З Землею можуть зіткнутися тисячі міжзоряних об’єктів.
У безмежному просторі Галактики тисячі міжзоряних тіл постійно перетинають наш Сонячний дім. Деякі з них пролітають непомітно, а інші можуть нести потенційну загрозу. Нові розрахунки показали: найризикованішими виявляються повільні об’єкти, що рухаються з окремих регіонів Чумацького Шляху, інформує ЕКСПЕРТ.
Протягом 4,6 мільярда років існування Земля могла пережити безліч космічних зіткнень. Такі тіла, як загадковий ‘Оумуамуа чи комета 2I/Борисов, лише нагадують про те, що наш світ неодноразово опинявся на шляху міжзоряних мандрівників. Нове моделювання підтверджує: ці об’єкти можуть стати справжніми «ударниками», здатними вплинути на планету.
Науці поки що відомо лише три міжзоряні гості, які досягли внутрішніх меж Сонячної системи. Першим став ‘Оумуамуа, помічений у 2017 році. Через два роки з’явилася комета 2I/Борисов, а тепер до Сонця наближається 3I/Atlas, поступово нагріваючись під його променями. Імовірно, протягом мільярдів років через Сонячну систему проходили тисячі подібних тіл. Деякі з них могли навіть залишити сліди на поверхні Землі – наприклад, сформувавши структуру Вредефорт, один із найдавніших кратерів планети. Хоча сьогодні Сонячна система значно стабільніша, ніж у минулому, загроза нових зіткнень не зникла.
У центрі уваги нового дослідження – поведінка міжзоряних тіл, що потенційно можуть перетнути земну орбіту. Моделювання охопило близько десяти мільярдів синтетичних об’єктів, серед яких було виявлено приблизно десять тисяч можливих «ударників». Аналіз показав, що більшість із них прибувають із напрямку сонячного апексу та галактичної площини – тобто з боку, у який рухається Сонце крізь Галактику. Виявилося, що найнебезпечніші тіла рухаються повільніше, ніж більшість міжзоряних об’єктів. Саме через це гравітація Сонця легше змінює їхні траєкторії, спрямовуючи ближче до Землі.
Навіть пори року можуть впливати на ризик: навесні планета рухається назустріч космічному потоку, тож імовірність зустрічі з швидкими ISO зростає. Взимку ж частіше трапляються повільні, але потенційно небезпечні «гості». Найвищий ризик – у регіонах навколо екватора та Північної півкулі, де мешкає більшість людства. Розрахунки базувалися переважно на даних про M-зір – червоних карликів, найпоширеніших у нашій Галактиці. Проте дослідники визнають: інші сценарії кінематики можуть дещо змінити картину, хоча основні тенденції залишаться подібними.
Попри те, що робота не визначає точну кількість можливих зіткнень, її результати мають велике значення для майбутніх спостережень. Нові телескопи, зокрема обсерваторія Віри Рубін, допоможуть відстежувати міжзоряні об’єкти ще до того, як вони наблизяться до Землі. Дослідники лише починають розкривати таємниці цих загадкових мандрівників. Їхні орбіти, напрямки руху та швидкості – ключ до розуміння того, звідки приходить потенційна небезпека і як людство може її передбачити.