За наказом радянської окупаційної влади це село довелося залишити тисячам людей. Причім без надії повернутися бодай коли-небудь.
Мовиться, звісно, про Бакоту у Хмельницькій області. І з посиланням на UkrainaIncognita розповідаємо про це докладніше.
Сьогодні це місце називають українською Атлантидою, і щорічно сюди приїжджають тисячі туристів та паломників з усієї України. Ви точно про нього чули – це знамените затоплене село Бакота на Хмельниччині. Як же воно з’явилося?
Історія Бакоти загалом давня та цікава. Її вперше згадують у літописах під 1240 роком як найбільший адміністративний центр Дністровського Пониззя. У XIII столітті це було помітне місто з населенням близько 2,5 тисячі людей на приблизно 10 гектарах.
Упродовж різних діб село належало до Галицько-Волинського князівства, потім до Великого князівства Литовського, а ще пережило набіги татар та турків, але щоразу відроджувалося. Та в той стан, у якому воно зараз, завела село радянська влада.
У 1970-х роках радянці планували будівництво Новодністровської ГЕС. Жителям дали кілька років, щоб ті покинули рідні домівки. Люди власноруч руйнували свої хати та вирубували сади, щоб отримати від “доброї” держави компенсації. А потім своїм коштом шукали новий дім.
24 жовтня 1981 року почалося затоплення території, і це тривало до липня 1987, коли водосховище досягло сучасного рівня. Під водою зникла не одна Бакота, а цілих кілька десятків населених пунктів уздовж Дністра.
Парадоксально, але саме трагедія затоплення перетворила Бакоту на туристичний магніт. Неповторні краєвиди та містичність околиць створили ауру “місця сили”. А ще десь у 2000-х роках сюди почали приїжджати паломники та любителі нетипового відпочинку.
Бакота – затоплене село і монастир XI століття: дивіться відео marichkatravel
Нині Бакота – це 1590 гектарів Бакотської затоки на Дністрі з кам’янистими берегами та теплим м’яким мікрокліматом. Територія Бакоти є частиною чи не найбільшого в Європі Національного природного парку “Подільські Товтри”.
Туристів сюди приваблюють фантастичні краєвиди, заходи сонця і пляжі. А ще залишки Бакотського скельного монастиря на Білій горі – культурного та духовного центру, який існував з XI століття.
За легендами, печери тут були ще у 2000 році до нашої ери як язичницьке святилище. До 1996 року тут збереглися усипальниці з давніми розписами та фресками, але обвал зруйнував більшість, як зазначили на discover.ua.
Біля монастиря б’ють три джерела з кришталево чистою водою, насиченою корисними мікроелементами. Вона прохолодна і смачна навіть у спеку. А дорога до джерел прикрашена стрічками та іконами від сотень відвідувачів.