Учені встановили найризикованіші локації під час грози, де блискавка найчастіше вразливає.
Блискавки виблискують під час гроз не менше 60 разів на секунду по всій планеті, а часом їх можна зустріти навіть біля Північного полюса. Кожна гігантська іскра електрики проходить через атмосферу зі швидкістю понад 320 000 км/год, водночас вона гарячіша за поверхню Сонця і виробляє в тисячі разів більше електроенергії, ніж розетка, від якої ми заряджаємо свої гаджети. Усе це разом робить блискавки надзвичайно небезпечними, пише Science Alert.
Найбільше від блискавок потерпають жителі Венесуели. На північному заході країни розташоване озеро Маракайбо. Саме поблизу нього блискавиці з’являються протягом 297 днів. Слід зауважити, що блискавки б’ють лише в одну точку озера – саме в те місце, куди впадає річка Кататумбо.
Щорічно в усьому світі блискавки ранять і вбивають близько 250 000 осіб, найчастіше це відбувається в розвинених країнах, де багато людей працюють на вулиці, не маючи укриття під час грози. Статистика показує, що в США в період з 2003 по 2023 роки в середньому близько 28 осіб щорічно гинули від ударів блискавки.
Проте оцінки ударів блискавок у США сильно різняться: від 15 мільйонів на рік, як стверджує низка метеорологів з 1990-х років, до 40 мільйонів на рік, як свідчать дані Центрів з контролю і профілактики захворювань. На жаль, уся ця плутанина ускладнює зусилля щодо забезпечення захисту від ударів смертельної блискавки.
У новому дослідженні метеоролог з Університету Вісконсін-Медісон Кріс Вагаскі з колегами використовували дані національної мережі виявлення блискавок у США за останні 6 років. Команда вважає, що ці дані останніми роками стали досить точними, щоб поліпшити прогнози, запобігти збиткам і скласти карту найнебезпечніших місць, куди вдаряють смертельні блискавки.
Спалах блискавки являє собою блискавку від хмари до землі, яка виникає протягом 1 секунди та в радіусі 9,6 кілометра. Кожне мерехтіння блискавки являє собою удар блискавки й здатний вразити одну або кілька точок удару по землі. При тому в одному й тому самому каналі може бути одразу кілька ударів.
При цьому сама по собі блискавка являє собою електричний розряд, що намагається розсіяти електрику в хмарі, а тому, якщо накопичилася велика кількість електрики, може виникнути багато блискавок.
Дані Національної мережі виявлення блискавок за 6 років свідчать, що в середньому щорічно в США відбувається 23,4 мільйона спалахів, 55,5 мільйона ударів і 36,8 мільйона точок ударів по землі.
Основними інгредієнтами грози є тепле і вологе повітря біля землі, прохолодніше і сухіше повітря над ним і спосіб підняти тепле вологе повітря. Фактично, скрізь, де присутні ці інгредієнти, може виникнути блискавка.
Статистика свідчить про те, що найчастіше це відбувається поблизу узбережжя Мексиканської затоки, де більшу частину літніх днів морський бриз сприяє виникненню гроз. За словами Вагаски, найгарячішою точкою для ударів блискавок від хмар до землі є Флорида — тільки в одному з районів Флориди у 2023 році сталося 120 000 ударів блискавки.
Водночас Центральна та південна частини США не так схильні до блискавок, проте там, як правило, відбувається більше гроз та ударів блискавок, ніж на півночі та заході країни. Водночас дані свідчать про те, що блискавка на заході США може бути особливо руйнівною і стати причиною лісової пожежі. Тим часом прохолодні води Тихого океану, як правило, призводять до невеликої кількості гроз уздовж західного узбережжя.
Щоб підрахувати, скільки блискавок падає на землю і де це відбувається, вченим необхідно вміти їх виявляти. Наприклад, Національна мережа виявлення блискавок використовує стратегічно розташовані антени для прослуховування радіохвиль, створюваних блискавкою, — технології розвинулися настільки, що вчені тепер можуть виявити щонайменше 97% блискавок.
Однак кількість ударів блискавок варіюється з року в рік залежно від погодних умов у весняні та літні місяці, коли блискавки стають найчастішими. Вагаскі зазначає, попри те, що вчені навчилися виявляти блискавки, вони все ще залишаються надзвичайно непередбачуваними, а тому будуть потрібні додаткові дослідження, щоб краще розуміти їхню природу.