Рішення Європейського Союзу не конфісковувати заморожені російські активи для підтримки України спричинило нову тріщину в осі Берлін-Париж. Як пише Financial Times, президент Франції Емманюель Макрон у вирішальний момент фактично відмовився підтримати ініціативу канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який був одним із головних лобістів використання 210 млрд євро активів Росії на користь Києва.
За даними Financial Times, Берлін розраховував на мовчазну, але реальну підтримку Парижа у питанні конфіскації російських активів. Однак у фінальній фазі переговорів Франція несподівано приєдналася до табору противників вилучення російських грошей разом з Бельгією, Італією, Угорщиною та Словаччиною. У дипломатичних колах це назвали “зрадою” Мерца, яка може мати політичну ціну для Макрона.
“Макрон зрадив Мерца, і він знає, що за це доведеться заплатити ціну. Але він настільки слабкий, що в нього не було іншого вибору, окрім як підтримати Джорджію Мелоні”, — заявив високопоставлений дипломат ЄС у коментарі виданню.
Офіційно команда президента Франції апелювала до юридичних ризиків і “сумнівів у законності” такого кроку. Неофіційно ж, за словами співрозмовників Financial Times, Париж злякався наслідків для власної економіки та фінансової стабільності на тлі високого держборгу й внутрішньої політичної турбулентності. У результаті ролі в ЄС помітно змінилися. Якщо раніше Німеччину вважали стримуючим фактором європейської інтеграції, то тепер саме Берлін демонструє ініціативність і готовність до жорстких геополітичних рішень.
“Це повна зміна ролей між Макроном і Мерцем… Зараз є канцлер, який розуміє геополітику, який хоче втрутитися та зробити більше для Європи… але саме зараз Париж не в змозі виконати свою частину угоди”, — зауважує керівник відділу Європи в Eurasia Group Муджтаба Рахман.
Аналітики зазначають, що Франція дедалі частіше ставить на перше місце національні інтереси, навіть якщо це підриває єдність ЄС. На цьому тлі компромісне рішення Євроради надати Україні 90 млрд євро допомоги у 2026–2027 роках за рахунок спільного боргу виглядає тимчасовим виходом, але не стратегічною відповіддю. Фактично тягар підтримки Києва перекладається на платників податків ЄС, тоді як російські гроші залишаються недоторканими.
“У певному сенсі ЄС ніколи не був таким французьким. Але в Брюсселі зростає відчуття, що Франція надає пріоритет національним інтересам над інтересами ЄС. Старе прислів’я про те, що “Франція – це все слова, слова, слова без жодних дій, повертається””, — зазначила старша наукова співробітниця американського аналітичного центру German Marshall Fund Джорджина Райт.
Для Макрона це означає ризик втратити репутацію політика, який говорить про сильну Європу, але відступає, коли доходить до дій.