Минулого року озонова діра над Антарктидою досягла неймовірних розмірів і стала однією з найбільших за всю історію спостережень.
Учені більше не лякають кліматичною кризою Землі, а прямо заявляють: вона вже тут. У результаті світ стикається з дедалі інтенсивнішими хвилями тепла, посухи та лісових пожеж, а період розкриття озонової діри над Антарктидою зростає з кожним роком. Вчені побоюються, що все це може негативно позначитися на місцевій флорі та фауні, інформує ФОКУС.
Озонова діра над крижаним континентом зростає і закривається щороку. Сама по собі наявність цієї діри в озоновому шарі Землі вже не є ідеальною, проте вчені хоча б знають, у який період варто чекати її появи. Останніми роками дослідники помітили, що озонова діра над Антарктидою зберігається дедалі довше і довше, і автори нової роботи побоюються, що це може становити загрозу для дикої природи континенту.
Раніше виснаження озонового шару над континентом досягало свого піка в період з вересня по жовтень, у цей період представники місцевої дикої природи, як правило, були менш активні. Однак озонова діра зменшувалася задовго до настання антарктичного літа, коли тане захист льоду і снігу, а на континенті з’являються сплячі тварини.
Однак за останні чотири роки ситуація сильно змінилася. Спостереження дослідників показують, що за останні чотири роки озонова діра залишалася в піковому стані до початку літа. Ба більше, минулого року озонова діра над Антарктидою досягла неймовірних розмірів і стала однією з найбільших за всю історію спостережень.
За словами провідного автора дослідження, професора Шерон Робінсон, проблема полягає в тому, що руйнування озонового шару Землі супроводжується впливом ультрафіолетового (УФ) випромінювання. Наприклад, коли настає грудень, у Південній півкулі сонце буде набагато вищим, як і радіація, що падає на Землю. Так, у грудні в Антарктиді спостерігається УФ-індекс 14, що набагато вище за рівень до озонової діри — вчені вважають такий показник екстремальним.
Робінсон зазначає, що пік УФ-випромінювання також збігається з пробудженням дикої природи внизу, унаслідок чого тварини й рослини піддаються більш ніж удвічі більшому впливу ультрафіолетового випромінювання, ніж у 1970-х роках, до появи озонової діри над Антарктидою.
У людей подібний вплив супроводжувався б неймовірними ризиками, щонайменше без використання сонцезахисного крему — більш ранні дослідження вже довели, що ультрафіолетові промені пошкоджують шкіру, а також підвищують ризик розвитку раку шкіри. Робінсон визнає, що вплив УФ-випромінювання на диких антарктичних тварин все ще залишається мало вивченим, але їм з командою вдалося виявити кілька способів, якими озонова діра може впливати на місцеву дику природу.
По-перше, подвоєння УФ-випромінювання з жовтня по грудень може завдати шкоди тваринам, особливо молодим, бо відбиття від поверхні морського льоду збільшить вплив ультрафіолету, що розмножуються на льоду. Вчені припускають, що час впливу матиме особливе значення. Передбачається, що в особливій небезпеці можуть опинитися тюлені та пінгвіни, чий період розмноження припадає на цей час.
По-друге, підвищена доза ультрафіолетового випромінювання може нашкодити дрібним організмам, таким як фітопланктон, які можуть спробувати адаптуватися. Подібні тварини можуть спробувати виробляти власний “сонцезахисний крем”, але витрати на його виробництво, ймовірно, виявляться катастрофічними.
Утім, учені визнають, що деякі організми в Антарктиді мають природний захист від ультрафіолету. Наприклад, макаронні пінгвіни та пінгвіни-рокхоппери містять пігменти, зокрема меланін, які, як вважається, допомагають захистити їхні очі від ультрафіолетових променів. Але навіть у цьому випадку, настільки величезні дози УФ-випромінювання можуть залишити на шкірі тварин відмітини. У результаті Робінсон із колегами закликає негайно вжити заходів щодо боротьби зі зміною клімату, щоб не допустити подальшого зростання тривалості пікового періоду озонової діри над Антарктидою.