Канцлер Німеччини Ангела Меркель поставила президента України Володимира Зеленського в незручне становище під час його візиту до Берліна в липні цього року. Пані канцлер заявила, що очікує від України імплементації формули Штайнмайєра в національне законодавство. Ця сумнівна пропозиція міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра з врегулювання конфлікту на Донбасі викликала загальнонаціональні протести в Україні в 2019 році. Але що насправді станеться, якщо Україна застосує цю формулу? У новій книзі експерта-правознавця Юрія Шуліпи дається прогноз. У прес-центрі київського Українського кризового медіа-центру відбулася презентація монографії "Майбутнє Донбасу за формулою Штайнмайєра".
У своїй книзі експерт в області права Юрій Шуліпа розкриває суть можливих наслідків для України, якщо країна почне реалізовувати горезвісну формулу Штайнмайєра, до впровадження якої в державне законодавство України підштовхують Німеччина і Франція, вважаючи, що вона може вирішити конфлікт на сході України, де російські війська з 2014 року контролюють частини двох областей. Як інформують Економічні новини , про це пише Euromaidan Press .
“Висновки даного аналізу показують, що в ході подальшої реалізації так званої “формули Штайнмайєра” і Мінських угод може виникнути ситуація втрати контролю над державою, інспірована як зовнішніми, так і внутрішніми агресивними силами противника”, – йдеться у висновку, заснованому на юридичному аналізі “формули” .
В ході презентації Юрій Шуліпа підкреслив, що впровадження формули Штайнмайєра та інших подібних пропозицій може призвести до втрати суб’єктності України на міжнародній арені.
“Наполягання на впровадженні формули Штайнмайєра – це пряме втручання у внутрішні справи України. Це ініціатива Путіна, яку він намагається продати за допомогою своїх міжнародних колег”, – сказав пан Шуліпа.
“Це спеціальне аналітичне дослідження, присвячене проблемам війни і миру в Україні, призначене для фахівців в області національної безпеки і оборони. Проблема вирішення збройного конфлікту, яка піднімається в книзі, буде актуальна ще довгий час”, – сказала на презентації дослідження адвокат Наталія Целовальниченко, лідер Луганської правозахисної групи.
Так звана формула Штайнмайєра – це ідея, озвучена тодішнім міністром закордонних справ Німеччини (2013-2017) Франком-Вальтером Штайнмайєром восени 2015 року Тоді стало зрозуміло, що дві мінських угоди, розроблені Німеччиною, Францією, Росією та Україною восени 2014 і взимку 2015 року, застопорилися і не призвели до швидкого врегулювання війни на сході України через конфлікт інтерпретацій. Україна наполягає на тому, що будь-яка спроба політичного врегулювання повинна бути зроблена після встановлення Україною контролю над територією, в той час як Росія наполягає на тому, щоб до цього прописати окремий політичний статус для ОРДЛО, районів Східної України, які перебувають під контролем російсько-сепаратистських сил .
Формула Штайнмайєра передбачає, що якщо спостерігачі ОБСЄ підтвердять, що вибори в ОРДЛО пройшли без порушень, то “закон про особливий статус”, що надає автономію цим районам, негайно вступить в силу. Якщо формула буде застосована до виведення російських гібридних військ і встановлення Україною контролю над російсько-українським кордоном, Україна де-факто визнає окупаційну влада в ОРДЛО.
У 2019, коли новообраний президент Володимир Зеленський схилявся до прийняття формули Штайнмайера як способу врегулювання ситуації на Донбасі, в Україні пройшли численні акції протесту, оскільки багато хто розцінив цей крок як повну капітуляцію України перед Росією.
Тепер, проаналізувавши потенційні виклики, пов’язані із зовнішньою політикою Російської Федерації, Шуліпа в своїй монографії робить висновок, що включення “формули Штайнмайера” в українське законодавство “несумісне з геополітичним існуванням України як незалежної держави і суб’єкта міжнародного права”.
Включення формули в українське законодавство, згідно з дослідженням, призведе до:
– фактичної відмови від визнання безпеки найвищою соціальною цінністю в Україні всупереч Конституції;
– негативних наслідків, пов’язаних з неможливістю виконання державою своїх законодавчих зобов’язань щодо забезпечення військової, громадської та державної безпеки, що знову ж таки суперечить Конституції і закону “Про національну безпеку України”.
Крім нанесення шкоди інтересам національної безпеки, економіці та правовій системі України автор стверджує, що прийняття “формули Штайнмайєра” може призвести до значного погіршення соціально-політичної ситуації в Євросоюзі, принаймні, в плані значного збільшення потоку біженців з України.
Більш того, як зазначається в дослідженні, підрив суверенітету України може призвести до початку так званого “параду суверенітетів”, виникненню різних локальних внутрішніх конфліктів, спровокованих російськими агентами, переміщенню театру військових дій на території, вільні від російської окупації, і, в кінцевому підсумку, до поступового зникнення України як суб’єкта міжнародного права.
