В Україні все більш запеклі дискусії про відповідальність чоловіків, які свідомо ухилилися від мобілізації. Ветеран війни та правозахисник Масі Найєм поділився своєю думкою про довгострокові наслідки таких рішень після закінчення війни.
На його думку, ті, хто ухилився від служби, навряд чи зіткнуться із найсуворішим покаранням у вигляді юридичних заходів чи громадського засудження. Натомість, найважчий тягар ляже на них зсередини.
Навіть залишаючись формально інтегрованими у суспільство, вони можуть відчувати постійне почуття моральної неповноцінності та емоційної ізоляції. Найєм вважає, що цей внутрішній конфлікт переслідуватиме їх усе життя.
Він зазначив, що життя з фізичними травмами, отриманими в бою, може бути менш болючим, ніж усвідомлення того, що у людини була можливість захистити країну, але вона віддала перевагу особистій безпеці. За його словами, почуття втраченої відповідальності стає постійним психологічним тягарем.
Найєм також торкнувся поширених аргументів, які використовуються для виправдання ухилення від служби, зокрема, твердження про те, що тягар бойових дій має нести політична еліта. Він вважає такі заяви формою самообману, оскільки багато хто, хто їх повторює, сам у них не вірить. Залишившись одні, без публічних гасел чи підтримки оточуючих, ці люди часто стикаються зі страхом, дискомфортом та невисловленим соромом.
Він також наголосив, що, незважаючи на надзвичайну хоробрість, виявлену жінками на передовій, війна залишається відповідальністю, яку суспільство традиційно покладає на чоловіків. Ті, хто залишився осторонь, стверджують він, мають найбільші труднощі з поясненням свого вибору в подальшому житті.
Одна з найболючіших проблем може виникнути у їхніх сім’ях — особливо коли їм ставлять запитання діти про їхню роль під час війни. Це невирішене питання, на його думку, може залишитися емоційною раною, яка ніколи повністю не загоїться.