Розвідниця і бойова медикиня Ярина Чорногуз виступила за мобілізацію жінок. На її думку, практично кожна українка може бути корисною на фронті – це вже доказали на практиці багато чинних жінок-військових та ветеранок.
“Давно хотіла висловитися на тему посилення мобілізації зі своєї оптики. Як військова з наразі чотирирічною вислугою, більшість якої минули на щоденних бойових виїздах і виходах у розвідувальній роті та взводі, я підтримую ідею мобілізації жінок. Певної кількості, наприклад 100 тисяч, відповідно до потреби в армії. З відбором відповідно до фізичних здібностей, бажання і професійних навичок”, – написала Чорногуз.
Вона додає, що практично кожна жінка здатна стати відмінним пілотом чи штурманом дрона. А будь-яка жінка, що не боїться крові, відповідальна в навчанні та вмінні дбати про здоровʼя іншої людини, і фізично витривала – здатна бути бойовим медиком.
“Жінки, які щодня займаються спортом, крос-фітом, мають навики з роботою з підняттям ваги та досвід ходьби з похідним рюкзаком на довгі дистанції – за наявності мотивації можуть бути піхотинками та розвідницями. Це все реально. І таких жінок в Україні достатньо”, – зазначила розвідниця.
На її думку, багато українок не йдуть поки в армію не через страх бойових дій, а через страх зіткнутися зі знеціненням чоловіків та вказуваннями типу “баба, знай своє місце”.
“Вважаю за необхідне створення профільних суто жіночих підрозділів для виконання бойових завдань. Готова взяти участь у формуванні таких підрозділів. А для тих жінок, кому “ок” проходити жорстку ініціацію у переважно чоловічих бойових підрозділах – має бути надана можливість служити у змішаних підрозділах”, – додала Чорногуз.
“Мені особисто, навіть огидно, що обовʼязок жінок захищати Батьківщину у силах оборони – не закріплений законодавчо на рівні з чоловіками. Якщо у тебе, як людини у війні з окупантом немає рівного права й обовʼязку з людьми іншої статі піти воювати, вбивати та загинути за рідну країну – то про яку справжню свободу, рівність статей і твою повноцінність може йти мова?” – написала медикиня.
Також Чорногуз вважає, що крім базового курсу молодого бійця з навчанням стрільби, жінкам також буде потрібний посилений курс із самооблаштування умов в умовах поля: від спилення дерев, побудови бліндажа, відкриття цинків з бк різними засобами, роблення перекриття, розведення вогню, заготівлі дров, до елементарних навичок проведення електрики.
При цьому розвідниця зазначила, що влада не хоче мобілізувати жінок, щоб цим не скористалася сексистська патріархальна пропаганда Росії – “мовляв, в Україні уже мужики, закінчилися, мобілізують жінок”.
“Але мобілізація вмотивованих жінок справить також й абсолютно протилежний до цієї пропаганди ефект: про те, яка ми направду потужна нація, якщо в ній воюють за державність обидві статі”, – наголосила Чорногуз.
За її словами, якщо не буде рівності в обовʼязковій мобілізації – це призведе до погіршення ставлення до жінок від чоловіків після закінчення війни.
Також медикиня вважає стереотипом те, що “чоловіки кращі на полі бою”.
“У сучасному ж світі, жінки можуть поєднувати народження і виховання дітей з військовою справою. Або займатися нею замість цього. Доведено великою кількістю чинних жінок-військових та ветеранок. Чимало з цих жінок вже віддали своє життя за Україну, поки багато чоловіків так і не дійшли до армії за майже 10 років війни”, – додала розвідниця.
На пост медикині відреагувало багато українців. Хтось її підтримує, хтось – ні.
Що пишуть у коментарях:
Ярина Чорногуз – поетеса, волонтерка, морський піхотинець, військовий медик, розвідниця Збройних сил України. Спершу вона служила парамедиком-волонтером на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні “Госпітальєри”.
Після того, як у 2020 році на передовій загинув її коханий Микола Сорочук, вона пішла на фронт за контрактом і стала бойовим медиком, а з 2021 служить на передовій як бойовий медик і розвідниця.
Чорногуз є учасницею багатьох акцій протесту та мовних ініціатив, зокрема “Переходь на українську”, “Мовомарафон-25”. У 2010-х роках вона була активісткою Громадянського руху “Відсіч”. Брала участь у Революції Гідності.
28-річна військова виховує малолітню доньку.