштаби допомоги, треба порівняти карту присутності терористів у Сирії до втручання Росії та після: масовість терористів у багатьох регіонах значно знизилася.
Зараз по нашій території завдає ударів авіація т.зв. Міжнародної коаліції, до складу якої входять десятки країн, що заявили про боротьбу з тероризмом у Сирії. Через півтора року після початку операції Міжнародної коаліції в Сирії підконтрольні терористам території не зменшилися, а, навпаки, збільшилися.
На Вашу думку, чому РФ (як друг Сирії) стільки зволікала і тільки після офіційного звернення стала допомагати?
Росія почала допомагати Сирії тільки після нашого звернення до неї. Ми не дозволяли і не дозволяємо жодній країні вводити свої війська на нашу територію або надавати певну військову підтримку. Тільки в разі офіційного запиту. Щодо РФ, то наші відносини тривають ще з часів СРСР. Тому ми надіслали прохання про допомогу саме російській владі.
А який внесок зробила Україна в урегулювання сирійського конфлікту? Чи були конкретні пропозиції від української влади? Адже не секрет, що зараз Україна – проамериканська країна…
Розумію, на що Ви натякаєте. Але Сирія ніколи не вибудовувала свої відносини на міжнародній арені на підставі того, з ким певні країни підтримують тісні дипломатичні контакти. Ми не дотримуємося вислову «Друг мого ворога – мій ворог». Сирія поважає незалежність і суверенітет інших держав. Ми розуміємо, що всі держави будують свої відносини з огляду на власні інтереси. І Сирія ніколи не намагалася перешкодити цим зв’язкам.
Щодо конкретних пропозицій від української влади, то Сирія вітає будь-яку допомогу, яка може сприяти в боротьбі з тероризмом.
Тобто пропозицій про допомогу від України не надходило?
У світі, як відомо, багато країн: і з певних причин, у певних умовах складаються двосторонні відносини між країнами. Нам допомагає чимало держав. Тероризм – явище, у якого немає меж, і про боротьбу з ним ідеться у відповідних резолюціях Ради Безпеки ООН.
Зараз у ЄС наявною є проблема сирійських біженців. Нині йдуть розмови про приймання та розселення частини вимушених переселенців із Сирії в Україні. Що Вам про це відомо?
Ми не обговорюємо питання розміщення сирійських біженців на території України або інших країн, а закликаємо до повернення сирійських громадян на батьківщину. Сирійці залишають країну не тільки через тероризм або війну, а й через введення санкцій міжнародним співтовариством проти Сирії. Це підштовхнуло масу людей залишити сирійську територію, адже санкції дуже жорсткі.
Війна в Сирії спрямована не тільки проти тероризму. Це й економічна війна проти сирійського народу. Санкції, які Захід увів проти Сирії, призвели до руйнування економічної інфраструктури країни та завдали шкоди, що можна порівняти з діями терористів за всі роки війни. Якщо говорити про тих біженців, які перебувають в Україні, то ми не маємо офіційних даних, що підтверджують, є вони громадянами Сирії чи ні.
Тобто жодних зустрічей з українським урядом щодо біженців у Вас не було? Це дуже дивно, бо минулого місяця голова українського МЗС Павло Клімкін, перебуваючи в Європі, заявив, що Україна виявить у перспективі солідарність щодо ЄС з питання сирійських біженців…
Повторю, у нас немає щодо цього офіційної інформації. Те саме стосується поширюваної ЗМІ інформації про будівництво притулку для сирійських біженців у місті Яготин Київської області. Ми не отримували жодних офіційних звернень щодо цього від української сторони. А один із представників сирійської громади, який побував у Яготині, неофіційно підтвердив, що люди, яких вважали біженцями із Сирії і для яких збиралися будувати цей притулок, не є такими. Вони громадяни інших країн.
Ви сказали, що сирійський конфлікт має не тільки політичне підґрунтя, а й економічне. Розкажіть про нинішню економічну ситуацію у вашій країні. Яким є вплив антисирійських санкцій на розвиток відносин з іншими країнами?
Санкції, введені Заходом проти Сирії, мають сильний негативний вплив на внутрішню економічну ситуацію в державі, а також на економічні зв’язки з іншими країнами, зокрема, з Україною. Ці санкції досить широкі: вони торкнулись імпорту й експорту, нашої банківської системи. Навіть якщо Сирія намагається закупити якісь товари чи послуги за кордоном, то вона не може здійснити банківські операції через санкції.
Наприклад, до війни в Сирії торговий обіг між нашими країнами досягав приблизно $4 млрд. Ми закуповували в Україні продукцію металургійної галузі, олію та зернові (зокрема, пшеницю). Зараз рівень нашої спільної торгівлі, на жаль, катастрофічно впав. І це стосується не тільки зв’язків з Україною, а й багатьох інших країн.