Багато користувачів інтернету в Україні безтурботно ставляться до захисту персональних даних, їх крадіжки та “витоків”. Експерт у сфері кібербезпеки, Костянтин Корсун, розповів на своїй сторінці у Facebook, чому важливо берегти особисту інформацію, особливо у воєнний час.
Він зауважив, що в соціальних мережах українці часто демонструють “хибні вірування” про кібербезпеку, які в підсумку можуть призвести до сумних наслідків. Наприклад, деякі кажуть, ніби їм нема чого приховувати, але при цьому навряд чи погодяться показати свої листування, паролі або пін-коди банківських карт. Костянтин Корсун наголосив: кожна людина має право на конфіденційність, і порушити його ніхто не може — навіть органи влади, окрім окремих випадків, як-от розслідування тяжких кримінальних злочинів. Це перше, що мають пам’ятати і знати всі користувачі мережі, на думку Костянтина.
Друге: не варто ставитися до витоків абияк. Заволодівши даними українців, зловмисники можуть підробляти документи, займатися фішингом, нечесною конкуренцією, дискредитацією, рейдерством, шантажувати, узаконити фейкові дані, вносити завідомо неправдиву інформацію про людей, чинити психологічний тиск і навіть шкодити фізично, тиснути на близьких, і цей список неповний.
“Персональні дані мають властивість застарівати, тому що в людей змінюються прізвища, адреси, сімейний або майновий стан тощо. Саме тому для зловмисників важливо тримати “злиту” базу в більш-менш актуальному стані, і що частіше відбуваються “зливи” — то краще для них”, — підкреслює експерт.
По-третє: помилковою є думка, що держава все знає про громадян. Як запевняє Костянтин Корсун, що органи влади знають далеко не все, і нещодавній закон про мобілізацію, що передбачає оновлення даних, є тому прикладом. Держава має знати лише той мінімум, який необхідний для надання громадянину якісних послуг, підкреслює фахівець.
По-четверте: прийнято вважати, що в цивілізованих країнах збір інформації про громадян — норма. Костянтин Корсун стверджує, що це не так, тому що в розвинених демократичних державах є чинне законодавство щодо захисту персональних даних і судова система, що забезпечує його виконання, а також безліч методів контролю.
“У країнах, де реально захищають персональні дані, існують незалежні інститути з дієвими важелями впливу у формі гігантських штрафів для порушників, зокрема порушників із держструктур”, — пояснює Костянтин.