В ЛНР проводять масові заходи прямо на полі бою. Людям нудно, і треба видовища, адреналіну бракує.
– От чому ти про «линирію» пишеш усе погане, – запитує мене співрозмовник-інформатор, – напиши щось добре. У нас же й позитив є!
– А давай, – погоджуюся я, – якщо є позитив, чому не написати. Я ж не проти. Напишу, як є. Мені приховувати нічого. Інформація ваша, «линирівська», головне, щоб підтверджувалася, так би мовити, з офіційних джерел. Ти ж мені крім трупів та підірваних гранат нічого не повідомляєш, – сміюся, – трупні хроніки з ранку до вечора. Чи у вас позитивні трупи? Хоча, пограбуванням по-Луганськи ти мене розсмішив. Ну от, які мізки треба мати, щоб у серці Лугандоніі, наповненому збройними скрепами в камуфляжі, ходити з дев’ятьма тисячами євро, двадцятьма тисячами доларів США, п’ятдесятьма тисячами гривень і мільйоном двомастами тисячами рублів РФ у дамській сумочці, га? Ні, я, звичайно, розумію, розквіт життя й економіки «линирії» безпосередньо пов’язаний з міняйлами. І несла гроші в сумочці дружина міняйла. Та це, це ж, – сміюся я, – усім відомий ще з 90-х хід, коли міняйли йшли порожні, а їхні «барсетки» носили дружини. Це ж усі знають, навіть діти ментів. Що ж, схеми колишні залишили, здається, народ має не тільки проблеми з логічним мисленням, а й із творчою креативністю.
Пояснюю читачам, про що йдеться: Із зведень «МВС лнр». 24 жовтня 2016 року за адресою: м. Луганськ, кв. Степовий, біля 1-го під’їзду будинку № 7, стався розбійний напад.
Двоє невідомих, погрожуючи автоматом, із застосуванням грубого фізичного насильства, заволоділи жіночою сумкою, відібравши її в жительки Луганська “Р”. У сумочці були гроші в сумі: 9000 євро, 20000 доларів США, 50000 грн., 1200000 рублів РФ. Завдавши удару та вирвавши сумочку з рук, злочинці зникли на автомобілі Daewoo Lanos червоного кольору.
Жертву розбою госпіталізували до відділення ЛРКЛ з травмою голови та переломами пальців і руки (мабуть, боролася за сумочку до останнього).
Надалі злочинці в районі будинку № 18 кв. Степового розстріляли автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, на якому чоловік постраждалої переслідував розбійників. Унаслідок стрілянини автомобіль пошкоджено, чоловік не отримав поранень. Нападу зазнала сім’я міняйла-обнальщика.
Прикмети розбійників: на вигляд 30 років, зріст 170-175 см, худорлявої статури. Були одягнені: чорні маски, чорний одяг, штани кольору «хакі». Здивувало те, що чоловік, який перебуває під “дахом” «МГБ лнр», з перших хвилин намагався викликати і “дах”, і міліцію, але ніхто не приїхав. Певно, “дах” і навів робінгудів-ленінців на бідолаху.
-Так, – погоджується співрозмовник-інформатор, – що є, то є, точніше, немає. Та не плутай ти мене, – сердиться він. – Я вже сам у цих пограбуваннях заплутався. Щодня то бабуся з мільйоном у кишені, то дамська сумочка-банк «лнр» у великих купюрах. Чи не Луганськ, а Монако! Ось, це ж і є позитив. Укропи кажуть, що ми живемо бідно, а в нас бабусі мільйонери.
Знову пояснюю для читачів: Із зведень «МВС лнр». 22 жовтня 2016 року до поліції звернулася бабуся, 1939 р.н., із заявою про те, що дві невідомі жінки в шахрайський спосіб, під приводом зняття порчі, заволоділи грошима в сумі 5 000 доларів США, 19 000 грн та 200 000 руб.
Прикмети невідомих:
1-ша: на вигляд 45 років, зріст 165-170 см, чорна перука, носить окуляри. Була одягнена в синє болоньєве пальто, замшеві чорні чоботи з пряжками. Назвалася на ім’я Валентина.
