В Україні через рік після закінчення воєнного стану припинять діючий механізм приватизацію житла. Ті українці, які живуть в неприватизованому житлі, збережуть лише право користування чи оренди.
Про це йдеться в ухваленому Законі про основні засади житлової політики. Як йдеться в роз’ясненні Центру правового захисту, коли закон набуде чинності, мешканці перетворяться на орендарів без права розпоряджатися своїм помешканням. Уже приватизоване житло, звісно, ніхто не відбиратиме, але неприватизоване може назавжди залишитися “чужим” майном для тих, хто фактично там живе.
Новий закон передбачає такі норми:
Раніше багато хто оминав цю норму, просто приватизуючи службове житло собі у власність, але тепер такої можливості не буде.
Якщо ви проживали у відомчій чи комунальній квартирі багато років, але не оформили її приватизацію – після набрання законом чинності зробити це вже не вийде. Квартира так і залишиться у власності міста або держави. Ви зможете й далі в ній жити, але на правах орендаря, а не власника.
Скоріш за все, мешканцям неприватизованих помешкань запропонують переукласти договори найму житла за новими правилами. Можливо, це буде соціальний найм (якщо сім’я підпадає під критерії малозабезпеченості) – тоді плата за користування буде пільговою, залежно від доходів.
Якщо сім’я виїде або не буде належно утримувати квартиру, договір найму можуть розірвати. За новим законом передбачено чіткі підстави для виселення наймачів: наприклад, систематична несплата, руйнування житла, використання його не за призначенням та ін. (лише за рішенням суду).
Прямо про виселення українців із неприватизованих квартир у законі не йдеться, проте експерти попереджають, що опосередковано така загроза існує. Фраза “перерозподіл житлового фонду” означає, що влада инвентаризує всі державні квартири і може розпорядитися ними на свій розсуд.
Зазначимо, закон фактично скасовує радянський Житловий кодекс 1983 року та Закон “Про приватизацію державного житлового фонду” 1992 року. Вперше на законодавчому рівні вводяться поняття соціального житла (для найму малозабезпеченими громадянами) та службового житла (надається працівникам на час роботи).