Дивно, який протест викликає твердження, що податки треба платити. І що коли ви ухиляєтеся від податків, то ви здійснюєте злочин.
Про це заявив фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Сергій Фурса.
Українці продовжують жити в парадигмі чужої держави, коли обдурити державу – це добре. І потім не розуміють, чому ми живемо так бідно.
Українці люблять обманювати державу. Придумують для цього тисячі причин. Які, насправді, є банальними виправданнями і відмовками.
І якщо середній клас стверджує, що не платитиме, поки не будуть інші, то в чому він, середній клас, краще? Чим він заслужив право бути кращим, якщо охоче приймає загальні правила? А якщо він такий же, як зажравшийся чиновник, нахабний прокурор або щасливий олігарх, то чому ж вважає, що у нього є моральне право вимагати змін?
Коли ви крадете у держави, то ви крадете не у президента або депутатів. Ви крадете у платників податків. Немає грошей держави, є гроші платників податків. І є ті люди, які чесно платять податки. На утримання держави. На пенсії, зарплати вчителям, на дороги. А є люди, які цього не роблять. І вони роблять злочин не проти олігархів або чиновників, яким плювати. Ви здійснюєте злочин проти своїх же співгромадян.
В Україні є дві реальності. Одна – заповнені ресторанами міста, де яблуку ніде впасти. Друге – реально високий рівень бідності.
Ці дві реальності існують паралельно. У результаті, є дві частини. Перші – використовують багато можливостей в бідній країні, другі – створюють цю бідність. Ці дві реальності можуть співіснувати разом тільки в зв’язку з високим рівнем тіньової економіки.
Адже перші – це частина цієї тіні. Або маленька частина світла, яка сплачує податки. Проте, одержувачі податків отримують свої кошти тільки з білої частини. І цих грошей просто таки не вистачає на всіх. У підсумку ми маємо чудову картину, коли бідність йде врівень з успіхом дуже багатьох, із заповненими ресторанами і аеропортами.
Так, проблеми бідних – це їх особисті проблеми. Адже ніхто не змушував їх стати, скажімо, вчителем. Або бюджетником. Кожна вчителька може піти працювати хостес в стриптиз клуб, благо оголошення в кожному вагоні метро. Така ж логіка? Вона справедлива у всьому, крім одного. Проблеми бідних все одно стають проблемами середнього класу. Тому що ці бідні не проявляють ініціативу, але вони голосують. І як бідні люди вони голосують за популістів. І ті блокують будь-які зміни, які б могли зменшити корупцію, лібералізувати ринок або змусити олігархів платити податки. І поки ви не поборете цю бідність, то нічого не зміниться.
Суспільство, яке вважає, що депутати накрали, але саме виступає проти фінансового моніторингу та контролю в банках коштів. А що це означає? Що кожен маленький неплатник податків метає стати великим олігархом. Він просто заздрить олігархам, які не платять багато просто в силу свого великого бізнесу. І чи буде він виправляти ситуацію, якщо стане цим олігархом? Питання риторичне.
Чи треба виправляти ситуацію? Звісно так. Але ви її не виправите, поки країна вибирає популістів. І поки сам середній клас є спільником. Тому що спільники ніколи не виступають проти системи, бо вони є її частиною.