2-га: худорлявої статури. Була одягнена у в’язану шапку, болоньєву куртку. Назвалася на ім’я Світлана.
За день в «лнр» шахраї грабують до 5 пенсіонерів. Уже третій рік. І ще нікого не спіймали. Люди похилого віку досі схильні до навіювання й легко йдуть на контакт і з «екстрасенсами», і з «представниками радбезу». А от звідки в бабусь такі гроші під час війни й окупації, це питання не моральне. Ну, ось судді садять же на городі банки з доларами, і їхні колеги судді не вбачають у цьому каверзи, тож і бабусі- мільйонери можуть бути всього лише породженням російської економічної достоєвщини, ну, в сенсі процентницями. Або внуки допомогли. У багатьох же онуки воювали.
– І все ж, – веде далі він. – Напиши про те, що в нас культурне життя йде. Між іншим культура – це перше, що говорить про становлення держави.
– Про становлення держави свідчить наявність у ній громадян, – парирую я, – а у вас у «линирнії» громадян немає. Є жителі «лнр», а громадян немає. Яка ж це країна, якщо в ній немає громадян. От коли ви зможете показати світу перепис населення з паспортами «лнр», тоді й поговоримо про «країну». А зараз так, навіть Придністров’я над вами сміється. Та гаразд, – погоджуюся я, – обіцяла ж написати позитив. Давай свою культуру.
– У Свердловську 30 жовтня до Дня міста відбудеться Джип-спринт. Ну, це гонки на джипах, квадроциклах, – гордо повідомляє мені мій інформатор.
-Угу, – закінчуючи записувати повідомлення, лаконічно відповідаю співрозмовникові. – Дивно! Джипах, квадроциклах, позашляховиках БТРах. Танки будуть? А де це масове самовбивство буде? – питаю. – Це те поле, що починається біля вулиці Радянської та йде до колишньої шахти Травнева? – уточнюю. – Там до війни були городи, терикон і двоповерховий будинок один-однісінький на полі. Будинок колишнього директора тієї-таки Травневої. Його, щоправда, разів сто перепродували, та гадаю, що він ще стоїть. Те саме поле, де влітку 2014 був бій між «РИМом» (бандформування «РИМ», що складається з місцевих комі та російських козаків. – уточнення автора) та нашою 55-ю, по-моєму, а потім між «РИМом» та 72-ю, а потім між «РИМом» та руснею, коли він їх розстріляв, щоб БТРи собі забрати. А ще був бій між прикордонниками та росіянами, і між «РИМом» та Козициним, і між уже не пам’ятаю ким та контрабандистами? – ще раз уточнюю я. – І в будинку цьому двоповерховому був склад зброї, а поруч з ним бліндаж наші підірвали з «РИМлянами». Там ще на дорозі поруч тракторист на міні підірвався та в посадці три схрони з мінами знайшли?
– Гм-м-м, – мимрить співрозмовник, – от ти злопам’ятна. Усі бої в місті пам’ятаєш! А в посадці ще на розтяжці двоє минулого року полетіли, забула? Гаразд, тоді в полі за останньою зупинкою селища 1-2 Свердлова, за «Південно-Східним» переїздом, га, як тобі?
Я опускаю свої емоції. Я їх давно тримаю в собі. Я там жила. Я була там серед цих боїв, і вони мені сняться. І гроза для мене, це ще відлуння бою. І від гучних звуків я блідну. Я виросла на селищі 1-2 Свердлова. Жила там до війни. А сенсу в емоціях для мене давно немає. У кожного з нас своя правда, пам’ять і біль. Мені важлива інформація. А емоції залишимо на потім. Для перемоги. Для сатисфакції. Для висновків.
