Маріонетки Кремля у так званих “ДНР” та ЛНР”, які на той час ще рахувалися нібито “самостійними”, оголошують загальну “мобілізацію”. Чоловіче населення ОРДЛО силоміць заганяють до лав окупаційної армії, в тому числі студентів та працівників критично важливих підприємств. На вулицях міст окупованого Донбасу ходять спеціальні патрулі бойовиків, які буквально виловлюють місцевих і саджають їх до автобусів. У Мережі – повно фото і відеоматеріалів насильницької мобілізації в ОРДЛО.
Про це пише ТСН.
“Нашим військовим стало відомо, що мешканців ОРДЛО зупиняють на вулицях спеціально створені “патрулі”. На всіх пунктах виїзду за межі окупованого Донбасу всіх чоловіків забирають та відправляють до пунктів збору на спеціально підготовлених для цих цілей військових автомобілях”, – писали 20.02.2022 р. в ОТУ “Схід”.
Тим часом президент України 22 лютого 2022 року заявляє: в Україні не оголошуватимуть мобілізацію, потреби у резервістах немає.
Проте вже 23 лютого, за наказом президента Зеленського, розпочинається призов резервістів. До повномасштабного вторгнення – один день.
Росіяни сунуть з усіх напрямків, українці масово вишиковуються в черги до військкоматів. Нашвидкуруч роздається зброя добровольцям у Києві та деяких інших містах. Охочих захищати країну вистачає.
21 вересня 2022 року. Невдовзі після контрнаступу ЗСУ, що призвів до деокупації майже всієї території Харківської області російський диктатор Путін оголошує мобілізацію. Українські експерти бравадно запевняють, що мобілізація в РФ Україні нестрашна. Мовляв, у нас є західна зброя, а росіяни – ненавчені і маломотивовані, а тому поїдуть додому “вантажем 200”.
Росіян закликають виходити на акції протесту і інколи вони дійсно це роблять. Проте протести мляві і малочисельні.
Натомість військовозобов’язані росіяни, що мають мізки і гроші, вибирають втечу. За різними даними, після оголошення мобілізації з РФ втекло майже мільйон чоловіків.
Початок 2024 року. Повномасштабна війна триває ось уже майже два роки. В українському сегменті соцмереж і ЗМІ раз за разом з’являються скандали з ТЦК про “полювання” на чоловіків військкомами. Тривають дискусії щодо мобілізаційного законопроєкту, який має покращити набір до війська. А на Прикарпатті місцеві навіть перекривали дорогу, бо боялися прибуття до свого села представників ТЦК. Дісталося водійці, яка випадково проїжджала поруч.
Дедалі частіше в Україні лунають думки, що влада вибрала неправильну стратегію комунікації з суспільством. Починаючи з фрази-мема Олексія Арестовича про закінчення війни за “два-три тижні” і закінчуючи підігрітими у ЗМІ очікуваннями про успішний контрнаступ, що мав закінчитися ледь не заходом ЗСУ у Крим, або і навіть виходом на кордони 1991 року.
Марафон у темпі спринту українцям виявилося бігти занадто складно. Навіть ті, хто від самого початку не вірив Арестовичу, навряд чи могли подумати, що війна затягнеться більше, ніж на рік-півтора.
У кінці 2022 року МОЗ провело опитування і виявилося, що понад 70% громадян перебувають у стресовому стані. Навряд чи ця цифра суттєво змінилася дотепер. Чуда не буде – війна не завершиться в один день. І українці, які відкладали життя на потім, в надії на швидку перемогу і повернення до стану “як було раніше”, починають це усвідомлювати.
Керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська у серпні 2023 року наголошувала: “поразка починається з недооцінки ворога, з відчуття, що ми майже перемогли”.
Після оголошення в РФ мобілізації в українських соцмережах закріпився образ мобілізованого росіянина як п’яного, слабооснащеного і ненавченого бійця. Водночас, наші захисники попереджали – такий наратив кардинально неправильний. П’яні “мобіки” швидко навчилися, а їхня кількість і відсутність у командування РФ бажання рахуватися із втратами є серйозною загрозою.
Так, командир 1-го штурмового батальйону 3-ї ОМБр Петро Горбатенко на псевдо “Ролло” пояснив, що російська армія можливо навіть краща за українську в питаннях зброї та спорядження.
“З чого ви взяли, що вони гірші? Це, знаєте, навіть приниження якесь виходить наше. Типу: “А х**і ви воюєте з л*хами і нічого не можете зробити?” А тому що вони сильніші, це об’єктивно. А ставлення до них, як до л*хів показує нас такими”, – заявив “Ролло”.
Артилерист батальйону “Вовків Да Вінчі” — “Бас” додав, що бомжі і зеки, які минулого року були якісь там “чмобіки”, зараз вже вишколені бійці, які побачили крові, що таке справжній бій і як себе в ньому вести.
Цікаві конфузи вийшли і у висвітлюванні мобілізації: якщо е-повістки у Росії – це електронний ГУЛАГ, то в Україні е-повістки хочуть запровадити для “зручності військовозобов’язаних”.
