Удар українського безпілотника по основній російській авіабазі стратегічних ракетоносців «Енгельс-2» змусив повітряно-космічні сили рф у терміновому порядку передислокувати свої літаки на інші аеродроми
За даними деяких джерел, шість Ту-95МС перелетіли з «Енгельса» на аеродром «Українка» в Амурській області — за більш ніж 6 тисяч кілометрів від кордону з Україною, інформують Економічні Новини з посиланням на Думская.
Експлуатація дальніх стратегічних бомбардувальників, кожен з яких коштує кілька сотень мільйонів доларів, вимагає величезних коштів. Для них потрібна особлива інфраструктура, потрібно навчити й утримувати сотні військовослужбовців технічного персоналу. Авіабази для «стратегів» за своїми розмірами набагато більші за звичайні — злітно-посадкові смуги для Ту-95МС і Ту-160 мають бути щонайменше 3,5 кілометра завдовжки за ширини щонайменше 70 метрів. У реальності такі смуги будували ще ширшими — наприклад, «злітка» колишніх аеродромів в українських містах Полтаві та Узині завширшки 90 метрів. Такі величезні смуги будували на вимогу військових, щоб забезпечити одночасний зліт пари бомбардувальників. На їхню думку, в умовах ядерної війни можливість парного зльоту мала вирішальне значення.
Як відомо, основні сили стратегічної авіації колишнього СРСР завжди перебували в Україні. У 1992 році у росії не було жодного Ту-160, всі 19 бортів діяли з української авіабази Прилуки. Вісім машин у результаті тривалих переговорів виторгували собі росіяни. Вони перелетіли в Енгельс у жовтні 1999 року і зараз разом з іншими бортами, добудованими в 1990-ті, беруть участь у запусках ракет по українських містах і об’єктах критичної інфраструктури. росія отримала від України також три Ту-95МС і 575 ракет Х-55СМ.
До речі, до тих переговорів доклали руку і Сполучені Штати, яким не потрібна була Україна зі стратегічними бомбардувальниками. Американці спонсорували знищення десяти Ту-160, що залишилися в України, а один борт залишили для Полтавського музею дальньої авіації. Першим, 16 листопада 1998 року, був розрізаний найновіший Ту-160 з бортовим номером 24, наліт якого на той момент становив лише сто годин. Льотчики і техніки авіабази, присутні при цьому, не змогли стримати сліз.
З початку 2000-х років країна-агресор постійно скорочувала витрати на утримання авіабаз. У результаті з 245 аеродромів, які були в росії в 1990-х роках, сьогодні активно експлуатується лише 27. І якщо тактична і фронтова авіація рф має можливість для перебазування своєї техніки на інші точки, то зі стратегічною все набагато складніше.
Наразі на території агресора є всього дев’ять військових аеродромів, які можуть за технічними характеристиками (3500 на 70 метрів) прийняти стратегічну авіацію. Це авіабази Ахтубинськ (Астраханська область), Біла (Іркутська область), Моздок (Північна Осетія), Оленья (Мурманська область), Дягілєве (Рязанська область), Шайківка (Калузька область), Українка (Амурська область), Федотове (колишня Кипелове у Вологді) і єдина основна база Ту-160 в Енгельсі-2 (Саратов).
У всіх цих авіабаз багата історія і довгий список авіаційних катастроф, в яких загинули сотні пілотів. Деякі відзначилися застосуванням ядерної зброї. Наприклад, 30 жовтня 1961 року з аеродрому Оленья злетів спеціально доопрацьований Ту-95В з термоядерною бомбою на борту потужністю 57 мегатонн. Спецбоєприпас був скинутий для випробувань на полігоні острова Нова Земля і став найпотужнішою ядерною бомбою з тих, що коли-небудь застосовувалися на планеті.
Треба врахувати, що Шайківка, Дягілєве та Енгельс-2 зазнавали ударів українських безпілотників, тому росіяни побоюються повторних прильотів і навряд чи залишать там авіацію. Ще кілька аеродромів із цього списку не мають фахівців для обслуговування такої техніки, а найголовніше — боєприпасів і ракет до них. Реально прийняти й обслужити «стратегів» сьогодні можуть лише дві авіабази — Українка та Оленья.
Бойова робота Ту-95МС з Українки, розташованої за 6 тисяч кілометрів від України, можлива, але це пов’язано з багатьма неприємними моментами для загарбників.
Існує два варіанти розвитку подій.
Перший: ворожі літаки можуть злітати з цієї авіабази вже озброєні крилатими ракетами, долати 4-5 тисяч кілометрів у бік України, здійснювати пуски і повертатися до Амурської області. Другий варіант: злетівши з Українки, приземлитися в Енгельсі, де літаки оснастять ракетами, злетіти, відстрілятися і повернутися на схід рф.
І той, і інший варіант вкрай невигідні окупантам, пов’язані з відмовами техніки і більшою похибкою ракетних ударів.
Відтепер ворогові буде значно важче здійснювати масовані ракетні удари з кількох напрямків. Іншими словами, скоординувати одночасний пуск із різних носіїв — кораблів, літаків тактичної та стратегічної авіації — буде набагато складніше, а отже, прорвати потужну ПРО/ППО України буде неможливо.
Таким є ефект несиметричної і вкрай вдалої відповіді українців на бомбардування — всього після кількох вдалих атак безпілотниками ворог втратив можливість застосування своєї потужної зброї. Варто також зазначити, що тепер для ударів по нашій території з аеродрому Українка Ту-95МС доведеться долати значно більші відстані, що позначиться також на ресурсі авіадвигунів НК-12 та інших агрегатах.
ФОТО: Сергій Смолєнцев