Давні мікроби виходять назовні та змінюють клімат.
Давні мікроорганізми з товщі вічної мерзлоти можуть становити значно більшу загрозу для клімату, ніж вважалося раніше. Дослідники вперше відновили життєдіяльність мікробів, які перебували у замерзлому стані приблизно 40 тисяч років, і з’ясували: щойно лід тане, вони знову починають виробляти вуглекислий газ та інші парникові гази, інформує ЕКСПЕРТ.
За даними earth.com, група вчених вивчала керни ґрунту з наукового тунелю біля Фербенкса (Аляска). Зразки віком у десятки тисячоліть демонстрували швидке «пробудження» – всього за кілька місяців після розморожування мікроби переходили до активного метаболізму, вивільняючи CO₂. Результати відкриття оприлюднено в журналі Journal of Geophysical Research.
Дослідженням керував Трістан Керо з Каліфорнійського технологічного інституту. Його команда прагнула зрозуміти, як мікробні спільноти виживають у глибоких, позбавлених світла та кисню шарах мерзлоти, і як поводяться після потепління. Відомо, що північні ґрунти містять удвічі більше органічного вуглецю, ніж нині є у всій атмосфері планети, тому навіть часткове відтавання таких запасів може суттєво прискорити глобальне потепління.
Вічна мерзлота займає близько 85% території Аляски. Значна частина цього шару лежить на такій глибині, куди протягом тисячоліть не проникав ані кисень, ані вода. Через це глибинні мікробні екосистеми різко відрізняються від тих, що мешкають ближче до поверхні. У лабораторних умовах вчені утримували зразки шість місяців при температурі 4–12 °C та в середовищі без кисню. Керни були мічені важким воднем (дейтерієм), що дозволило відстежити появу нових клітинних структур. Вже через місяць фіксувалися перші ознаки «оживання», а через пів року – формування біоплівок та зменшення видового різноманіття: ознаки повноцінного запуску мікробної активності.
Науковці застерігають: Arctic стає теплішою, а теплий сезон щороку подовжується. Це дає змогу теплу проникати значно глибше, дозволяючи древнім мікробам пройти повільну фазу адаптації та вийти на пікову активність. Разом із киплячими органічними запасами, що відкриваються для них, це означає зростання викидів CO₂ і метану – і, відповідно, подальше прискорення потепління регіону. Хоч експеримент охопив лише один дослідницький тунель і кілька кернів, він робить важливий висновок: ключовим чинником ризику є не висока температура, а тривалість відлиги. Саме вона визначає, коли давні мікроорганізми переходять від пасивного стану до активної переробки органіки.
Вчені підкреслюють: майбутні польові дослідження, які паралельно фіксуватимуть глибину відтавання, обсяги газових викидів і біомаркери мікробної активності, допоможуть точніше прогнозувати зміни в Арктиці та планувати інфраструктуру в регіонах, де мерзлота стрімко втрачає стабільність.