В Україні сьогодні відзначають День державного прапора, який став символом боротьби за волю.
В Україні 23 серпня відзначають День державного прапора. Головний національний символ супроводжував українців на шляху до незалежності попри всі заборони. І сьогодні синьо-жовтий стяг уособлює боротьбу за свободу – на шевронах воїнів, надійно схований в окупації, піднятий над звільненими містами, інформує РБК-Україна.
Коли з’явився український стяг та чому він синьо-жовтий. У 1992 році Верховна рада затвердила, що державним прапором України є прямокутне полотно, що складається з двох смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору. Проте використовувати національну символіку в такому вигляді почали задовго до цього.
Синьо-жовтий був офіційним прапором українців за часів національно-визвольного руху на початку XX століття (УНР, ЗУНР, Гетьманат). У 1918-му він супроводжував військових Дієвої Армії УНР, Української Галицької Армії, кораблі Чорноморського флоту УНР. У 1939-му синьо-жовтий був прапором Карпатської України.
А вперше український прапор з’явився над Львівською ратушею у 1848 році. Під час подій національного відродження на Галичині (“Весни народів”) було ухвалено національний символ. За основу було взято середньовічний герб Галицько-Волинського князівства – золотий лев на блакитному тлі. Однак через складність виготовлення орнаменту розповсюдження набули простіші стяги з двох зшитих горизонтальних смуг тканини синього та жовтого кольорів.
Послідовність барв довго була предметом дискусій, адже в деяких історичних відомостях говориться про жовто-блакитний, а не синьо-жовтий колір прапора. На фотокартках початку минулого століття також видно, що верхня частина полотнища світла, але це пояснювалося технологією фотографії тих часів (при проявці плівки темні місця виходили світлими).
Офіційне підтвердження синьо-жовтої послідовності можна знайти в постанові 1918 року про український військово-морський прапор УНР. На користь саме синьо-жовтого порядку говорить і тлумачення барв: синя символізує блакитне небо, а жовта – золоті поля пшениці.
Символ нації під забороною. Після встановлення радянської влади на території України національний прапор був під забороною. Його використання загрожувало в’язницею. КДБ пильно стежило за подібними “антирадянськими” проявами, але це не зупиняло патріотів.
Стяги вивішували у багатьох містах по всій країні:
За це “правопорушення” на 2 роки ув’язнення засудили Віктора Куксу, а його друга Георгія Москаленка на 3 роки відправили до таборів суворого режиму.
В останній рік існування СРСР, попри заборону, український прапор все частіше з’являвся на вулицях Дрогобича, Львова, Івано-Франківська, Житомира, Києва. У липні 1991 національний стяг замайорів у Святогірську (Донеччина) над Сіверським Дінцем. У Дніпрі прапор встановили біля театру ім. Шевченка та організували його цілодобову охорону, проте через кілька тижнів міліція розігнала активістів та знищила полотно.
Саме на честь подій 23 серпня було встановлено свято – День державного прапора України.
Український прапор на війні. Після початку російського вторгнення в Україну національний стяг набув особливого значення. На бойових позиціях, на броні військових та техніці він є символом боротьби за свободу країни. У 2014 році підчас оборони Донецького аеропорту українські “кіборги” раз за разом вивішували прапор над будівлями. Український стяг першим повертався на звільнені території під час АТО/ООС та повномасштабної війни.
У ході контрнаступу на Харківщині у 2022 році ЗСУ повернули стяг у сотні населених пунктів, а інколи це робили й місцеві жителі. Наприклад, у Козачій Лопані після деокупації староста випередила військових та поїхала на велосипеді вивісити український прапор біля будівлі сільради. У Циркунах люди раділи синьо-жовтому, бо його поява означала, що нарешті на вулицю можна виходити без страху. “Стільки було радості! Сусідка каже: “Давай підійдемо до клубу, там прапор висить”, – розповідала жителька Циркунів “Суспільному”.
У селище Рубіжне Вовчанського району Харківщини військові зайшли вночі, а зранку повісили над сільрадою відпрасований стяг. При цьому під час окупації місцеві мешканці неодноразово зривали російський триколор над будівлею, через що окупантам довелося ставити розтяжки. Українці ризикували власним життям, коли збиралися із прапорами на мітинги у захоплених містах чи просто зберігали їх удома.
Протести з українськими прапорами проходили в окупованих Куп’янську, Старобільську, Енергодарі, Мелітополі, Бердянську, Каховці та інших містах. Понад місяць люди виходили на мітинги у захопленому Херсоні попри те, що росіяни влаштовували жорстокі розгони зі стрільбою. А після звільнення херсонці зустрічали ЗСУ з прапорами, які ховали від обшуків. “У робу, в пакет, а потім під холодильник десь в підвал”, – розповідала жителька Херсона про те, як зберігала прапор.
На Харківщині українець сховав стяг у банку та закопав у городі, а після звільнення села звернувся до військових тероборони з проханням викопати її. Бійці виконали це завдання та підписали прапор, щоб потім повернути власнику.