Цього року українська влада зробила ставку на українських виробників, щоб зміцнити обороноздатність країни за рахунок власних потужностей. Але замість очікуваного прориву на ринку боєприпасів, країну сколихнув скандал із неякісними мінами, які опинилися на озброєнні ЗСУ. Все, що відомо про цей скандал, як неякісні міни опинилися на фронті та до яких висновків прийшла міжвідомча комісія – читайте далі.
Солдати, які очікують, що під час бою зможуть спокійно використати міни та прикрити піхоту – раптом один за одним почали скаржитися журналістам на те, що найпопулярніші міни на фронті, а саме 120-го калібру, якимось дивом, не спрацьовують і взагалі несуть загрозу для життя воїнів…
У 2022 році українські заводи тільки освоювали новітні технології, прокладаючи шлях до самостійного виробництва важливих для армії снарядів та мін. Вже в 2023 році фронт отримав перші серійні партії українських боєприпасів. А 2024 рік мав стати поворотним моментом: роком, коли з конвеєрів почали б сходити величезні обсяги необхідних ЗСУ мін і снарядів вітчизняного виробництва. Проте замість святкування нових перемог на полі бою військові зіштовхнутися з серйозними проблемами – мінами, які не спрацьовують, а порохи або взагалі не викидали міну зі ствола, або давали такий розкид за влучністю, що вести прицільну стрільбу було неможливо.
Як за всіма правилами та законами, відбувається поставка зброї на фронт через закупівлі Міноборони.
Генштаб визначає потреби, Міноборони передає вимоги Агенції оборонних закупівель (АОЗ). Після цього Головне управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки МОУ має попередньо перевірити спроможність того чи іншого заводу виготовляти ту зброю взагалі у необхідних кількостях. Це так звані воєнпреди, вони фізично сидять на збройних заводах. Після дозволу воєнпреда Агенція оборонних закупівель укладає контракт і дає аванс на запуск виробництва. Потім воєнпред має постійно перевіряти якість виробів, що сходять з конвеєра. Знову ж таки, тільки після перевірки якості випущеного товару воєнпредом закупівельники підписують накладні та остаточно оплачують товар; Якщо воєнпред пропускає неякісний товар, то останній офіційний запобіжник — це рекламації від військових командирів.
Однак, в ситуації з мінами – останнім запобіжником стали скарги від солдатів журналістам.
У 2024 році Агенція оборонних закупівель готувалася до контрактування й отримала одразу дев’ять комерційних пропозицій від спецімпортерів, закордонних і вітчизняних виробників.
За інформацією “Економічної правди”, один із українських заводів (в подальшому будемо називати його заводом Х, з урахуванням безпеки) продемонстрував амбітний потенціал у виробництві 120ти-міліметрових мін. Підприємство заявило, що здатне за рік виготовити 500 тисяч одиниць такої продукції, що значно перевищує обсяги, запропоновані іншими учасниками ринку. Примітно, що завод не лише гарантував такі масштабні постачання, але й запропонував конкурентну ціну, яка була трохи нижчою або співставною із пропозиціями інших виробників.
Співрозмовник в Агентстві оборонних закупівель повідомив Економічній правді, що від самого початку до пропозиції одного з вітчизняних заводів ставилися з певною обережністю. Заява про здатність виготовити 500 тисяч 120-міліметрових мін за рік викликала сумніви. Причина – історія підприємства, яка залишала бажати кращого. Завод мав низку протермінованих і невиконаних контрактів із 2023 року, а керівник і частина менеджменту фігурують у кримінальних справах щодо зловживання службовим становищем. Але, але… Сміх і сльози, як кажуть у народі…
Щоб перевірити реальність амбітних заяв цього заводу, у січні 2024 року на підприємство вирушила комісія військових представників. Про це пише журналіст і засновник проєкту “Наші гроші” Юрій Ніколов. Результати перевірки виявилися значно скромнішими за заявлені: завод міг би виготовити лише близько половини від обіцяної кількості мін. Основними причинами назвали нестачу кваліфікованих робітників, обмежену кількість верстатів і недостатність виробничих площ. Окремим пунктом військові піддали сумніву здатність заводу забезпечити серійне виробництво підривників – критично важливого та дефіцитного компонента для мін.
9 лютого 2024 року після першого висновку військових представників ситуація різко змінюється. Агентство оборонних закупівель отримало доповнений звіт від воєнпреда – цього разу з урахуванням завантаженості завод може робити вже 670 тисяч мін на рік. Тож 14 лютого укладається великий контракт на поставку 120-мм мін із заводом Х.
Згодом Агентство оборонних закупівель попросило воєнпредів повторно оцінити спроможності заводу. Вони запевнили, що додаткова перевірка не потрібна, оскільки завод здатний виконати зобов’язання та погасити аванс. Після цього, за даними засновника проєкту “Наші Гроші” зі звіту зникли згадки про проблеми з виробничими площами, кваліфікованим персоналом і відсутністю серійного виробництва підривників М-12, що стало однією з причин катастрофи. Це та сама деталь на самісінькій головці міни, яка відповідає за кінцевий вибух при влучанні. І в результаті Агентство оборонних закупівель все ж уклало контракт на 120-міліметрові міни із згаданим українським виробником Х на всі заявлені 500 тис. штук, що коштувало бюджету понад 10 млрд грн. Три чверті від цієї суми завод отримав від держави авансом.
Укладений контракт мав стати вирішальним кроком у забезпеченні Збройних сил України 120-міліметровими мінами, значно скоротивши залежність від імпорту. Пропозиції іноземних постачальників автоматично втратили б свою привабливість, оскільки державний завод узяв на себе амбітне зобов’язання покрити більшість річної потреби української армії. Якщо б підприємство змогло б реалізувати цей контракт, це могло б кардинально змінити баланс сил на ринку боєприпасів, зробивши Україну самодостатньою в цьому сегменті. Непогано, чи не так? Але сталося не так, як гадалося.
