Тюленів в Антарктиці живе величезна кількість видів. Цього разу полярники розповіли про тварин, які можуть "зібрати в гарем до 100 самиць" та й про тих, кого майже неможливо зустріти.
Про це повідомляє РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на Facebook-сторінку Національного антарктичного наукового центру.
За словами фахівців, це чемпіон серед антарктичних тюленів за розміром тіла, глибиною пірнання та “чисельністю гарему”.
Дорослі слони можуть сягати 6 метрів у довжину та набирати вагу до 5 тонн. Через такий розмір, огрядну форму тіла та “хобот” у самців (шкіряний мішок на носі) вони й отримали свою назву.
За здобиччю пірнають на глибину 400-1000 метрів, але можуть занурюватись і на 2400 метрів. Там полюють на кальмарів та риб, вистежуючи їх своїми велетенськими чорними очима.
Самці вироблять багато тестостерону й можуть збирати в гарем до 100 самиць, за яких часто б’ються між собою. Однак, так буває не у всіх.
Полярники зазначили, що біля станції “Академік Вернадський” морські слони – не часті гості.
Однак, одного разу до полярників самиця прийшла на причал і задрімала в човні.
Це найменш досліджений тюлень Антарктики, про якого відомо дуже мало.
1980-х цей вид вважався чи не єдиним, що вимирав з природних причин. Однак, потім виявилось, що з ним все гаразд, він просто живе у важкодоступних для людей районах.
Такого тюленя востаннє бачили у 2020 році за 200 км на Південь від української станції.
Тюлень росса (фото: facebook.com/AntarcticCenter)
Єдиний представних вухатих або “несправжніх” тюленів. Такі тюлені найлегше та найшвидше з усіх пересуваються суходолом, тому проводять там багато часу.
Вони полюбляють кам’янисті рівні ділянки. Вміють залазити досить високо, тому на них можна натрапити навіть серед скель.
Морські котики дуже грайливі та емоційні. Мають специфічний різкий запах, який використовують, щоб розпізнати один одного.
Полюють переважно вночі. У районі станції “Академік Вернадський” припливають наприкінці антарктичного літа, а взимку мігрують до Субантарктики.