Нові спостереження змушують учених переглянути те, що десятиліттями вважалося встановленим фактом: Сонячна система рухається через Всесвіт значно швидше, ніж допускає стандартна модель ΛCDM. Замість традиційних 370 км/с, отриманих із Диполя реліктового випромінювання, нові дані свідчать про швидкість близько 1,3 млн км/с — тобто майже в 3,7 раза більше за попередні оцінки. Про це пише toneto.
Перші уявлення про напрямок руху нашої системи з’явилися ще в 1969 році. Тоді космологи зафіксували доплерівське зміщення температури реліктового випромінювання — воно виявилося теплішим у напрямку сузір’я Лева. Саме це стало основою для розрахунків, покладених в основу сучасної космології.
Свіже дослідження, опубліковане в журналі Physical Review Letters, використовує зовсім інший метод. Команда вчених задіяла мережу радіотелескопів LOFAR разом із кількома іншими установками, щоб створити карту розподілу радіогалактик — об’єктів, які випромінюють надпотужні радіохвилі. Завдяки великій довжині хвилі такі галактики легко «просвічують» крізь міжгалактичний пил.
Ідея проста: якщо Сонячна система рухається через простір, то попереду її траєкторії має бути трохи більше радіогалактик, ніж позаду. Аналогію легко уявити — як у фантастичних фільмах, де зорі перед кораблем ніби «сходяться» в одну точку під час стрибка у гіперпростір. Хоч різниця в кількості галактик дуже мала (через повільність нашого руху у масштабах світла), сучасні інструменти вже дозволяють її вловити.
Дослідники також врахували інший фактор: доплерівське зміщення яскравості. Галактики по курсу руху повинні виглядати трішки яскравішими й «блакитнішими», а ті, що позаду — темнішими й «червонішими». Саме сумарний аналіз цих ефектів і показав аномально високу швидкість нашої системи.
Ці дані несподівано збіглися з попередніми вимірюваннями інфрачервоного випромінювання квазарів — хоча їх у Всесвіті замало, щоб робити на них остаточні висновки. Попри це, така узгодженість посилює впевненість у результатах LOFAR.
Якщо нові вимірювання підтвердяться, це означатиме, що ключове припущення ΛCDM про однорідність Всесвіту може бути хибним. Можливо, розподіл радіогалактик насправді нерівномірний, і нам просто «пощастило» опинитися в такому секторі. Але вчені оцінюють цю ймовірність як дуже низьку.
Зрештою, будь-яка швидкість у космології є відносною. Ми вимірюємо рух Сонячної системи не щодо іншої зірки чи галактики, а щодо реліктового випромінювання — «фотографії» Всесвіту віком 13,8 млрд років. І саме ця точка відліку тепер опинилася під питанням.