За умовами угоди, перша партія українських мін мала надійти до військових у квітні 2024 року, після чого відвантаження мали відбуватися рівними обсягами щомісяця.
У квітні 24-го вже надійшов перший тривожний сигнал: завод повідомив про форс-мажор через російські ракетні удари, які знищили частину обладнання та компонентів. Внаслідок цього перші партії мін були відвантажені лише в червні. Протягом першого півріччя 2024 року ЗСУ майже не отримували законтрактованих боєприпасів, а до кінця літа замість сотень тисяч було поставлено лише кілька десятків тисяч мін.
Ситуація оголила серйозні проблеми. У Міноборони визнали, що ставка на цей завод була помилковою. Почали терміново укладати імпортні контракти, але через бюрократичні перепони та логістичні затримки ці зусилля не змогли повністю закрити дефіцит. Тим часом армія залишалася без критично необхідних боєприпасів, що коштувало життя українським військовим.
До осені серйозних нарікань на якість 120-міліметрових мін від ЗСУ не було, але й поставки були незначними. Восени обсяги надходжень зросли, однак одночасно з цим почали виявлятися проблеми.
За даними джерел Економічної правди, до кінця листопада армії передали трохи більш ніж третину від законтрактованих 500 тисяч мін. Водночас військові почали масово скаржитися на дефекти боєприпасів: непридатними для використання визнали значну частину осінніх поставок. Загалом ЗСУ вимагали перевірити близько 100 тисяч мін. Тільки вдумайтеся в цю цифру.
21 листопада Міноборони нарешті скликало велику нараду з цього приводу за участі представників Офісу президента. Як пише засновник проєкту “Наші Гроші” Юрій Ніколов, представник Мінстратегпрому пообіцяв замінити мінометні постріли всіх партій, що були поставлені в ЗСУ, і зауважив про необхідність провести «якісну перевірку продукції, що постачається до ЗСУ». А представник Департаменту військово-технічної політики МОУ взагалі заявив про «відсутність системи контролю якості перед постачанням продукції до ЗСУ».
28 листопада міністр стратегічних галузей промисловості Герман Сметанін заявив що “поверненню підлягають близько 24 тисяч мін”.
Ще 8 листопада Мінстратегпром видав наказ про проведення перевірки, із залученням посадових осіб Мінстратегпрому, Міноборони, заводу-виробника, ЦНДІ ЗСУ, СБУ. Робоча група відпрацювала протягом 11-15 листопада і дійшла висновку, що дійсно є нештатне спрацювання кількох компонентів виробу. В результаті частина пострілів виявилась неналежної якості. Відповідно до Акту роботи комісії, в тому числі, вживаються такі заходи: проводиться заміна неякісної партії 120-мм мін; заводи-виробники посилюють контроль якості продукції на всіх етапах виробництва, починаючи з отримання покупних компонентів. На сьогоднішній день Міноборони установленим порядком вилучає вироби із зазначеної партії, а завод-виробник замінює їх на якісні зразки.
Однак, варто наголосити, що контракт на 500 тисяч 120-міліметрових мін мав закрити майже всю потребу ЗСУ в цьому боєприпасі. Проте до кінця 2024 року виробник виконає його лише на 35%, тобто 65 із кожних 100 оплачених мін так і не надійдуть до війська. З тих 35%, що були поставлені, близько 16% виявилися непридатними для використання й потребують заміни, що ще більше ускладнює ситуацію на фронті.
З фронту вилучають міни не лише калібру 120 мм, але й 82 мм через їх незадовільну дію, – ТСН публікує уривок із розпорядження. Йдеться про “такий самий брак” та “того самого виробника”, що й у вилучених мін 120-мм калібру.
Військові в ексклюзивному коментарі TSN.ua також зауважили, що неякісні міни навіть небезпечно транспортувати.
Текст: Як переконують співрозмовники Економічної правди і в уряді, і в Агентстві оборонних закупівель, скандал з бракованими мінами – це проблема конкретної партії порохів і контролю якості готової продукції, яка не мала би потрапити із заводу у війська.
У Мінстратегпромі та профільному комітеті парламенту зазначили, що однією з причин проблем із 120-міліметровими мінами стали відсирілі вибивні патрони, які забезпечують початковий поштовх боєприпасу. Ця ситуація викликає занепокоєння, оскільки за дотримання технологічних норм пакування такі дефекти не повинні були виникати.
Особливо цинічно, що завод Х, попри скандал, уже пропонує Агентству оборонних закупівель контракти на мільйони мін і снарядів на 2025 рік.
Член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз у своєму дописі у фейсбук зазначила, що монополія на виробництво мін створює надмірні ризики. Важливо залучити або створити можливості для інших виробників для підвищення якості та зниження залежності від одного постачальника.
Підприємство, яке поставляє зброю, зобов’язане відповідати за якість своєї продукції. Неякісні міни на фронті в декількох партіях одночасно — це не просто помилка, це може свідчити також і про диверсію. Кожна партія мін мала пройти перевірку на допуск. Ті, хто допустив браковані міни до Збройних сил України, мають бути відсторонені на час розслідування ДБР та піти з посад у разі доведення вини. Необхідно здійснити повний аудит перевірки якості та звітності.
Член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський в коментарі ТСН підтвердив, що було виявлено низку нештатних спрацювань мін, які постачалися певним заводом-виробником на фронт. За його словами, саме цей завод має замінити всі міни за власний рахунок.