Уже рік як пастор однієї із протестантських церков із Запоріжжя збив 6-річну дівчинку на Волині. За два тижні через тяжкі травми дитина померла. Проте підозру водієві оголосили аж через вісім місяців, коли в Україні його й слід простиг.
Крім того, пастор ще й зумів продати своє майно, яке було під арештом. Його досі не оголосили в міжнародний розшук, хоча рішення таке було ухвалено. Про це пише OBOZ.UA.
Аварія сталася рік тому на Волині у селі Торчин. 25 січня о 8 годині ранку дві сестрички, 6-річна Міла та 10-річна Вероніка, йшли до школи. Їм треба було перейти дорогу неподалік свого будинку, а напроти вже була школа. Пішохідний перехід у селі розташований за 300 метрів від будинку дітей.
Сестри підійшли до краю дороги й пильно дивилися на всі боки. Ліворуч рухалася поліцейська машина, і водій бачив дівчаток. Праворуч зі сторони Польщі в цей час їхав зелений Daewoo Lanos.
Дівчата вже вийшли на середину дороги, проте зелена машина й не думала зупинятися. Як розповідає мати сестер Галина Кунц, старша Вероніка встигла відскочити назад. А ось молодша Міла забарилася. І в цей час авто збило її.
“Окрім того, що він її збив, вона ще впала під колеса – і він її протяг. Дочка отримала сильну черепно-мозкову травму, в неї постраждали печінка та нирка. Я працюю в магазині недалеко, як тільки дізналась – одразу ж прибігла туди. Швидка забрала її у тяжкому стані”, – згадує мама.
Дорогою в машині швидкої допомоги у дівчинки зупинялося серце, але лікарям вдалося знову запустити його. Першу операцію Міла витримала, проте впала в кому. Лікарі жодних прогнозів не давали, травми були надто тяжкі.
Через 15 днів Міла померла. Весь цей час мама перебувала з нею у реанімації.
За кермом автомобіля перебував пастор церкви віри Євангельської “Церква Добра новина” із Запоріжжя 51-річний Євген Бабич.
“Цей водій казав, що не розуміє, як таке могло статися. То казав, що вікно машини було замерзлим, там розчистили тільки частину його. То, що в нього щось помутніло. Однак жодної гальмівної колії на дорозі не було. А дорога була чистою, він не міг не бачити дітей”, – розповідає Галина.
Поки мама була в реанімації у Луцькій обласній лікарні, слідство встигло провести експертизу без участі сторони постраждалих. Дівчинка померла 10 лютого, а експертиза відбулася 7 лютого. Потім поліцейські стверджуватимуть, що мама не давала дозволу на проведення слідчих дій зі старшою Веронікою.
Хоча як могли допитувати дитину без матері, яка не могла відійти від ліжка дочки, що вмирала? В результаті перша експертиза показала, що “водій не мав змоги уникнути наїзду на малолітнього пішохода”.
“У лютому слідчий викликав нас до себе і став захищати водія, говорив, що він їхав зі швидкістю 40 км на годину. В результаті водій став свідком у справі. Потім була повторна експертиза (26 червня), яка таки показала, що водій мав можливість загальмувати. Тому йому підготували підозру. Але було вже пізно, він навесні зміг залишити Україну, виїхав до Америки”, – каже мама.
Підозру оголосили лише 27 вересня минулого року, через вісім місяців після аварії. За ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого. Винному загрожує від трьох до восьми років позбавлення волі.
Коли Міла була у реанімації, зателефонував Бабич, хотів зустрітися з мамою. Але Галина відмовилася, бо тоді їй було не до цього. Коли дочка померла, він знову набрав жінку і сказав, що вона повинна радіти, адже тепер її дочка в раю.
Євгена Бабича оголосили у всеукраїнський розшук, але досі з незрозумілих причин він не перебуває у міжнародному розшуку. Ба більше, він зумів продати свій будинок, заарештований після ДТП.
Зараз пастор рідко з’являється у соцмережах, деякі його сторінки закриті. Є одне відео, де він читає проповідь у Берліні сім місяців тому, розповідає про те, як важко живеться у Запоріжжі під час війни, звертається до Бога.
А 30 жовтня на сторінках деяких його дітей (їх у нього шестеро, всі дорослі, є й онуки) з’явилося спільне сімейне фото у якомусь будинку. Де воно зроблене, не пишуть.
Нещодавно старша дочка Галини відзначала свій день народження. Свято було сумним, бо вперше дівчинка була сама, без своєї сестрички. Вероніка досі переживає втрату рідної людини, адже аварія сталася на її очах.