Вплив медитації на поведінку вчені досліджували за допомогою мишей, мозок яких штучно вводили у відповідний стан. Такі тварини демонстрували зниження тривожності і активно досліджували незнайоме оточення.
Цілий ряд експериментів з добровольцями показує, що медитація може надавати позитивний вплив на людину. Такі заняття знижують рівень кортизолу, гормону, який бере участь в розвитку стресових реакцій, а також стимулюють активність передньої поясної кори головного мозку – області, важливої для регуляції багатьох вищих функцій, включаючи емоції. Однак питання про те, які саме механізми забезпечують вплив медитації на мозок, залишається відкритим.
Цією проблемою займається відомий американський нейропсихолог Майкл Познер (Michael Posner) з колегами по університету Орегона. Раніше вченим вдалося показати, що медитація веде до збільшення обсягу білої речовини, підвищуючи кількість і міцність зв’язків між різними частинами мозку. Це збільшення особливо помітно в передній поясній корі (ППК), яка контролює активність мигдалеподібного тіла – основного генератора емоцій, перш за все – страху. Посилення впливу ППК на мигдалеподібне тіло може пояснювати загальне зниження тривожності при медитації.
Познер і його співавтори припустили, що стимулююча дія, яке медитація надає на білу речовину ППК, може бути пов’язано з тета-хвилями. Це особливі ритми коливань електричної активності мозку, які виникають в гіпокампі і реєструються в моменти, коли наша увага зосереджена на одній меті, а також під час медитації.
Щоб перевірити цю гіпотезу, вчені отримали ГМ-лінію лабораторних мишей, активністю нейронів ППК у яких можна управляти впливом лазерного випромінювання. Протягом 20 днів тварини отримували 30-хвилинну стимуляцію, а також проходили тести на тривожність. Для цього їх просто поміщали у вольєр, надаючи можливість сховатися в темному кутку або досліджувати відкритий освітлений простір. Чим нижче була тривожність, тим охочіше миша досліджувала потенційно небезпечну відкриту частину вольєра.
Експерименти показали, що миші, нейрони яких стимулювали лазером, при цьому імітуючи частоту і амплітуду тета-хвиль, демонстрували знижену тривожність. Вони освоювали незнайомий простір активніше, ніж тварини, яких стимулювали, імітуючи інші ритми мозку, або не стимулювали взагалі.
Познер і його колеги ще продовжують вивчати зміни білої речовини і обіцяють повідомити про результати пізніше. Варто додати, що вчені відмовляються спекулювати на тему про «духовні переживання» ГМ-мишей, на яких впливають лазером, наслідуючи медитативні тренування.