У нас йде війна. Йде досить давно - і щодня з неї хтось повертається. Не завжди здоровим. На жаль, не завжди живим. Ці люди б'ються, вбивають і помирають за країну, суспільство, державу. Обов'язок держави - відплатити їм своїм захистом, залікувати їх рани, подбати про членів сімей загиблих.
Про це розповів блогер і журналіст, учасник АТО, Віктор Трегубов.
В Україні близько 550 тисяч ветеранів. З них 308 тисяч – учасники АТО, кількість яких швидко зростає. Плюс 211 тисяч членів сімей загиблих на війнах.
Тобто, майже 139 тисяч учасників воєн – інваліди. Це багато для 42-мільйонної країни.
Зараз для більшості учасників бойових дій простіше забити болт на належні їм соціальні послуги, ніж намагатися їх оформити. Отримав УБС, їздиш безкоштовно в громадському транспорті – і на тому спасибі, країно рідна. Я тебе теж люблю.
Є кілька способів вирішити проблему. Один впирається у лікування всієї нашої держави від атеросклерозу. Тобто в повній реформі держслужби і бюрократичної системи, перехід на повністю електронні реєстри та документообіг. Грубо кажучи, схема буде та ж, але працювати буде в рази швидше.
Це одна з найважливіших реформ в країні, за яку нам ще належить повоювати. Але вона не відбудеться швидко – як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин.
Чи можемо ми перейняти досвід інших країн?
Можливо. Є така специфічна штука, як Міністерство у справах патріотів і ветеранів Республіки Корея (Південна Корея). Самі розумієте, війна там закінчилася в 1950 році, і ветеранів, власне, не дуже багато – дідусі та нечисленні екс-миротворці.
Добре зробити можна. Але для цього знадобиться потужна підготовча робота ще на етапі прописування профільного закону. І максимальний громадський контроль.