24 серпня Україна відзначила 25-річчя своєї незалежності військовим парадом в Києві, на якому проголосив промову президент країни Петро Порошенко. У своєму зверненні до нації глава держави заявив, що історично склалася політика України, яка полягала в балансуванні між Росією і Заходом, вже нездійсненна. Замість цього вона буде замінена поточною стратегією інтеграції з рештою Європи.
Але такий підхід може бути не таким вже «незворотнім», як припускає Порошенко, вважають експерти американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor.
У новому звіті приватної розвідки США йдеться про те, що майбутнє країни, швидше за все, буде продовжувати формуватися так само, як і в останні чверть століття – під впливом протиборчих Сходу і Заходу.
Радянський Союз формально був розпущений 26 грудня 1991 року. Тим не менш, Україна оголосила про незалежність на чотири місяці раніше, всього через кілька днів після невдалої спроби державного перевороту в Москві, який показав розкол в Кремлі. Цей крок, другий за значимістю в Радянському Союзі після подібних дій самої Росії, дав зрозуміти, що дні СРСР полічені.
Наступні роки для України, м’яко кажучи, були насичені подіями. Вона пережила кілька динамічних і часто руйнівних подій: перехід від комунізму до демократії в 1990-ті роки; Помаранчеву революцію 2004 року і Євромайдан десять років потому. Зараз конфлікт між українськими військами і бойовиками (а також російськими військами) вирує на сході країни, а Крим захоплений РФ. Весь цей час Москва постійно нарощує свої сили в регіоні і вздовж кордонів з Україною.
У зв’язку з цим, звичайний українець, вважають американські розвідники, можливо, святкував незалежність країни зі змішаними емоціями, тим більше, що немає ніяких гарантій того, що майбутнє України буде більш безпечним, ніж її минуле. Мінським домовленостям і «Нормандській четвірці» досі не вдалося вирішити конфлікт на Донбасі, і прогрес, як у сфері безпеки, так і в політиці, не дуже відчутний. Український народ, розчарований труднощами у вирішенні проблем своєї країни, стає все більш незадоволеним з кожним днем.
Це невдоволення з однаковою ймовірністю можна зустріти як серед жителів Києва і Львова, так і на Донбасі, вважають у Stratfor. Оскільки Україна неодноразово розгойдувалася з однієї сторони в іншу, спочатку схиляючись до відносин з Росією, потім звертаючись у бік Заходу, за останні кілька десятиліть кожна сторона відчула біль «зради». Враховуючи, що поляризація посилилася після Евромайдану і розгорнутого згодом військового конфлікту, ця біль також супроводжується реальною особистою втратою для багатьох українців (зазначимо, що в звіті очевидно помилково не згадується, що причина війни на Донбасі – не чиєсь невдоволення, а пряме російське втручання).
І хоча останні 25 років дали багатьом громадянам підстави для смутку, вони також принесли надію. Незважаючи на внутрішні потрясіння і конфлікт, Україна продовжує залишатися суверенною державою, і це немалий подвиг, якщо враховувати, що 25 років – це найтриваліший в сучасній історії термін, який Україна утримує свою незалежність. До 1991 року нинішня територія України (в різні історичні періоди) перебувала під контролем росіян, поляків, австрійців, німців і турків.
Крім виживання України як держави, її постреволюційна влада також виявилася досить згуртованою за свої перші два з половиною роки перебування у керівництві країною. Побоювання, що українська влада буде повалена проросійськими силами або вкрай правими ультранаціоналістами, не підтвердилися, і нинішній уряд у Києві також не піддався руйнівному розділенню, яке поставило хрест на його попередників – владі, яка прийшла після Помаранчевої революції. Парламент пережив потрясіння за останній рік з виходом з правлячої коаліції трьох партій і відставкою з посади прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Але Петро Порошенко зумів зберегти свою позицію і ефективну коаліцію недоторканою.
Насправді, влада, що прийшла після Евромайдану змогла затвердити необхідні законопроекти, у тому числі Угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС, яку колишній президент Віктор Янукович відкинув, і пакет допомоги в $17 мільярдів від Міжнародного валютного фонду. Успіх реалізації реформ, пов’язаних з цими операціями, був неоднозначним. Тим не менш, Україна домоглася прогресу в модернізації податкової системи та енергетичного сектору, а її економіка буде зростати в 2016 році після двох років спаду.
У той же час виник позитивний момент у триваючому конфлікті України з Росією: Київ тепер отримує більше політичної та економічної підтримки, а також допомоги у сфері безпеки з боку Заходу, ніж коли-небудь за всю свою пострадянську історію. Ця підтримка має вирішальне значення для українського уряду, який прийшов до влади на хвилі прозахідних настроїв, втім, у цьому теж є невизначеність для Києва.
Рішення Великобританії покинути Європейський союз може поставити під загрозу цілі України протидіяти впливу Росії в межах своїх кордонів за рахунок більш тісної співпраці з європейським блоком. В той час, як у Кремля є свої проблеми, Україна добре розуміє, що прагнення Росії показати силу за кордоном традиційно переважало її внутрішні слабкості. Розділений і відвернений Євросоюз може легко дати Москві можливість зміцнити свої позиції в Україні або експлуатувати вразливі місця Києва.
Поки неясно, що чекає Україну в майбутньому, але можна бути впевненим, що шлях країни як і раніше буде перебувати під впливом і багато в чому визначатися силами за межами її кордонів. Розташування України на «околиці» Європи стало причиною того, що вона була полем битви між Росією і Заходом протягом більшої частини своєї історії, в тому числі, в останні 25 років. По всій видимості, найближчі 25 років, швидше за все, не буде особливо відрізнятися, оскільки зіткнення Москви і Заходу продовжують розгортатися – як новими, так і вже знайомими шляхами.