Політика

Об’єднавчий собор Української православної церкви: якщо Бог з нами, то хто проти нас?

На вихідних в соборі Святої Софії в Києві відбулась воістину історична подія - Об'єднавчий собор зі створення нової Української православної церкви (УПЦ). Таким чином, українське духовенство підвело риску під більш як тисячолітнім періодом існування в статусі частини інших великих Церков і, в першу чергу, впливу Москви.

Під час цієї грандіозної для всіх віруючих події ієрархи з трьох гілок розділеного до нині українського православ’я – Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП), Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), а також Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) – прийняли статут нової церкви і вибрали предстоятеля. Ним став 39-річний митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній (Сергій Думенко). Саме на нього покладається висока честь отримати з рук Константинопольського патріарха Варфоломія Томос 6 січня, на православний Святвечір. У цей день Українська Церква офіційно стане 15-й автокефальною церквою світу.

 Боротьба за церкву 

Рішення про початок процедури надання Українській православній церкві Томосу (визнання її незалежною) прийняли ще на початку вересня. Вже 7 вересня Вселенський патріарх Варфоломій призначив двох своїх представників (екзархів), які допомагали в створенні об’єднаної УПЦ і підготовці до об’єднавчого собору. 11 жовтня Синод Константинопольського патріархату ухвалив рішення продовжити процедуру надання Томосу про автокефалію УПЦ. Також було прийнято рішення про визнання Константинополем узурпації влади над Київською митрополією Москвою незаконним актом. Крім того, синод вирішив зняти всі заборонні санкції(анафеми) Російської православної церкви (РПЦ) на предстоятеля УПЦ КП Філарета і Предстоятеля УАПЦ Макарія. Разом з тим Патріархія наголосила на неприпустимості майнових конфліктів і насильства в процесі створення помісної церкви в Україні. Через 4 дні, на власному соборі РПЦ заявила про повний розрив відносин з Константинопольським патріархатом і звинуватила Константинополь в «розколі світового православ’я». У Стамбулі ж попросили Москву визнати і змиритися з автокефалією Української Церкви.

 Підкилимні ігри

У день заходу в Соборі взяли участь 126 делегатів від УПЦ КП, з яких 42 єпископа, 42 священика і 42 мирянина. Від УАПЦ – 12 архієреїв, 12 священиків і 12 мирян. Інтригою до останнього моменту залишалося кількість представників від УПЦ МП, незважаючи на заборону з боку їх церкви брати участь в цьому, як там стверджували, «канонічно незначному збіговиську”. Зокрема, в УПЦ МП звинувачували київську владу в переслідуванні своїх представників з метою змусити їх прийти на собор, а Московський патріарх Кирило написав листа про це ж предстоятелів помісних православних церков, папі римському Франциску і генсекретаря ООН Антоніу Гутерріш.

Тому ніхто точно не знав, скільки архієреїв вирішить перейти від митрополита Онуфрія в нову об’єднану Церкву. Однак, коли керівники українських церков підписували листи до Вселенського патріарха з проханням надати Томос, від УПЦ МП підписалися «близько десяти» архієреїв. Деякі з них згодом оголосили про свою підтримку автокефалії відкрито, як єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко) або черкаський владика Софроній. Дехто зробив це опосередковано, як вінницький митрополит Симеон, єдиний хто не підтримав рішення собору МП про розірвання відносин з Вселенським патріархом. У підсумку, в Соборі взяли участь тільки два митрополита Московського патріархату – митрополити Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко) та Вінницький і Барський Симеон.

На роль предстоятеля нової української церкви також претендували митрополит Луцький і Волинський Михаїл від УПЦ КП. А від УПЦ МП – митрополит Вінницький і Барський Симеон. УАПЦ не висувала кандидатів оскільки її глава митрополит Макарій взяв самовідвід. Останній раніше розповів, що Вселенський патріархат попросив його і главу УПЦ КП Філарета не балотуватися на пост глави нової української церкви. Сам же Філарет, який тепер стане першим членом Синоду, підтримав кандидатуру Єпіфанія.

Урочистий момент

День Об’єднавчого собору з самого початку був проникнутий глибоким історизмом. В першу чергу, через місце, в якому все відбувалося. Храм Святої Софії вважається найбільшою святинею українського православ’я, яка була зведена ще в 11-му столітті, одна з небагатьох уцілілих споруд часів України-Русі, а також одна з головних християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Крім того, дуже символічно, що така важлива подія відбувалась майже день в день з собором 1918 року, коли 100 років тому вже була спроба створити Українську автокефальну церкву. При цьому Собору передувала перша (після 330-річної перерви) служба, проведена константинопольськими священиками в Андріївській церкві напередодні.

