Люди масово залишають власні домівки.
Зараз мешканці Донеччини масово покидають свої домівки, адже російські окупаційні війська активно наступають на їхні міста і села. Дехто з них, евакуйовуючись до більш безпечного міста, залишають вдома домашніх тварин.
Про це у своєму Facebook написала радниця Міністра захисту довкілля Лала Тарапакіна.
“Зараз ворог стоїть за 10 км до Покровська – нашої тилової донбаської столиці. Селидове ще пару місяців тому було відносно цілим, а сьогодні складно знайти цілим хоча б під’їзд. Новогродівка тримається ледь-ледь. Ми всі розуміємо, що далі. Люди масово покидають свої домівки, і добре – якщо є куди”, – йдеться у її дописі.
Радниця очільника Міндовкілля пише, багато людей “поховані на власних городах та в абрикосових садках”, а “земля просякнута курагою та кров’ю”. Тим часом “заявки на вивезення тварин – “заберіть куди-небудь” множаться в агресивній геометричній прогресії”.
Тарапакіна разом з різними та іноземними українськими організація перебуває на Донеччині, де зокрема, виконує місії з порятунку тварин. З її слів, на Донбасі “зараз змінилося все”. Тепер перед кожним заїздом на евакуацію в “гостру зону” – потрібно актуалізувати дані не з ранку на день, а – на кожну годину.
“Ще позавчора ми забирали тварин в зачиненому будинку в Миколаївці. Встигли буквально на день. Вчора наша точка в Орлівці під Новогродівкою була у 800 метрах від позицій росіян, але за пару годин вона була вже окупована”, – написала вона.
За її словами, багато тварин залишають. Адже “до більшості еваків не беруть з тваринами, до переважної більшості житла не беруть з тваринами”. Крім того, багато домашніх улюбленців мають літні та самотні люди – “майже приречені і самі, і з тваринами, у них немає рішення для всієї своєї зграї”. Тому часто волонтери знаходять тварин на ланцюгах, зачинених у будинках, а інколи – вже мертвими.
Лала розповіла про літнє подружжя, яке дивом виїхали Нью-Йорка разом зі своєю старенькою вівчаркою. Втім, за кермом діду стало погано і він просто став на трасі: “Два пакета речей, собачий корм. Вони не мали куди подітися, ніхто не хотів брати їх з собакою”.
“Єдине, чого достатньо в прифронтових регіонах – це гуманітарки. В деяких селах люди можуть жити на свої запаси рік. Не вистачає рішень та уваги. Системних рішень – що робити, куди бігти, коли грошей немає. Уваги – визнавати суспільством, що люди гинуть і там. Кожного дня кількість тих, хто гине на Донбасі, перевищує кількість загиблих в “Охматдиті”, – наголошує Лала Тарапакіна.
Активістка заявляє, що варто шукати “системні рішення для “незручних родин”, адже евакуація родин з тваринами – це величезна проблема, яка “не вирішується системно жодним великим фондом, жодною державною інституцією”. Вирішують її “різні небагатокількісні волонтери”.