-А що ж у вас така пам’ять коротка, прямо як життя в «лнр», – єхидствую, – якщо проводите масові заходи просто на полі бою. Мені особисто все одно, де ви розмінування проводитимете. На полі за «Південно-Східним» був танковий бій між «Вовками» «РИМу», нашою 72-ю та… Не пам’ятаю я вже з ким. Там з квітня по вересень 2014 року рвалося, мінувалося, стріляло. Там же ще торік, коли згорілі танки викопували із землі, хтось із металошукачів підірвався. Ви проведете масовий захід там, де не розірвалися снаряди, міни, склади, блокпост, бліндаж, розтяжки? Це що, нова методика з розмінування території?
Співрозмовник давиться відповіддю, яку хотів сказати мені на моє єхидство:
-От же ж, блін!
Замовкає. Ми мовчимо. У нас дивні відносини. Він співробітник міліції «лнр», я – укроп! Він «хотів, щоб у Луганську все було по-іншому», і розчарувався. Я знала, що в Луганську буде не по-їхньому, не по-нашому, а по-російськи. Адже змінювати країну, розвішуючи прапори чужої держави, це потрапити в рабство. У 2014 році я сказала йому про це. Про відповідальність, про майбутнє розчарування, про Придністров’я, Абхазію, Осетію. Ще говорила про Новочеркаськ, Голодомор, Поволжя. Про життя! Про закони! Про те, що будувати країну складно, але треба. Будувати! Свою країну! А не ставати придатком сусідньої. Тоді, слава Богу, він обірвав нашу суперечку, не автоматною чергою. Був період мовчання. Він подзвонив перший. Став розповідати новини з міста, «лнр» і відповідати на старі питання. Більше сам собі. І він це розумів. Адже я знала відповіді.
-Ти знаєш, їх же все одно проведуть, змагання ці. Розумієш! Людям нудно, і видовища треба. У нас зараз план щодо видовищ. Уже не знаємо, що вигадувати. А я, напевно, не піду туди. Так, не піду! Я ось на танкові біатлони двічі не пішов, а там двічі НП були. То міномет вибухнув, то снаряд з танка вийшов разом з баштою. Ех, – зітхає співрозмовник, – а я хотів поганяти на джипі. Нудно в нас! Адреналіну бракує!
Дивлюся в передані ним зведення «МВС лнр» і думаю, це ж який рівень адреналіну має бути в людей, щоб оце все не сприймати? Нудно їм, на квадрациклах поганяти вирішили по мінному полю, яке навіть місцеві перестали засаджувати. Нудно їм, хоча зброї в кожному будинку стільки, що можна вже воювати вулиця на вулицю.
***21 жовтня 2016 року під час обшуку в гаражі в Малая Олександра Петровича, 1961 р.н., виявлено та вилучено: 1 автомат АК, 6 магазинів до автомата АК, 600 патронів калібру 5,45 мм, 2 підствольних гранатомети ГП-25, 23 гранати ВОГ, 2 гранати РГД, 1 гранату Ф-1, пістолет, 3 гранатомети: РПГ-18, РПГ-22, РПГ-26, 2 тротилові шашки масою по 400 грамів кожна, підривач, 2 електродетонатори. Уся зброя та боєприпаси перебувають у відмінному стані. Зброю він залишив собі після «служби» у 12 БТРО «РИМ».
*** 21 жовтня 2016 року співробітники поліції «лнр», проводячи перевірку за анонімною заявою, що надійшла до правоохоронних органів, знайшли в приватному будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Шмирьова, бронетранспортер. Господарем техніки виявився громадянин Курилін. Колишній «ополченець». БТР-60 ПБ з кулеметом КПВТ калібру 14,5 мм вилучили та відбуксирували на стоянку поліції.
***23 жовтня 2016 року о 10-30 у районі кладовища м. Олександрівська автопатруль ДІБДР МВС «лнр» на службовому а/м Tоyota Prius затримав ВАЗ-2101, д/н 587-73АМ, під керуванням Кулешова Олега Володимировича, 1972 р.н., мешканця м. Олександрівськ, який був п’яний і відмовився виконувати вимоги співробітників поліції. Кулешов чинив озброєний опір під час затримання та кинув гранату в даішників. Унаслідок вибуху люди не постраждали, посікло осколками і копійку, і Tоyota Prius.