Сам Собор працював в закритому режимі. Тільки ближче до вечора суботи духовенство обрало главу автокефальної УПЦ. Ним став 39-річний доктор наук з богослов’я, професор, ректор Київської православної богословської академії, патріарший намісник, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній. Його називають правою рукою патріарха Філарета.

«Сьогодні дійсно історична подія. Ми зуміли об’єднати три гілки українського православ’я в єдину помісну православну церкву, пам’ятаючи слова Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, щоб усі були єдині», – сказав новообраний глава єдиної помісної УПЦ Єпіфаній на Софійській площі по завершенні Собору. Він заявив, що на шляху до об’єднання вдалося подолати багато перешкод і спокуси. «Ми під час здійснення майже кожного богослужіння молимося за об’єднання всіх. Господь почув наші прохання і надав нам за це омріяну єдність. Ми змогли з вами спільно подолати в собі різні спокуси, подолати розбіжності і об’єднатися в єдину церкву», – сказав він. У той же час відзначив, що для завершення єднання українського православ’я необхідно ще багато працювати. «Перш за все, ми повинні завершити цю справу єднання українського православ’я, піднімати і вдосконалювати нашу українську богословську освіту і науку. Молитися про припинення війни і за панування в Україні справедливого світу. І нехай нам в цьому допоможе Господь Бог», – заявив Єпіфаній.

 

Український Моісей

Потрібно відзначити надзвичайний особистий і духовний внесок патріарха Філарета, який буквально на собі проніс ідею єдиної української помісної церкви. При цьому він відкинув власні амбіції, відмовившись висувати свою кандидатуру на пост глави нової Української православної церкви. Сьогодні його вчинок багато хто ставить в приклад. Приклад мудрості, справжньої любові до України і почуття відповідальності. Відтепер особистість Філарета нерозривно пов’язана з набуттям справжньої духовної незалежності України.

Предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет продовжить служіння українській церкві в кафедральному Володимирському соборі. Після об’єднавчого собору і створення Православної церкви України Філарет став її почесним патріархом. Про це повідомив спікер Української православної церкви Київського патріархату архієпископ Євстратій (Зоря).
Митрополит Єпіфаній зазначив, що Філарет назавжди залишиться в об’єднаній Української православної церкви в якості духовного наставника.

«Особистість Філарета – це рідкісний приклад боротьби людини, яка на протязі 30 років фактично була прикута до «стовпа ганьби». Його таврували свої і лаяли чужі. І ось тепер він домігся вирішення питання 500-річної давнини, яке грунтовно було поставлене ще в 17 столітті. І зараз питання вирішилося на користь України. Не кожному вдається виконати таку мету. Приємно те, що він зумів знайти в собі сили і не висувати свою кандидатуру на главу Української Церкви. Всі ієрархи з трьох гілок розділеного до нині українського православ’я, які 30 років перебували у взаємній боротьбі та інтригах, зуміли знайти в собі сили об’єднатися в одну церкву. Це радує і надихає», -сказав в ексклюзивному коментарі«Економічним Новинам» військовий експерт Олексій Арестович.

За його словами, ця дійсно історична подія надзвичайно важлива в контексті зменшення впливу з боку Москви. «Ми розірвали найпотужніший ланцюг, що пов’язував нас з Москвою, тому що про такий вплив, який був у вигляді Московського патріархату, не може мріяти жодна держава, що веде війну з іншою державою. Це все одно що під час Другої світової війни з Німеччиною мати 12 тис. осередків, які вихваляють Гітлера і чверть народу, який ходить в ці осередки разом з комуністами. Величезна була ступінь впливу. В тому числі, в перерахунку на фінанси. Тепер все це для Москви проблематично. Процес поступово прийме обвальний характер. Більшість представників духовенства Московського патріархату просто перейдуть в Українську помісну церкву і, таким чином, цей вплив ще більше буде підточено», – резюмував він.

