Війна стала справжнім випробовуванням для багатьох пар. Поки чоловіки на фронті і щодня ризикують життям, захищаючи батьківщину, жінки залишається в тилу, і не лише самотужки тягнуть на собі побут, але й живуть у постійному хвилюванні та стресі.
Тривога – це захисна стратегія: нам здається, якщо щось не зробимо, все піде шкереберть. Ще тривожність – це контроль. Але хоч якою є причина, відчуття неспокою не дає розслабитися ні на мить і ні до чого хорошого не призводить.
Щоб хвилювання не з’їдало вас зсередини, можна,об’єднатися з іншими жінками задля спільної справи:
Таким чином неефективну тривожність замінить не лише результативна допомога, а й відчуття потрібності.
Розлука може спровокувати так звані “емоційні ями”. Вони властиві саме тим, хто в тилу, в безпеці. Але чоловіку на війні і так важко. Йому точно не стане легше від того, що ви боїтеся за нього і ридаєте в слухавку від туги чи новин.
Виплескуйте свої емоції подрузі, мамі, сестрі, брату, психологу – будь-кому, хто може заспокоїти й знайти внутрішні резерви самоконтролю.
Не варто бити на сполох, якщо чоловік став закритішим. Розповіді про власні переживання на фронті багатьма чоловіками сприймаються як слабкість. Поставтеся до цього з розумінням і не тисніть, вимагаючи одкровень.
Також корисно домовитися, про що говорити і, не менш важливо, яких тем не торкатися під час телефонних розмов. Уточніть у чоловіка, що він вважає за підтримку: розмови про дітей і рідних, мрії про майбутнє, про те, що ви кохаєте і чекаєте вдома.
Для прикладу, можете домовитися про те, що чоловік телефонує вам, а не ви йому. Домовтеся про принцип зв’язку: о котрій годині чоловік телефонує.
Започаткуйте традицію: якщо чоловік не зміг вам зателефонувати, тоді пише смс або повідомлення в соціальних мережах. Якщо ви не встигли взяти слухавку — напишіть повідомлення.
Такі домовленості допоможуть не хвилюватися передчасно. Намагайтеся не говорити по телефону про місце розташування військового, кількість військовослужбовців і бойові завдання – не наражайте захисників на небезпеку.