Ця історія трапилася днями на Закарпатті зі звичайним мешканцем Дніпропетровщини, що приїхав до Карпат з товаришем із намірами пройти пішим туристичним маршрутом. Щойно він зійшов з потяга, в плани втрутився місцевий ТЦК: чоловіка затримали через те, що він, нібито, знаходився у розшуку. Через дві доби він вже їхав у якості новобранця до учбової частини ЗСУ. Але справжнім відкриттям є методи роботи місцевих ТЦК: щоб “довести” провину чоловіка, його… навмисне підвезли до найближчого кордону, аби затримати в якості ухилянта.
Як розповів Інформатору Андрій Козюра, будучи людиною активною та ентузіастом піших прогулянок, він вирішив, щойно сніг у горах зійде настільки, щоб можна було ходити стежками, вирушити на ранню весняну прогулянку. 23 березня о 08:00 ранку він зійшов з потягу у закарпатському Воловці і сів до маршрутки, щоб поїхати до села Ізки неподалік. Аж тоді помітив, що до транспорту прямують декілька співробітників ТЦК.
“До мене підійшли четверо, почали розмовляти: одразу дуже агресивно, з криками, настійливо вимагаючи документи. Викликали наряд поліції – і я показав їм свої папери. Тут раптом виявилося, що я у розшуку в якогось із ТЦК”, – розповідає Андрій Козюра.
Затриманого разом з його товаришем, якого теж схопили та закували у кайданки, доправили до місцевого відділку поліції. Там склали протокол про затримання за ст.210 (порушення військовозобов’язаним правил військового обліку, штраф від 510 до 850 грн). Для його товариша історія закінчилася саме там: він не значився у базах та відмовлявся підписувати будь-які документи. Але щойно випустили Козюру, знову підійшли працівники ТЦК.
“Щойно я вийшов за двері – скрутили, вирвали з рук телефона, заштовхали до автівки. Доправили до Воловецького ТЦК. Там я спілкувався з якимись незрозумілими для мене людьми – пропонували щось підписати, але я відмовився. За три години мене знову заштовхали до авта – старенького Mitsubishi Pajero – і відвезли до Мукачева”, – веде далі Андрій Козюра.
У районному ТЦК його зустрів співробітник на ім’я Антон. Знову запропонував підписувати документи, сфотографував. Після цього Козюру візвезли до лікарні, зробити флюорографію. Чоловік каже: весь час поряд із ним знаходилися двоє військових, чатували, “наче за злочинцем”. Після двогодинних вмовлянь та погроз, зрозумівши, що їхній “підопічний” не збирається проходити процедуру, військові всадовили його до авта і повезли назад до ТЦК. Тут і починається найцікавіше.
“Прийшов той самий Антон, сказав: мовляв, про тебе подзвонили, сказали, треба випускати. Ми тут усі приносимо вибачення, зараз тебе підвеземо у зворотному напрямку – я тоді не зрозумів, що відбувається: думаю, що це в них вже заготовлена “схема” з імпровізацією”, – каже чоловік.
За слова Козюри, його знову всадовили у авто, цього разу – цивільний седан “Audi” на червоних європейських номерних знаках. Півгодини кудись везли (надворі було вже темно), після чого Антон з кимось коротко поговорив телефоном, для чого чомусь виходив з автомобіля. Тоді знову зупинився, відкрив Андрієві двері і вказав напрямок – мовляв, іди, там кав’ярня.
“Я зробив 5-6 кроків, спробував увімкнути телефона і побачив, що він повністю “обнулений” – немає сім-карт, пам’ять стерта. Зрозумів: таким чином у ТЦК видалили небажані відео спілкування із власними співробітниками – а в мене саме був такий запис. А тоді до мене підбігли два “козака” у цивільному, схопили і стали розпитувати: хто я, звідки, навіщо”, – каже Андрій Козюра.
Виявилося, що обидва – перевдягнуті співробітники Держприкордонслужби. Чоловік припускає, що саме з ними вів діалог “Антон” з Мукачівського ТЦК – тобто, він просто передав його з рук в руки прикордонникам. Та важливо, де саме це відбулося: обидва одразу ж пояснили Андрієві, що його затримано у 800 метрах від державного кордону. Саме туди його підвезли співробітники ТЦК – щоб він вже напевно не зміг відкараскатись від уявних “злочинів проти системи”.
“Десь за 10 хвилин з лісу вийшли інші п’ять чи шість прикордонників. Мене сфотографували, зробили фото, вдягнувши жилета: я стою із обличчям долі, поряд собака – типове фото “ухилянта” зі зведення Держприкордонслужби. А тоді забрали до камери, де протримали до ранку”, – розповів Андрій.
Пригоди тривали загалом ще понад добу: поліція знову затримала чоловіка і разом з іншими такими ж затриманими доправила до Ужгорода – там, у колишньому Центрі занятості, знаходиться чи не найбільший ТЦК СП регіону. Андрій Козюра відмовлявся підписувати будь-які папери, стверджуючи, що не порушував законів, а є звичайним громадянином, якого тримають проти його волі.
Особливого ефекту це, треба зазначити, не дало – його просто помістили до інших затриманих, виписали “чистенькі” військово-облікові документи та розпорядження про мобілізацію до лав Збройних сил – ймовірно, порушивши при цьому законодавство, адже чоловік знаходився за межами свого регіону. Буквально силоміць, як каже Андрій, змусили пройти пройти військово-лікарську комісію, та за півдоби без будь-яких пояснень відправили до Рівненської області, де знаходиться його навчальна частина.
“Паспорт мені віддали, вже перед тим, як підписувати військовий квиток. Я його бачив півсекунди – там вже все було готово, розписане, “запаковане”. А у голові – фраза, яку мені сказав один зі співробітників Ужгородського ТЦК: “ми змушені діяти трошки незаконно, щоб до нас русня не прийшла”, – розповів Козюра Інформатору.
Ми звернулися до Ужгородського ТЦК за коментарем з приводу історії, що трапилась із мобілізованим там мешканцем Дніпропетровщини. На момент публікації зв’язатися з очільником місцевого ТЦК і СП Ігорем Тищуком нам не вдалося. А на гарячій лінії місцевого ТЦК нам сказали, що “утримуються від офіційних коментарів”.
“Надсилайте запит до прес-служби, і ми надамо вам офіційну відповідь”, – зазначив співробітник ТЦК і СП Ужгорода.