У Маріуполі знайдено послання дітей на стінах зруйнованих будинків
Дати, щоденники, думки – на стінах зруйнованих будинків у Маріуполі. Фотоальбом дитячих настінних написів з окупованого росіянами міста вперше оприлюднив у Telegram радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
«Дитячі написи на стінах на Лівобережжі. В домах, які знесено. Вперше. Неможливо читати без сліз. Частина цих дітей вивезена Львовой-Бєловой та схована в Росії. Досі. Читайте. Ви мусите це знати. Мовою оригіналу горя», – написав Андрющенко.
Він також додав, що знайдено цікаві подробиці щодо «нової» місії у Маріуполі уповноваженої з прав дітей РФ Марії Львової-Бєлової, яка разом з Владіміром Путіним має ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду за викрадення українських дітей. А також про фонди, через які вона продовжує «діяти» на окупованих територіях.
Дитячі написи з альбому вражають:
«Привіт, я Еля, мені 9,5 років. Я ховаюсь від війни, я живу на Лівому березі. Сьогодні я піду звідси. Я рада, що ти бачиш цей текст».
«Хочу додому».
«Діна, 16 років, Марік. Лівий берег, Ленінградський. Надіємося, що виживем».
«Мене звуть Ростик, мені 11 років. Зараз іде війна, ну нічого. 19.03.2022».
«Привіт, я Ната, сьогодні 19 березня 2022 року. Сама я зі східного, 24 лютого, нас обстріляли і ми втекли з дому. Ця історія закінчиться, залишивши за собою лише спогади, страх і кров. Все налагодиться. Залишаю мою інсту, от і подивитесь, чи я залишилася живою, напиши мені, якщо побачив це».
«Привіт це знову я, Ната. Тут біля цього кута ми розташовувалися, спали на стільцях, варили їжу на багатті. Сьогодні 19 березня 2022 року, ми плануємо вже виїхати нарешті. Світла, води та інших зручностей тут немає. Ми сидимо близько 24 днів. Скрізь нас переслідують ракети. ПГТУ обстріляли понад 6 разів прямими влучаннями».
«Привіт, вгадайте, хто я. Ну так, та сама Ната. Загалом, сьогодні 20 березня ми так і не поїхали, бо водій не приїхав».
«ВАЖЛИВО. Сьогодні 25.03.2022. Завтра ми підемо до Мангуша. До нього йти 25 км, ми підемо натовпом. Ми вставатимемо о 5:00. Побажайте нам удачі, я не зможу більше писати, що з нами. Бувайте!»