У парламенті на розгляді перебуває новий проєкт про мобілізацію №10449. У проєкті — багато спірних моментів, зокрема й пов’язаних із обмеженням прав громадян. Які санкції передбачені для тих, хто вчасно не з’явиться за повісткою до ТЦК.
Після першої невдалої спроби з новим мобілізаційним проєктом наприкінці січня відбулася спроба друга. На цей раз законопроєкт від уряду №10449 депутати мають намір все ж винести на голосування в парламент, і, за попередніми прогнозами, документ можуть ухвалити вже в березні. У пояснювальній записці до проєкту, зокрема, зазначається, що “після ухвалення очікується на покращення процесу комплектування особовим складом Збройних сил України й інших військових формувань під час проведення мобілізації”. Про це пише Фокус.
Як пояснює адвокат АО “Діксі Лекс” Віктор Дрогомирецький, якщо законопроєкт №10449 буде ухвалено, то в законодавстві з’явиться нова норма, а саме стаття 27 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, відповідно до якої в разі неявки громадянина до ТЦК та СП, а також за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання й доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до ТЦК та СП, керівник ТЦК та СП протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку.
Далі, якщо громадянин після вручення вимоги впродовж 10 днів не з’явився до ТЦК та СП (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин перебуває за кордоном), то в такому випадку ТЦК та СП матиме право звернутися в продовж 5 днів до адміністративного суду із заявою щодо:
“Адміністративний суд згідно з територіальною юрисдикцією розглядає заяву ТЦК та СП по суті заявлених вимог протягом 15 днів із дня відкриття провадження в справі. Розгляд заяви відбувається в судовому засіданні з повідомленням сторін. Якщо ж сторони не з’явилися в судове засідання, попри належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд розглядає заяву в письмовому провадженні. У разі задоволення адміністративним судом заяви ТЦК та СП щодо встановлення обмежень такі обмеження залишатимуться чинними до того часу, поки громадянин не виконає відповідні зобов’язання за цією вимогою. Лише після повного виконання громадянином обов’язків, передбачених вимогою ТЦК та СП, йому надається довідка про виконання обов’язку. Така довідка, або повідомлення про відкликання вимоги, направляється до органу державної виконавчої служби”, — каже Віктор Дрогомирецький.
На думку Олександра Камши, адвоката, керівника Дніпровського офісу юридичної фірми “Ілляшев та Партнери”, відповідно до проєкту №10449 не зовсім зрозумілим є механізм виконання майбутніх рішень судів у нових справах, який пропонується запровадити проектом. “Детально не прописано, як виконуватиметься рішення суду і як накладатиметься обмеження на військовозобов’язаного. Зокрема, зараз ч. 9 ст. 71 ЗУ “Про виконавче провадження” передбачено, що обмеження в праві керування транспортними засобами можливе лише на підставі постанови державного виконавця (а не на підставі рішення суду) в разі наявності в боржника заборгованості зі сплати аліментів. Водночас у проєкті не пропонується внесення змін до ЗУ “Про виконавче провадження” в частині розширення підстав для обмеження особи в праві керування транспортним засобом“, — розповів експерт.
Тобто виникає ситуація, коли юридично неможливо позбавити громадянина права керувати автомобілем, адже таке право в законодавстві України зараз передбачено лише щодо боржників за аліментами.
У новому законопроєкті про мобілізацію ідеться також про накладення арешту на кошти й інші цінності такого громадянина, що перебувають на рахунках і на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах.
Олександр Камша пояснює: як визначено в ст. 59 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, допускається накладення арешту на кошти й інші цінності фізичних осіб, що перебувають у банку, виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів чи про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
“Водночас у проєкті закону №10449 чітко не деталізовано порядок виконання рішення суду в нових справах. Вочевидь, що після отримання рішення суду, представникам ТЦК та СП доведеться звертатися до державної виконавчої служби, яка зможе встановити, у яких банківських установах у військовозобов’язаного є рахунки, і вже після отримання такої інформації виконавець зможе направити до банку постанову про встановлення обмежень”, — зазначає Камша.
На його думку, досить незрозумілим є результат, якого так намагаються досягти автори проєкту №10449. Адже військовозобов’язані особи в разі, якщо вони матимуть загрозу обмеження права на користування коштами, оберуть варіант зняття всіх коштів із рахунків у банківських установах задля мінімізації можливих ризиків. Подібні дії можуть мати вкрай негативні наслідки для банківської системи, а також для економіки України.
