Як росіянам вдалося прорвати фронт і просунутися на кілометри вглиб Харківщини? Чи були зведені обіцяні владою фортифікації? Хто винен і як буде відповідати? Всі ці питання вже давно бентежать кожного українця! За справу взялися і правоохоронці.
Ранок, 10 травня, ліс на російсько-українському прикордонні. Бійці Державної прикордонної служби України на своїх позиціях і вже відчувають наближення ворога. На них сунуть російські спецпризначенці з підрозділу “Сенєж”, до того ж вони переважають українців кількісно.
Захисники приймають бій, але ж згодом змушені відійти, щоб зберегти життя бійців. Вартові кордону швидко находять вихід на найближчу дорогу і хутко прямують до своїх – на щастя, того разу обійшлося без втрат.
Приблизно так, відчайдушно українські воїни зустріли ворога на Харківщині. Станом на 28 травня, аж після 18 днів запеклих боїв, уже відомо, що ворог таки провалився і не досяг первинної цілі.
За даними видання The Economist, Росія планувала дійти аж до Печенізького водосховища, обійти водойму з двох сторін, відрізати доступ до тилу українському угрупуванню під Куп’янськом, поставивши тисячі бійців у вкрай важке становище, а згодом оточити і Харків.
Але цього, на щастя, не сталося. ЗСУ уже потроху, крок за кроком, витискають ворога до себе на болота. Цей факт підтверджують в Інституті вивчення війни (ISW). Фахівці фіксують незначне, але таки просування ЗСУ на північ від Липців. При цьому підтвердження жодній із заяв росіян про нібито їхні успіхи на всьому Харківському напрямку аналітики знайти не змогли. Наразі найгарячіше у Вовчанську, де точаться міські бої.
“Українські війська зберігають присутність на Вовчанському агрегатному заводі в центрі Вовчанська на північному березі річки Вовча. Також Генштаб ЗСУ повідомив, що російські війська також продовжували наземні атаки поблизу Стариці (на південний захід від Вовчанська)”, – зазначили в ISW.
Утім, на початку з обороною на Харківщині точно було не все гаразд! Про це ще 10 травня говорили окремі військові, які зустріли там ворога. Чи не першим, про неякісну оборону, можливу корупцію та навіть залишення позицій військовими заявив командир підрозділу ЗСУ Денис Ярославський.
“Не називатиму підрозділи, які кинули позиції і відступили, здавши рубежі. Розгляд ведеться. Головком відреагував жорстко і змінив керівників відповідальних за Харківський напрямок. Багато питань до тих, хто кинув позиції, але судити їх можуть лише ті, хто хоч раз відчував на собі нескінченний приліт арти та півторатонних КАБів.
Більше питань до тих, хто відповідав за фортифікаційні споруди першої лінії, хто мав її мінувати та зміцнювати. Хочу подивитися у вічі тим, хто списував на це гроші”, – писав Ярославський у соцмережах.
Тоді ж пішли чутки, що свої позиції нібито залишила 125-та бригада ТРО, що і призвело до втрати принаймні 3 сіл у прикордонні. Ярославський пізніше написав, що за його даними, тероборонівцям цитую “впарили” на підпис акти виконаних робіт по будівництву укріплень, які завершили ледь на 30%. Але варто зауважити, що у бригаді факт втечі спростували – 13 травня заяву зробив комбриг генерал-лейтенант Артур Горбенко.
“Підрозділи 125 обр ТрО ЗСУ дають відсіч переважаючим силам противника, зберігаючи сталість в бойових порядках. Населені пункти, в які зайшов ворог, розташовані у постійній “сірій зоні”, а тому успіх противника є достатньо умовним і коштує йому величезних втрат в техніці і живій силі. Територія, зайнята противником, локалізована і по ньому здійснюється постійне вогневе ураження”, – підсумував генерал-лейтенант.
Але, як не крути, саме цією інформацією зацікавились у ДБР. У Бюро кажуть, що хочуть розібратися, чому бійці залишили позиції і що саме завадило їм стримати росіян: тиск ворога, неякісні укріплення чи хаос у керуванні?