Про Статут нової Церкви

Варто відзначити, що в останні кілька тижнів, в українських церковних колах активно обговорювалося і питання Статуту нової Церкви. Передбачалося, що представники церков, які повинні були об’єднатися, самі напишуть свій Статут. Але замість того, щоб помирити учасників переговорів, написання спільного бачення своєї Церкви і її правил тільки збільшувало напруження між КП і УАПЦ. Доходило навіть до публічних чвар між патріархом Філаретом і митрополитом Макарієм. Тоді за справу взявся Вселенський престол. На засіданні Синоду 29 листопада Константинополь затвердив проект статуту Церкви і передав його до Києва. Остаточний варіант Статуту погодили за день до Собору. З проекту документа, який пізніше потрапив в розпорядження «Української правди» відомо, що на даному етапі титул Патріарха глава нової Української Церкви не отримає, хоча сама церква стане автокефальною, тобто незалежною і рівноправною з іншими помісними церквами. Синод нової Церкви повинен складатися з 12 архієреїв. Кожні півроку половина Синоду буде проходити ротацію, а термін повноважень члена Синоду складати один рік. Предстоятеля автокефальної Церкви постійно обиратимуть на помісному Соборі. Миро для нової Церкви на даному етапі буде варитися Константинопольською церквою, але всі інші атрибути церковної незалежності Українська Церква отримує вже зараз.

А до чого тут Порошенко?

«Тільки що представники УПЦ КП, УАПЦ і група єпископів УПЦ МП заснували об’єднану церкву. Чудо стало можливим завдяки непохитній позиції Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської церкви-матері. Об’єднана і незалежна Українська православна церква – це церква без Путіна. Це церква – без Кирила. Це – церква без молитви за російську владу і російське військо, яке вбиває українців. Але це – церква з Богом і Україною!»- сказав президент Петро Порошенко за підсумками заходу. Він також подякував ієрархам УПЦ МП, які не дивлячись на тиск і погрози Москви прийняли мужнє рішення і прийшли на Собор. «Спасибі всім українцям, які вірили в автокефалію і боролися за неї ще тоді, коли навіть надія здавалася примарною. Спасибі Його Святості Патріарху Філарету. Ви були, є і залишаєтеся духовним лідером і української церкви, і всього українського народу», – резюмував глава держави.

Незважаючи на той факт, що Собор був заявлений як вільний від політичного впливу захід, деякі експерти угледіли елементи виборчої кампанії чинного президента. «Питань до проведення Собору, за великим рахунком немає, за винятком присутності в президії Петра Порошенка. Об’єктивно, релігійні питання не стосуються світської влади, отже, і президенту нічого робити в президії таких зборів», – сказав «Економічним Новинам» глава Інституту публічної політики та консалтингу Інполіт Сергій Биков. За його словами, також виникає питання, чому Петро Порошенко заявив, що Митрополит Єпіфаній «поїде з ним за Томосом». «Хоча, їхати повинен сам Єпіфаній і його оточення”, – резюмував він.

У цьому солідарний і колега політолог Руслан Бортник. «Сьогодні все виглядає, як політичний захід – зі сценою, музикою, певним антуражем. Безумовно, це один з елементів виборчої кампанії президента», – вважає політолог.

Деякі експерти також звертають увагу на молодий вік глави УПЦ Єпіфанія, угледівши якийсь політичний розрахунок, що може проявлятися в несамостійності прийняття ним рішень, що буде “на руку” Банковій.

Соцмережі радіють

Тим часом, соціальні мережі активно святкують народження Української Церкви.
«Сила українців- в умінні об’єднуватися заради свободи і незалежності нашої держави», – написав у Фейсбук прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
«За неї молилися і гинули в сталінських таборах тисячі українських священиків. Ми чекали Помісної Церкви століття, тому сьогодні кілька годин на морозі – це щасливе очікування», – заявила перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко.
«Якщо Бог на першому місці, то все інше буде на своєму місці! Якщо Бог з нами, то хто проти нас?», – написала голова комітету Ради у закордонних справах Ганна Гопко.
«Найважливішим наслідком сьогоднішнього Собору, на мою думку, є приклад об’єднання заради великої мети», – заявив Святослав Вакарчук.
“Для України це плюс. Для Запоребріка явний мінус. Що в підсумку дає ще один плюс. Тепер треба, щоб і в іншому був такий же позитив”, – написав нардеп Борислав Береза.

У неділю Єпіфаній провів свою першу літургію у Михайлівському Золотоверхому Соборі на посаді предстоятеля автокефальної православної церкви України. Саме Михайлівський Собор стане відтепер кафедральним храмом єдиної Помісної Православної церкви України.

Православна церква України готова прийняти ієрархів УПЦ Московського патріархату. Про це після літургії в Михайлівському соборі заявив глава нової церкви. «Я вже зробив звернення (до представників УПЦ МП – ред.) І сказав, що ми готові прийняти їх з братньою любов’ю, взаємоповагою, забути всі образи, які були до сих пір», – підкреслив Єпіфаній. Також митрополит заявив, що до отримання Томосу про автокефалію церкви не братиме вагомі рішення.

Ксенiя Лазоренко