Представникам ТЦК та СП доведеться звертатися до державної виконавчої служби, яка зможе встановити, у яких банківських установах у військовозобов’язаного є рахунки.
До того ж, продовжує експерт, автори не враховують ту обставину, що у військовозобов’язаного може банально не бути банківського рахунку, і в такому разі обмеження взагалі не матимуть сенсу. “Невирішеним є також питання, як військовозобов’язані у випадку блокування коштів зможуть платити комунальні платежі, погашати заборгованості за кредитами”, — розмірковує адвокат.
Отже, на думку юристів, головним недоліком такого способу покарання для тих, хто не з’являється за повісткою до ТЦК, є достатня кількість часу, щоб громадянин просто отримав свої кошти готівкою або ж переказав повністю чи частково гроші зі свого рахунку на рахунки своїх близьких і рідних.
Ще одне питання до норм проєкту №10449 — це те, чи не всі військовозобов’язані взагалі можуть дізнатися про вручення їм повістки. “Військовозобов’язаний чи резервіст може й не знати про те, що ТЦК та СП направили йому вимогу, у випадку, якщо фактичне місце проживання не збігається із місцем реєстрації. У такому випадку він може дізнатися про вимогу, коли вже буде отримано рішення суду про задоволення заяви ТЦК та СП або від державного виконавця, який виконуватиме рішення суду, тоді арешт рахунків, депозитів чи готівки в банківських сейфах може бути несподіваним покаранням за не явку в ТЦК та СП”, — каже Віктор Дрогомирецький.
Відповідно до проєкту №10449, передбачена як можливість апеляційного оскарження рішення суду в нових типах справ, так і можливість касаційного оскарження: пропонують встановити п’ятнадцятиденний строк на розгляд апеляційної скарги на рішення (із дня відкриття апеляційного провадження). “Дещо оптимістичним здається такий строк на апеляційний розгляд із урахуванням ситуації значної завантаженості судової системи іншими справами”, — вважає Олександр Камша.
Він наголосив: проєкт передбачає оскарження рішень судів у нових типах справ як у апеляційному, так і в касаційному порядку, але оскарження рішення не впливатиме на його виконання, і автори проєкту встановлюють, що рішення суду повинно підлягати негайному виконанню. “Виходить ситуація, за якої оскарження рішення суду може мати лише відтермінований ефект (після завершення апеляційного або касаційного розгляду). Стосовно оскарження у випадку перебування особи за кордоном — у цьому випадку можливо звернутися до адвоката, який перебуває на території України та зможе в суді представляти інтереси”, — розповів адвокат.
Про складнощі в реалізації запланованих проєктом обмежень через рішення судів розповів і Віктор Дрогомирецький. “Постає питання, як державні виконавці виконуватимуть такі рішення судів. Беремо до прикладу рішення суду, яким тимчасово обмежено громадянина в праві керування транспортними засобами. Державний виконавець отримує рішення суду й судовий наказ, а Закон України “Про виконавче провадження” не передбачає процедури виконання рішення суду в частині цього обмеження, окрім як у справах про стягнення аліментів. Що стосується громадян, які перебувають за кордоном, то в цьому випадку виконати державному виконавцю рішення суду, що стосується тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами, буде взагалі неможливо, оскільки рішення суду поширюється виключно на територію України”, — зауважив юрист.
В Україні обмеження в керуванні авто передбачене лише для боржників за аліментами.
Юристи також кажуть, що наразі не зовсім зрозуміло, якими взагалі будуть шляхи виконання рішень судів, а також, що відбуватиметься в разі ухвалення рішення суду накласти на громадянина одразу три передбачені проєктом №10449 обмеження (обмеження виїзду за кордон, обмеження користування коштами, обмеження керування авто).
“Вірогідно, що за наслідком розгляду проєкту в першому читанні його відправлять на доопрацювання з пропозицією детальніше підійти до питань виконання рішень судів, а також до майбутнього скасування обмежень, які встановлені за рішенням суду. Зараз же в проєкті пропонується доповнити ЗУ “Про виконавче провадження” нормою, за якою виконавче провадження підлягатиме закриттю на підставі “відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов’язку (обов’язків) призовником, військовозобов’язаним”. Водночас не пояснюється, хто й звідки повинен відкликати вимогу, до того ж передбачається виконання рішення суду, а не вимоги. Можливо, доцільно було б вказати, що провадження припиняється на підставі звернення ТЦК та СП, яке подало рішення до виконання, але це вже питання до авторів проєкту”, — резюмував Олександр Камша.