Новий проєкт у Амазонському басейні може привести до втрати цінних природних екосистем.
На річці Токантінс, серед скель і порогів усе своє життя рибалить Велтон де Франса. Як і його батько, він виріс серед цих вод, у самому серці одного з найбільших притоків Амазонки, інформують Економічні новини.
Рибалки, які живуть у громаді Ілья-да-Прая-Алта, кажуть, що річка – це їхнє життя. Вони ловлять рибу, везуть дітей до школи, перетинають річку, щоб зібрати кокоси бабасу. «Ми не можемо жити без човнів. Ми живемо з риби», – каже Франса. Втім, як передає Reuters, на Токантінсі готуються масштабні зміни. Влада дала дозвіл на проект, згідно якого планується розчистити понад тридцять кілометрів кам’янистих порогів. Мета – створити водний шлях для барж, що перевозитимуть сою та кукурудзу з внутрішніх регіонів країни до портів Амазонського басейну. Це може перетворити тихий відрізок річки на транспортну артерію, подібну до Міссісіпі, і зміцнити позиції Бразилії як зернового гіганта світу.
Однак не всі в захваті. Федеральні прокурори намагаються призупинити проєкт вартістю 7,3 мільярда доларів, наголошуючи на ризиках для місцевих громад та довкілля. Біологи попереджають, що під час реалізації проекту можуть зникнути рідкісні пороги, де розмножуються черепахи, харчуються річкові дельфіни та живуть зникаючі види риб. Екологи з музею Еміліу Гоелді попереджають: навіть із заходами безпеки наслідки можуть бути незворотними.
Однак губернатор штату Пара Гелдер Барбалью переконаний, що економічний розвиток і захист природи можна поєднати. «Ми можемо зберегти довкілля і водночас зробити перевезення дешевшими та чистішими», – заявив він.
За прогнозами, після запуску Арегуая-Токантінської водної магістралі щороку нею зможуть перевозити до двадцяти мільйонів тонн сої та кукурудзи. Це скоротить потребу в далеких перевезеннях вантажівками, а отже – і викиди. Та екологи застерігають: менше вихлопних газів не означає менше шкоди. Зростання перевезень може стимулювати подальше вирубування Амазонії, адже нові транспортні шляхи відкривають доступ до земель для аграріїв.
Особливо швидко фронт сільського господарства розширюється в регіоні Матопіба, поблизу річок Арагуая і Токантінс. Там уже сьогодні фермери захоплюють ліси, а жінки з навколишніх сіл втрачають місця збору кокосів бабасу, з яких роблять олію та борошно. «Якщо відкриють цей водний шлях, ми не зможемо збирати кокоси», – каже Марія де Соуза. «Для фермерів бабасу – це бур’ян, а для нас – життя».
Дослідження аналітичного центру Climate Policy Initiative показують, що навіть «зелені» інвестиції у транспорт – залізниці чи водні шляхи – можуть призвести до непрямих викидів, бо стимулюють розширення ферм і вирубку лісів. Поки в Бразилії готуються до обговорень на кліматичному саміті ООН у Белені, громади вздовж Токантінсу живуть у тривозі. «Ми втратимо місце на річці. Його займуть баржі з рудою та зерном», – каже місцевий лідер Адемар де Соуза. «Ми просто не знаємо, що нас чекає далі», – наголосив де Соуза.