У бактерій немає нервової системи, а рухи майже хаотичні.
Відомо, що бактерії вміють рухатися до корисних для них об’єктах – наприклад їжі – за допомогою хемотаксису (реакції на хімічний подразник). В цьому році четверо швейцарських мікробіологів встановили, що крім хемотаксиса у бактерій є щось на зразок дотику – здатність відчувати дотики. Дослідникам вдалося не тільки розгадати бактеріальний механізм дотику, але і обдурити його.
Почуття поверхні дуже важливо для бактерій: частково завдяки йому вони дізнаються відповідні для життя місця (наприклад, стінки кишечника або слизові оболонки). Здатність відчувати дотики направляє рух бактерій і допомагає колонізувати великі ділянки підходящої поверхні. Успіх інфекції теж часто залежить від бактеріального «почуття ліктя»: завдяки йому бактерії утворюють плівки – спільноти з мільйонів клітин, більш стійкі до антибіотиків, ніж окремі групи бактерій.
Дослідники, на чолі з видатним професором біології Ів Бруном, дізналися, як бактерії виявляють і чіпляються за поверхні. У багатьох бактерій є джгутики – органели, яким одноклітинні користуються як веслом. У рух джгутик призводить мембранний мотор. Швейцарські біологи з’ясували, що саме завдяки мотору нешкідливі для людини бактерії Caulobacter crescentus здатні відчувати дотик до поверхні і реагувати на нього. Джгутик C. crescentus виступає в якості щупа; натикаючись на перешкоду, його рецептори запускають каскад реакцій, який завершується активним синтезом липких полісахаридів, за допомогою яких бактерія прикріплюється до поверхні. Щоб обдурити бактерії в відчутті поверхні, команда Бруна доклала велику молекулу малеіміду до пили, щоб ефективно блокувати рух цих структур.