Людина з давніх часів проявляє ненависть, насильство й агресію, не притаманну іншим тваринам, щодо представників свого роду. Вчені розповіли про витоки такої ненависті і про те, як з нею можна боротися.
Багато хто з нас коли-небудь висловлював комусь сильну неприязнь або навіть говорив: “Я тебе ненавиджу”. Хоча слово “ненавиджу” часто трапляється у звичайній розмові, наприклад, “ненавиджу броколі”, насправді ми висловлюємо найрізноманітніші почуття — від страху і гніву до почуття образи цими словами. Іноді ненависть людей перетинає всі мислимі й немислимі бар’єри, поглинаючи уми мільйонів. Так починаються кровопролитні та затяжні війни. Для інших тварин поняття ненависті не існує, але людина досягла успіху в цій галузі. Хтось може навіть сказати, що це загадкове і руйнівне почуття, це те, що робить нас людьми. Про його витоки та причини пише The Conversation.
Дослідники з різних галузей, як-от освіта, психологія та соціологія, з’ясовують, що насправді означає ненависть і чому вона виникає в людини протягом тисячоліть щодо інших людей. Згідно зі словником Merriam-Webster, “ненависть” — це “сильна ворожість і відраза”, що часто виникають через негативний досвід або непідконтрольні емоції.
Цікаво, що Міністерство юстиції США проводить відмінність між загальною неприязню або гнівом і ненавистю, яку воно визначає як “упередження проти людей або груп з певними характеристиками, встановленими законом”. Сюди входять такі характеристики, як раса, релігія або стать. З подібним поняттям ненависті ведеться активна боротьба на багатьох рівнях суспільства.
На практиці ненависть до інших може починатися як просте упередження — наприклад, стереотипи, які несправедливо ставлять до певних груп, каже Крістін Гувер, професорка організаційного лідерства Університету Гонзага. Ці упередження можуть перерости в такі дії, як цькування або виключення, а в крайніх випадках навіть у насильство або злочини на ґрунті ненависті. Усвідомлення цих закономірностей допоможе нам зрозуміти, як незначні, на перший погляд, упередження можуть перерости в серйозні суспільні проблеми, стверджує колега Гувер, Іоланда Гальярдо, декан факультету освіти Університету Гонзага.
Боротьба з ненавистю починається з усвідомлення факту її наявності. Йдеться про те, щоб протистояти упередженим висловлюванням і поведінці в повсякденному житті та виховувати в собі цікавість і співчуття до різноманітного досвіду людей. Розуміючи і долаючи свої упередження, ми можемо запобігти їхньому переростанню в більш згубні форми дискримінації та насильства. Тим же, у чий бік їх вчиняють, варто шукати справедливості за допомогою закону або просто ігнорувати подібні недолугі висловлювання та випади, адже розпалена за їхньою допомогою ненависть почне породжувати лише ще більшу її кількість, не розв’язавши ситуації, а лише погіршивши її.
Дослідження витоків ненависті, її ефекту на нас і наслідків не тільки допомагає нам зрозуміти наші власні реакції, а й спонукає нас до позитивної взаємодії з іншими людьми, сприяючи створенню продуктивнішого, різнобічного та згуртованішого суспільства, яке доб’ється значно більшого в довгостроковій перспективі, ніж розбиті на різні табори люди, що загрузли у власних міжусобицях.