Зазвичай люди вважають, що еволюція є досить повільним процесом, проте собаки, які живуть на Чорнобильській атомній електростанції, зазнали швидкої еволюції впродовж 40 років, які минули з моменту катастрофи, пише IFLScience.
У дослідженні вчені проаналізували зразки крові собак, які блукали на території електростанції, а також собак з прилеглих районів, та з’ясували, що ті, які жили ближче до місця катастрофи, мали відмінності в ДНК, що показують їхню генетичну відмінність від собак в інших регіонах світу.
“Я думаю, що найбільш вражаючим у цьому дослідженні є те, що ми ідентифікували популяції собак, які жили в тіні реактора, і ми можемо сказати, хто ці собаки, просто подивившись на їхній профіль ДНК”, – зазначила автор дослідження і генетик з Національного інституту досліджень геному людини при Національному інституті охорони здоров’я США Елейн Острандер.
У виданні підкреслили, що наразі незрозуміло, як саме ці генетичні відмінності впливають на здоров’я цих собак, проте вони є не єдиними видами, які еволюціонували після катастрофи.
“Нещодавні дослідження генетики вовків, що мешкають у цій місцевості, свідчать про те, що у них розвинувся захист від раку. Інше дослідження виявило, що деревні жаби, які живуть у зоні відчуження, набагато темніші, ніж ті, що живуть за її межами. Ця особлива адаптація, можливо, зменшила негативний вплив радіаційного опромінення, забезпечивши темношкірим жабам вищий рівень меланіну”, – вважають у матеріалі.
Попри те, що дослідження не пояснює, чому собаки Чорнобиля генетично відрізняються від своїх братів та сестер, які живуть в інших регіонах світу, існує декілька методів, як радіація може вплинути на популяції тварин.
“Однією з можливих причин, пояснених у дослідженні 2020 року, є те, що радіація може викликати мутації, які сприяють генетичним змінам, що передаються від батьків до дітей. Ще одне пояснення полягає в тому, що особини, нездатні впоратися з впливом радіоактивності, вимирають, залишаючи популяцію, яка краще пристосована до нового середовища. Це має протилежний ефект – зменшення генетичної мінливості”, – пояснили у виданні.
Зокрема у 2022 році вчені виміряли генетичну різноманітність виду водяних бліх, які живуть в озерах Чорнобильської зони, та виявили, що рівень генетичної різноманітності був вищим у тих водоймах, які отримали більший рівень радіації.
Таким чином науковці можуть припустити, що мутація була основною еволюційною силою, що вплинула на гени водного клопа. Водночас вчені зауважують, що дослідження було кореляційним, тому не дає доказів того, що саме мутація все змінила.
“Очевидно, що генетичні зміни, які спостерігаються у чорнобильських цуценят, демонструють напрочуд швидкі еволюційні процеси, які можуть відбуватися в популяціях, що зазнали впливу змін у навколишньому середовищі, і є ще багато чого, що потрібно розкрити”, – підсумували у IFLScience.