У селі Пархомівка Володарського району Київської області знаходиться дивовижний пам'ятник архітектури - діючий Храм Покрови Пресвятої Богородиці.
Церква Покрови Божої Матері з боковим вівтарем Святого Віктора була побудована в 1903-1907 рр. згідно з заповітом Віктора Федоровича Голубєва. Він відомий як талановитий інженер, промисловець, меценат, колекціонер. Саме Голубєв став засновником одного з найбільших підприємств України – металургійного заводу в Дніпропетровській області.
До революції йому належали землі великого села Пархомівка. Пархомівські землі Голубєв перетворив на зразкове господарство зі статусом “заповідного”.У Пархомівці вирощували рідкісні плодові дерева, збирали найкращий врожай зернових і овочевих культур, виводили породистих і робочих коней. Сім’я Голубєвих не шкодувала грошей на розвиток села. Для селян були побудовані дві школи, лікарня, амбулаторія з акушерським відділенням, читальня, чайна, в якій встановили грамофон, де сільські мешканці слухали оперні і театральні п’єси. Господарство в Пархомівці велося з урахуванням всіх прогресивних досягнень агрономії.
Віктор Голубєв не дожив до початку будівництва – він помер в 1903 році в Римі, заповідаючи поховати себе в Пархомівці. Його волю виконали – поховали в каплиці Святого Віктора, яка є частиною Храму. У 1994 році в селі Пархомівка поставили пам’ятник духовному натхненнику створення церкви Віктору Голубєву.
Ідею будівництва церкви реалізували сини Віктора Федоровича – Віктор і Лев. Спорудження церкви замовили молодому архітектору В.А.Покровскому. Церква знаменита мозаїчними панно, виконаними за ескізами, розробленими відомим художником, мандрівником і містиком – Миколою Костянтиновичем Реріхом. Микола Реріх, що був хорошим знайомим Голубєва і Покровського, розробив 12 ескізів мозаїк та зовнішнього декору храму. Але втілені в життя були тільки дві мозаїки: “Покров Богоматері” і “Спас Нерукотворний”. Смальту для них виготовив один з кращих майстрів того часу В.А.Фролов. Мозаїки і нині прикрашають храм в Пархомівці.
Оригінальний архітектурний стиль за проектом В.А. Покровського відрізняється від класичних православних церковних канонів. Творці спробували об’єднати в одному об’єкті кілька релігійних принципів та напрямків будівництва. В архітектурі церкви гармонійно переплелися православні, східні і західні мотиви. Вона настільки незвичайна, що духовенство два роки не вирішувалося освячувати її через невідповідність церковним канонам.
Храм прикрашений зображеннями вогню, молота, стріл, пророслого зерна, змій, виноградної лози, півня і давньослов’янським символом Коловрат – символом вічного руху життя. Кожен елемент – підлога, сходи, боярські лавки – прикрашені старовинною слов’янською символікою. В церкві для зручності навіть були встановлені лави, що було нечуваним порушенням. Зрештою, незвичайний храм був урочисто освячений в 1907 році митрополитом Київським і Галицьким Флавіаном.
Для будівництва церкви Володимир Покровський впровадив нові конструктивні рішення та оздоблювальні матеріали – мармур, граніт, ковану сталь, дерево, кераміку і залізобетон, який тоді почали активно використовувати в будівництві.
Храм займає одне з перших місць в Європі за якістю акустики. Пояснюється це тим, що при будівництві в стіни помістили особливі керамічні посудини-голосники – такі технології відомі в давньоруській архітектурі ще з Х століття і прийшли в Київську Русь, найімовірніше, з Візантії.
Над головним входом розташована унікальна мозаїка «Покров Пресвятої Богородиці». Над ганком притвору Святого Віктора – панно «Спас Нерукотворний з вибраними святими»: перед образом Спаса стоять на колінах чотири фігури – Богородиця і апостол Іоанн Богослов справа, сотник Лонгин каппадокійський і Марія Магдалина – зліва. В правому куті видно підпис «Нік. Реріх».
Мозаїки за ескізами Миколи Костянтиновича Реріха збереглися всього в двох місцях в Україні: в Пархомівці і в Троїцькому соборі Почаївської Лаври (Тернопільська область) – мозаїка «Спас і князі Святі».
Мозаїки на стінах храму в Пархомівці мають особливість змінювати колір залежно від кута падіння сонячного світла, оскільки династія Фролових, в майстерні яких набиралися мозаїки за ескізами Миколи Реріха, використовували поєднання класичних технологій Київської Русі зі «зворотним» або «венеціанським» методом – мозаїки складалися в дзеркальному відображенні на тимчасовій підставі і перевозилися до місця викладки.
Після революції 1917 року, в 1929 році, церкву закрили, поступово розібрали огорожу храму. За радянської влади храм намагалися пристосувати під кінотеатр – але це виявилося дорого, пристосували під зерносховище, підвал церкви – під склад отрутохімікатів, а в 1960-і роки сюди заганяли на ніч овець. Частину церковних будівель поступово розтягнули.
У 1979 році, після присвоєння церкві статусу пам’ятки архітектури національного значення, був розроблений проект і в 1982 Київське обласне відділення у справах будівництва і архітектури інституту “Укрпроектреставрація” розпочало реставраційні роботи – відновлення куполів і дахів, кладки, мозаїк. Більшу частину робіт вдалося виконати. Однак відреставрувати встигли тільки головну мозаїку – Покров Пресвятої Богородиці.
Нове відродження для храму несподівано почалося в 1987 р під час фестивалю Індії в Москві. Під час святкувань група вчених-ентузіастів пробилася до Святослава Миколайовича Реріха, який був у складі делегації, і розповіли про Покровську церкву і мозаїки його батька, що збереглися в Україні. Віктор Геннадійович Киркевич – український журналіст і краєзнавець, який був на зустрічі вчених з Реріхом, розповідає, що через чотири години Святослав Реріх спілкувався з Михайлом Горбачовим та його дружиною Раїсою Максимівною і говорив з ними про Пархомівську церкву. Раїса Максимівна запропонувала йому відвідати Пархомівку і він погодився. За вказівкою Михайла Горбачова блискавично почалася реставрація, встигли багато, але, на жаль, не все. Значну роль в активізації реставраційних робіт зіграла дружина тодішнього генсекретаря – Раїса Горбачова. Як результат – роботи в Пархомівському храмі закипіли. На реставрації працювали найкращі українські фахівці. Вкладалися великі кошти. Але Реріх в Пархомівку не приїхав. Реставрацію довели до певного рівня і згорнули. Коли дізналися, що високі гості не приїдуть в Пархомівку, роботи зупинилися. Це була остання реставрація в Пархомівському храмі …
«Спас», який був сильно пошкоджений, так і залишився невідреставрованим. За словами місцевих жителів, за радянських часів дітвора “грала”, кидаючи каміння в мозаїку Реріха. Сперечалися: хто більше виб’є красивих різнокольорових скляних камінців. Також, за деякими даними, мозаїка була додатково пошкоджена в результаті обстрілів. Хоча хто саме стріляв і навіщо – невідомо. Крім відсутності частини мозаїчного панно, зруйнованої смальти, що продовжує осипатися, по основному фасаду пішла глибока тріщина. Мозаїка терміново потребує реставрації.
Редакція видання “Економічні новини” направляє запит до Міністерства культури з питанням: коли буде продовжена реставрація церкви і унікальної мозаїки всесвітньо відомого художника Миколи Реріха. Які кошти в бюджеті закладені на реставрацію пам’яток архітектури національного значення, в тому числі церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Пархомівка.