Нещодавні перестановки в уряді Володимира Путіна викликали шквал суперечливих оцінок, але всі сходяться на думці, що призначення Андрія Білоусова міністром оборони – це швидше плюс для режиму.
Як пише The Hill, Білоусова вважають нібито справжнім професіоналом – саме тією людиною, яка підходить для роботи з викорінення повальної корупції у збройних силах та інтеграції військової економіки в цивільну.
“Насправді Білоусов майже напевно зазнає невдачі. Таким чином, його призначення – це не стільки геніальний хід самообраного президента Росії, скільки чергове свідчення некомпетентності великого лідера”, – ідеться у статті.
Так, зазначає видання, Білоусов є прихильнком дирижистської моделі економічного розвитку, за якої держава, а не вільний ринок, відіграє чільну роль в ухваленні рішень щодо інвестицій, виробництва і споживання.
“Цей підхід відповідає уподобанням Путіна і може допомогти мілітаризувати російську економіку – але високою ціною для пересічних росіян”, – зазначає The Hill.
Ще гірше для репутації Білоусова, пише The Hill, той факт, що він був частиною глибоко корумпованого путінського режиму протягом майже двох десятиліть.
“У будь-якому разі Білоусову не вдасться позбавити збройні сили корупції. Якщо він чистий, усі його зненавидять і відмовляться співпрацювати з ним, особливо якщо він 20 років дивився на це крізь пальці. Якщо він брудний, то не зможе зробити нічого, крім удавання”, – зазначає видання.
Також Білоусову доведеться комунікувати з начальником Генштабу РФ генералом Валерієм Герасимовим. І, найімовірніше, вони не знайдуть спільної мови і встановлять прохолодні стосунки, тим паче якщо Білоусов вирішить, що йому потрібно довести свою значущість, втручаючись у військові справи, вважає The Hill.
Таким чином, підкреслює видання, рішення Путіна просунути Бєлоусова – це ще одна з його численних стратегічних помилок, адже хаос в органах, які ухвалюють рішення і відповідають за ведення війни – це останнє, що потрібно Росії, і зіграє на користь України.
Як заявляє експерт The Hill, причина такого призначення в тому, що Путін, як і Бєлоусов, “не вирізняється новаторським мисленням і вмінням вирішувати проблеми”. Російський правитель, який обіймає свою посаду вже чверть століття, “особливо схильний до посередності та насильства, яке, як він сподівається, компенсує його кричущу некомпетентність”.