Оскільки законне не може бути засноване на незаконному, автори дослідження вважають, що всі документи, засновані на Мінських угодах, будь то Нормандські протоколи, формула Штайнмайєра і т.інше, є незаконними. Більш того, автор вважає, що ті особи, які підписали такі документи і ті, хто давав їм вказівки підписати їх, є кримінальними злочинцями.
Необхідно відмовитися не тільки від формули Штайнмайєра, але і від Мінських угод, вважає автори дослідження.
Автор монографії стверджує, що “виконання умов Мінських угод збройними силами та правоохоронними органами України дозволило б Росії встановити окупаційний режим на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО і згодом інтегрувати їх в російський військовий, економічний та інформаційний простір”.
Поки українське керівництво твердить про відсутність альтернатив Мінським угодами, Путін не демонструє наміри припинити окупацію ОРДЛО. Навпаки, Росія послідовно реалізує кремлівську стратегію знищення України як суб’єкта міжнародного права.
Так звані Мінські угоди були підписані в білоруській столиці представниками України і Росії під егідою ОБСЄ у вересні 2014 року і лютому 2015 року, після російських наступальних операцій в Луганській і Донецькій областях. Фактично, “під дулами автоматів”. Це свого роду мирний договір, який Україна була змушена підписати і дотримуватися, щоб зупинити подальше просування Росії на фронтах.
Однак ці документи так і не були ратифіковані українським парламентом, більш того, вони були підписані колишнім президентом, який не мав повноважень підписувати такі міжнародні угоди. Більш того, кілька пунктів зробили практично неможливим виконання домовленостей як Росією, так і Україною, завівши ситуацію на Донбасі в патову ситуацію, яка триває вже сім років.
“Діючи в парадигмі Мінських угод, Нормандського формату і формули Штайнмайера, Україна тим самим як би продовжує зовнішню політику Росії, спрямовану на знищення України як суб’єкта міжнародного права”, – йдеться у висновку дослідження.
Автор вважає, що українському президенту і його відомству необхідно “поступово відходити від руйнівного курсу безальтернативності Мінських угод, нав’язаного силою і шантажем попереднього вищому політичному керівництву”.
Замість цього в дослідженні пропонується повернутися до реалізації Будапештського меморандуму, а один з його підписантів – США або Великобританія – повинен стати посередником між жертвою агресії, Україною, і країною-агресором, Росією.
Будапештський меморандум 1994 року теоретично гарантував безпеку від загроз або застосування сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, Білорусі та Казахстану – країн, які відмовлялися від свого ядерного потенціалу в обмін на ці гарантії. Гарантами виступали Російська Федерація, Великобританія і США. Однак в 2014 році Росія порушила угоду, захопивши і анексувавши український Крим і розв’язавши війну на сході України.
У дослідженні передбачається, що російська окупація ОРДЛО ( “деякі райони Донецької і Луганської областей” – офіційне позначення окупованих Росією територій на сході України) триватиме принаймні до того часу, поки не відбудеться одна з наступних подій:
– зміниться нинішній російський політичний режим.
– Росія розпадається, повністю або частково.
– Росія опиниться в настільки несприятливій економічній ситуації, що буде змушена відмовитися від ОРДЛО.
Рекомендації
Оскільки будь-які спроби умиротворити агресора шляхом часткової здачі національних інтересів і суверенітету тільки посилять стимули до інтенсифікації агресії, автор вважає, що українські лідери і суспільство “повинні набратися стратегічного терпіння і чекати зміни російського політичного режиму, повної або часткової дезінтеграції Росії або настання ситуації, коли Кремль відмовиться підтримувати ОРДЛО з економічних причин”.
Президенту України рекомендується не тільки виробити ефективну зовнішню політику, а й “сформулювати стратегічний багатовекторний план деокупації і реінтеграції ОРДЛО”, заснований, перш за все, на російських реаліях і комплексі симетричних і асиметричних заходів. У плані повинні бути детально прописані “різні алгоритми дій у разі настання певних наслідків, або при активній протидії з боку супротивника”. Парламенту необхідно буде прийняти внутрішньополітичну стратегію для забезпечення безпеки в країні.
Автори дослідження рекомендують Кабміну розробити державну програму з переселення громадян, які змушені зараз жити на окупованих територіях Донбасу і Криму, а також допомогти вже переселеним отримати житло і роботу.
В рамках переговорного формату, заснованого на Будапештському меморандумі, автор радить розробити “дорожню карту”, щоб змусити країну-агресора Росію припинити військові дії і відмовитися від усіх тимчасово окупованих територій. Іншою пропозицією є розробка політико-дипломатичної стратегії по виключенню Росії з ООН.
У своїх пропозиціях автор доходить до того, що пропонує Україні пред’явити країні-агресору територіальні претензії на території належать Росії Брянської, Бєлгородської, Воронезької, Курської, Ростовської областей, які належали Україні в 1918-1928 роках минулого століття.
На думку автора, до того моменту, коли в ОРДЛО почнеться процес фактичної деокупації і реінтеграції, єдиним способом мінімізувати кількість порушень режиму припинення вогню і російських провокацій уздовж лінії зіткнення є створення демілітаризованої зони, оскільки цей захід довів свою ефективність у відносинах між Індією і Пакистаном, Південною та Північною Кореєю і в інших випадках.