На тлі зростаючих дискусій щодо посилення мобілізації в Україні експерти закликають до більш системного та збалансованого підходу до комплектування Збройних Сил.
Це питання нещодавно було порушено після того, як Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наголосив на необхідності постійного поповнення бойових частин.
Політолог та керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній вважає, що мобілізацію слід розглядати як частину ширшої реформи військового кадрового забезпечення.
За його оцінкою, менший демографічний потенціал України порівняно з Росією не ставить країну автоматично у невигідне становище за умови більш ефективного використання людських ресурсів та підтримки всеосяжних реформ.
На думку Донія, ключову роль ефективної мобілізації відіграє громадська мотивація. Він нагадує, що на початку повномасштабного вторгнення багато українців добровільно йшли до армії, керовані сильним почуттям відповідальності за країну та її демократичне майбутнє. Однак згодом цей рівень залучення знизився.
Експерт стверджує, що для відновлення довіри та мотивації необхідне повернення до демократичних процесів, включаючи політичну конкуренцію та скорочення довгострокових обмежень цивільних прав. На його думку, затяжна війна не повинна виправдовувати безстрокового припинення демократичних механізмів.
Іншим важливим фактором, за словами Донія, є внутрішня військова реформа. Хоча загальна чисельність збройних сил України залишається порівнянною з рівнем 2022 року, нестача особового складу є найгострішою на передовій.
Він пояснює цей дисбаланс частково зростанням адміністративних та допоміжних структур усередині армії, що обмежує кількість військовослужбовців, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. На його думку, деякі існуючі підрозділи можна було б реорганізувати або перенаправити на зміцнення передового потенціалу, але такі кроки поки що не були повністю реалізовані.
Експерт наголошує, що успіх мобілізації залежить не тільки від збільшення кількості призовників, а й від прозорих правил, передбачуваних графіків ротації, належної мотивації та раціонального використання особового складу. Без цих елементів жорсткіші мобілізаційні заходи можуть принести очікуваних результатів.
Насамкінець Олесь Доній зазначає, що Україна має потенціал для зміцнення своєї оборони навіть в умовах демографічних обмежень. Однак для досягнення цієї мети необхідні скоординовані політичні, організаційні та соціальні рішення, спрямовані на підвищення довіри населення та посилення загальної ефективності військової системи.