На північній трасі до Бахмута переміщуються наші підрозділи, але дорога - у вогневій досяжності ворога.
Окупанти намагаються штурмувати північні околиці Бахмута з боку Хромового, аби перекрити трасу. Однак за даними наших армійців, у ворога почався снарядний голод, тобто відправляючи на штурм піхоту, її не прикриває артилерія, йдеться в ТСН, пишуть Економічні новини.
На північній трасі до Бахмута переміщуються наші підрозділи, але дорога – у вогневій досяжності ворога. Тому знаряддя хлопців завжди напоготові, якщо треба швидко вгамувати ворожу артилерію. Просто під час знімання ТСН ворог почав обстріл у бік Часового Яру, тож бійцям доводиться швидесенько дати відповідь. Гармата випускає снаряди один за одним у бік ворога, прицільна стрільба приглушує будь-який наступ.
Бійці констатують, є влучання в 5 цілей, отже, якийсь час буде тихо на передовій. Будь-яку таку хвилину використовують піхотинці, аби відпочити. Саме на цих хлопцях і тримається перша лінія оборони Бахмута. У сирій землі тримали оборону міста два тижні поспіль. Настільки втомлені, що сплять покотом.
Дмитро пакує рюкзак, бо сьогодні – перший бойовий вихід під Бахмут. “Головне – це БК. Клейонка, шапка, серветки і гранати. В бруд лягать не дуже зручно, і якщо мороз, то клейонка, казали хлопці, ти розрізав її, одним вкрився, і більш-меньш якесь термо-тепло тримає”, – розповідає боєць, який нещодавно мобілізований.
Каже, з початком великої війни кілька разів його завертали з військкомату додому. Повістку принесла теща у день народження Дмитра. “Теща моя люба принесла повістку. Коли не прийшла повістка: “Як це так? Всім приходять, а мені нє”. Непорядок”, – розповідає з усмішкою захисник.
Тепер із начищеним автоматом Дмитро рветься в бій. Каже, і не лячно, що боронити доведеться найтяжчий напрям на лінії фронту, бо є заради кого. “Головне, щоб дома все було добре, а тут ми справимся, ми обіцяли дома, що ми їх, як гусей, звідси поженемо, гей-гей, і нікого тут не буде. Скоро будем дома. Ще трошки. Все буде Україна”, – переконує Дмитро.