У квітні 2023 року радник голови Офісу президента Михайло Подоляк, коментуючи електронні повістки в РФ, запевняв, що наразі в Україні немає потреби робити те саме.
Запровадження е-повісток в РФ Подоляк називав “істеричною поведінкою”, яка свідчить про великі втрати окупантів на фронті.
“Вам буде заборонено виїжджати з країни, вам буде заборонено брати кредити, відкривати бізнеси. Навіть керувати автомобілем. Тобто ви є повноцінними рабами. Їм про це відкрито говорять”, – говорив Подоляк. Що цікаво, заборона на виїзд за кордон і економічні санкції зарах хочуть запровадити і в Україні.
Будемо відверті, інформаційний телемарафон не акцентує увагу на серйозних проблемах чи викликах. До того ж з 3 березня 2023 року в Україні діяли змінені правила отримання журналістами акредитації під час дії воєнного стану. Потрапити на фронт журналістові було важко. У “червоній” ділянці робота акредитованих медійників була повністю заборонена, а в “жовтій” можна було працювати лише в супроводі пресофіцера.
Такий стан речей довів до того, що українці дедалі частіше стали заглядати до телеграм-каналів Z-пропагандистів і російських видань. Ворог цим вдало користувався, закидаючи ІПСО і поширюючи панічні настрої, значно перебільшуючи свої досягнення.
Днями гловнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний затвердив зміни до наказу щодо правил акредитації журналістів на фронт і доступ у жовту зону став полегшений. Чи змінить це інформаційну повістку – побачимо.
Про скандали в Міноборони, яйця по 17 грн та інші гучні історії, зокрема з Гринкевичами, ми вже писали не раз і не два.
Корупція в ТЦК теж вже давно не є таємницею. Зараз можна згадати з десяток, а то й більше, гучних кейсів – починаючи від скандального одеського ексвійськкома Борисова, теща якого має віллу в Іспанії, маєтків рівненського ексглави ТЦК Луцюка, який лупцював підлеглого биткою – до інших пересічних випадків, де працівники терцентрів причетні до “відмазування” ухилянтів від служби за гроші.
Відомі військові і громадські діячі наголошують: мобілізація має бути соціально справедливою. Воювати мають також і діти політичних еліт. Проте у Мережі дедалі частіше лунає думка: ця війна стає війною бідних, бо патріоти “закінчуються”, а чоловіки, які мають $5-10 тис., радше заплатять за липовий “білий квиток” чи втечу за кордон.
Чимало військових неохоче зізнаються – історія зі звільненням головкома ЗСУ Валерія Залужного не додає натхнення воювати. Наприклад, заступник командира мотопіхотного батальйону з озброєння у 24-й ОМБр імені короля Данила та депутат Львівської облради Степан Буняк різко заявив, що інформаційні “гойдалки” про звільнення Залужного – це неповага до військовослужбовців і суспільства.
Водночас він запевнив: яке б кадрове рішення не було ухвалене президентом, військові продовжать виконувати свою роботу.
Напевно, найголовнішою проблемою на фронті, на яку звертають увагу військові, є відсутність ротації і чітких термінів служби. Якщо під час хвиль мобілізації 2014-2015 років призовник знав, що через рік він повернеться додому, то зараз українці розуміють – потрапивши до армії, вони залишаться там скоріше за все до кінця війни. І такий стан речей аж ніяк не заохочує йти до війська. У новому законопроєкті право на мобілізацію передбачене через 36 місяців.
Проте експерти зауважують, що це більще декларативний принцип, тому що це дає військовослужбовці право написати рапорт, а чи буде він демобілізований, вирішує військове командування.
Іншою проблемою не на камеру військові називають “совкове керівництво”. Рядові скаржаться, що офіцери уникають виходу “на нуль”, а до піхоти ставляться не так бережно, як би хотілося.
Як приклад “совка” в голові у командирів, можна навести трагічний випадок зі 128-ю бригадою у листопаді. За даними ЗМІ та військових, воїнів зібрали на нагородження до Дня артилерії неподалік лінії фронту. Внаслідок жахливої атаки постраждали військові та цивільні, зокрема – загинуло 19 бійців 128-ї ОГШБ.
Крім того, у розмовах з журналістами ТСН.ua військові на правах анонімності скаржаться, що командування відмовляться подавати їх на виплату бойових 100 тис. Попри те, що бійці регулярно бувають “на нулі”, отримують вони всього лиш 20 тис.
Та, незважаючи на всі перелічені вище проблеми, кожен українець має пам’ятати: сто років тому українці масово ухилялись від армії і захисту новоствореної держави і це закінчилось Голодомором, репресіями, депортаціями і мільйонами людей в якості гарматного м’яса під час Другої світової.
Росіянин Ілля Богданов, який від 2014 року воює за Україну, попередив, що у разі програшу війна для українців не припиниться. Просто тоді Кремль використовуватиме нас як “гарматне м’ясо” замість зеків для своїх нових цілей, скажімо – нападу на Польщу чи країни Балтії.