Шеф-кухар одного з наймодніших ресторанів Києва розповів, як тепер готує для українських захисників.
Колись він готував хінкалі у модному ресторані Києва, прикрашав страви мікрозеленню та збирав компліменти від вибагливих гостей. Тепер місце Дмитра у військовій їдальні Могилів-Подільського прикордонного загону, де панує наваристий борщ, запашні котлети та пухкі оладки, а простий обід не менш важливий, ніж гастровечеря в залі з білими скатертинами, повідомляє Держприкордонслужба.
Дмитро – родом з Могилів-Подільського, випускник Київського національного університету харчових технологій, фахівець своєї справи не лише за покликанням, а й за освітою. У 2019-2024 роках він працював у відомому мережевому ресторані грузинської кухні в Києві. Починав як су-шеф, згодом очолив кухню як шеф: з власною командою, новими рецептами та повною відповідальністю. Діма розробляв меню, організовував процеси, експериментував з подачею. Але після кількох років у столичному ритмі вирішив зупинитись і повернутись на Вінниччину. Війна змусила Дмитра поглянути на свою справу інакше.
«Мої батьки прикордонники. Я пішов іншим шляхом, але згодом зрозумів: служити можна по-різному. Кухня – це теж частина оборони, а коли твоя робота додає сил іншим – це надихає. Тепер я готую для тих, хто щоденно стоїть на охороні державного кордону і перед кожним обідом хвилююсь не менше, ніж перед відповідальною подачею в ресторані. Тут усе справжнє та без прикрас. І саме тому ще важливіше», – розповідає Дмитро.
Кожна його страва смачна, але найбільше прикордонники чекають на випічку. Кажуть, що вона у Дмитра особлива. У нього немає зірок Мішлен, але є дещо важливіше – це щире «дякую» після кожного обіду. Ми вдячні таким людям: тихим, професійним та щирим. Тим, хто щодня доводить, що найважливіше – людяність. Адже турбота теж може мати форму: іноді це тарілка щедрого борщу, який пахне домівкою.