Пізніше в ефірі телемарафону “Єдині новини” радниця з питань комунікації ДБР Тетяна Сап’ян пояснила, що слідчі будуть перевіряти все комплексно, адже залишення позицій військовими – стаття серйозна, а головне – це рішення бійців може бути пов’язане з недобросовісно збудованими укріпленнями, або ж з безвідповідальним керівництвом командирів, а це по-різному пояснює дії військових.
Свою позицію щодо цього скандалу висловив військкор Юрій Бутусов. Він заявив, що не лише розібрався в ситуації, але й вибудував точну хронологію подій на Харківщині та вивів низку проблем, які там точно, на його думку, були: проблеми з командуванням, проблеми з фортифікаціями, а також про факт втечі 125-ї бригади ТРО. Все по порядку!
Бутусов справедливо каже, що наступ на Харківщині не просто очікували, а й готувалися до нього, зокрема демонстрували це публічно і на весь світ. Напередодні наступу на Харків оборону там перевіряв сам президент Зеленський і вона мала добротний вигляд. До того ж журналіст підтвердив деякі слова чиновників, які заявляли, що будували лише частину укріплень – ті що подалі від фронту, а першу та другу лінію оборони мали будувати саме військові. Про це говорив і президент Зеленський.
Але бентежить інше – чому Сирському довелося змінювати команлування ОСУВ “Харків” після першого ж дня наступу росіян?
“В квітні, напередодні російського наступу, Олександр Сирський і Юрій Содоль призначають на цю посаду генерала Юлія Галушкіна. Рішення, якщо подивитись Вікіпедію про проходження служби, і те, що робив, і повідомлення в медіа про призначення Галушкіна, що ми знаємо? Ми знаємо, що в січні 2022 року Галушкін був призначений на посаду командувача Сил територіальної оборони України. Але вже у травні 2022 року з цієї посади його зняли і призначили на посаду заступника керівника Військової служби правопорядку.
Тобто генерал Галушкін за часи повномасштабної війни знаходився фактично на керівній адміністративній роботі, але не мав жодного стосунку до бойового управління в умовах сучасної повномасштабної війни, не керував якимось угрупованням військ, тобто досвіду сучасних бойових дій не мав. Він вихідець з десантної родини, його знають усі десантники, і, скоріше за все, Содоль як десантник схвально підтримав його кандидатуру. Хоча, погодьтеся, дивне рішення. Всі знають, що на напрямку буде наступ, і призначається людина, яка досвіду сучасних бойових дій отримати не змогла. Дуже обмежений час на те, щоб вона увійшла в курс справ і побудувала сучасну оборону дуже обмеженими силами в дуже короткий час”, – пише Бутусов.
11 травня Галушкіна замінив генерал Драпатий. Його експерти описують як досвідченого командира, загартованого в умовах сучасної війни. Тут журналіст повертається до питання укріплень, але дивиться на цю проблему трохи з іншого ракурсу.
Бутусов, попри чутки та деякі окремі факти, які таки спливли, наприклад, розкидані на узбіччі “зуби дракона”, не сумнівається, що фортифікації були. Але оборону ЗСУ вибудували, на його думку, некоректно, що і стало однією з причин прориву росіян. Прорахувався той, хто планував і наказував будувати укріплення. За словами Бутусова, друга лінія оборони мала проходити в 6 кілометрах від кордону, поза сірою зоною – на панівних висотах. Попри відносну віддаленість від фронту, її віддали військовим, а не Харківській ОВА, яка свою частину фортифікацій збудувала якісно.
Були на цій ділянці й інші суттєві проблеми, зокрема у 125-й бригаді ТРО, яка нібито залишила позиції. По-перше, бригада ТРО не має артилерії, а це дало надзвичайно велику перевагу ворогу. До того ж, хлопці та дівчата з 125-ки воюють з 2022 року, а вивели на відпочинок їх лише у 2024-му, але і то не у повному складі. До речі, та сама ситуація і у 42-й бригаді, яка тільки-но воювала під Бахмутом і мала підсилити 125-ку.